Днями у РІДхрамі на вул. Хрещатик, 7/11 у Києві відбулася презентація другого, виправленого і доповненого, подарункового, видання «Біблії борщу» Світлани Короненко (видавництво «Ярославів Вал»).
На обкладинці «Біблії борщу» – скульптура Народного художника України Миколи Білика «Полтавська осінь» (1996)
Кожна книга, як і кожна людина має історію свого народження. Мабуть, «Біблія борщу» Світлани Короненко не з’явилася б, якби свого часу кулінарний експерт Євген Клопотенко і його команда не поставили крапку в суперечках щодо походження цієї страви і 1 липня 2022 року ЮНЕСКО не внесло культуру приготування українського борщу до Списку нематеріальної спадщини, що потребує термінової охорони. Але сама праця над книгою розпочалася значно раніше, ще 2020-го… Саме тоді, стежачи у ЗМІ за перипетіями боротьби українців за визнання борщу українською національною стравою, засновник і тодішній директор видавництва «Ярославів Вал» світлої пам’яті Михайло Слабошпицький запропонував дружині Світлані Короненко написати книгу про борщ. Йому як автору ідеї стоїть присвята на книжці. Робота над книгою тривала п’ять років.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Євген Клопотенко, відомий український шеф-кухар, ресторатор, громадський активіст; Світлана Короненко, авторка; Віктор Ліфанчук, редактор «Біблії борщу», композитор, журналіст
Книга вийшла восени 2024 року і була презентована на фестивалі «Книжкова країна». Вона стала сенсацією на книжковому ринку і відразу посіла своє унікальне місце серед етнографічно-кулінарних книг України. Вперше на прикладі однієї популярної української страви була показана кулінарна історія України за майже п’ять століть. А тисяча рецептів борщу були зібрані з сотень кулінарних, етнографічних, статистичних, художніх тощо книг і майже всі вони були надруковані не українською мовою, забороненою тоді. А україномовних кулінарних книг у ХІХ столітті вийшло аж дві! “Русская пекарня, або Наука як варити і печи” була надрукована 1868 року у Коломиї в друкарні Михайла Білоуса, авторства Емілії Левицької. І ще одна – “Кухарка Руска обнимаюча школу вареня дешевих, смачних і здорових обідів зібрана через Фльорентину и Ванду”, видана у Львові у 80-х роках ХІХ-го століття. Прізвища авторок невідомі. І ще одна з найвідоміших україномовних кулінарних книг – «Страви й напитки на Україні» авторства вигаданої З. Клиновецької, за прізвищем якої, ймовірно, заховався Борис Дубровський, – з’явилася 1913 року (Львів-Київ), вона нині вже в каноні української національної кулінарії.
Євген Клопотенко
Першим порухом авторки Світлани Короненко – було залишити рецепти борщу мовою оригіналу – польською, російською, французькою чи якоюсь іншою, але в процесі роботи над книгою вона зрозуміла, що це було б неправильно. Рецепти українських борщів мали повернутися в Україну українською. Тож майже тисячу рецептів було перекладено, і сьогодні українці можуть читати їх рідною мовою. Вони вже є фактом української кулінарії.
Ігор Дідковський, Микола Білик, Світлана Короненко
Світлана Короненко, пишучи книгу, ставилася до рецептів борщу, як до документів, зафіксованих у певний час, у певному місці і певною людиною. Вона брала лише надруковані у книгах рецепти, відшукавши, зокрема, чотири найдавніші і зафіксовані на папері рецепти борщу у книзі Станіслава Чернецького «Compendium ferculorum, Albo zebranie potraw» (1682) і два в рукописному Радзивіллівському кулінарному збірнику «Moda bardzo dobra smażenia różnych konfektów» (1686–1688), виданому з докладними коментарями у Польщі 2011 року. А загалом про борщ згадується у багатьох джерелах і значно раніше, але без рецептів, тому нині можна лише гадати, яким був найдавніший борщ? Найімовірніше, що найдавніші борщі були на різних квасах. Збереглися рецепти борщу з рослиною борщівник як дуже популярні…
Багатолюдна презентація першого видання «Біблії борщу» в Укрінформі стала помітним явищем. Провів її Євген Клопотенко і тоді ж учасники презентації змогли дегустували три давніх борщі, рецепти яких було взято з «Біблії борщу». Серед них – «Королівський» 1682 року та «Борщ зі свіжим судаком на квасі» за рецептом 1837 року. І третій — це м’ясний борщ із печеним буряком і вином. Цікаво, що сьогодні деякі з цих давніх борщів вже є у меню київського ресторану Євгена Клопотенка «100 років тому вперед».
Виступає Михайло Сидоржевський
Історія народження другого видання також несподівана. Видати книгу обсягом 800 сторінок і форматом А3 коштує недешево. Тож авторка шукала кошти на неї. Варто нагадати, що Світлана Короненко – відома поетеса, авторка багатьох книг, лауреатка престижних літературних премій. І ось 2025 року Світлана Короненко несподівано для самої себе стала першою лауреаткою новоствореної літературної РОДОВІДпремії, заснованої меценатом Ігорем Дідковським, преміальний фонд якої – 500 000 гривень. Отриману грошову винагороду Світлана Короненко вирішила повністю спрямувати на друк нового, доповненого, видання «Біблії борщу», а також книги Михайла Слабошпицького «Українські меценати».
Головний редактор газети «Літературна Україна» Сергій Куліда
І ось презентація книги, напередодні якої відбувається ще один сюжет. На оновленій, подарунково-сувенірній, «Біблії борщу» читач бачить прекрасну стилізовану скульптуру, що асоціюється зі скіфськими бабами, яких висікали стародавні кочові племена скіфів у період з VI по III століття до нашої ери. І в такий спосіб видавці ніби стверджують: борщ – прадавня страва українців, борщ тут готували з давніх-давен, борщ – страва сакральна для кожного українця.
Слово має Микола Дмитренко
Але хто автор цієї скульптури? Цим питанням як видавець переймалася Світлана Короненко. Статуетка була в їхньому домі, але звідки вона і хто її автор, ніхто не міг сказати. Можливо, знав М.Слабошпицький, але його вже нема. Тож прізвища автора скульптури на обкладинці не було. І буквально за кілька днів до презентації Світлана Короненко знайшла в інтернеті фото скульптури з прізвищем автора. З’ясувалося, що ця прекрасна скульптурна робота належить Миколі Білику, видатному українському скульптору, академіку Національної академії мистецтв України, Народному художнику України. Його монументальні роботи є візитівками українських міст, зокрема Києва, а творчий стиль глибоко пов’язаний із національною історією, архетипами та сакральними образами. З найвідоміших робіт Миколи Білика – пам’ятник княгині Ользі на Михайлівській площі і пам’ятник Ярославу Мудрому біля Золотих воріт у Києві. Запросили Миколу Білика і це стало приємним сюжетом презентації. З’ясувалося, що цю роботу скульптор приніс Михайлу Слабошпицькому на один з днів народження. Микола Білик подарував Світлані каталог своїх робіт, де є і фото цієї скульптури. Її назва «Полтавська осінь» (1996).
Письменниця, авторка книги для дітей «Зварю тобі борщику» Зірка Мензатюк
Народна артистка України Світлана Мирвода з народною піснею «Красна хустка, крайка синя – пішла полька за русина…»
Лариса Петрова
Ігор Дідковський. Миті презентації
Про що йшлося у виступах учасників презентації? Про національну важливість появи «Біблії борщу» саме нині, коли Україна виборює свою незалежність ціною життя своїх синів і доньок, про збереження національної пам’яті, бо ж північний сусід позбавляв нас цієї пам’яті, намагаючись знищити найголовніше для нації – мову і ті важливі фактори, які роблять націю нацією, тобто українців українцями. Про те, що ця книга означила і закріпила борщ як головний кулінарний маркер української ідентичності та науково спростувала російські спроби привласнити цю страву. Про те, що це масштабне дослідження стало першим фундаментальним кулінарно-етнографічним зводом, який підтверджує історичну безперервність українських традицій. Про те, що книга стала своєрідним захистом кулінарного суверенітету, адже Росія десятиліттями намагалася маркувати борщ у закордонних меню як «русскій суп». А ця праця дала потужну текстову та історичну відсіч кулінарному мародерству. Авторка опрацювала майже 200 джерел (кулінарних, етнографічних, статистичних і художніх книг) за період з 1584 по 2022 роки, зібравши понад 1000 автентичних рецептів, що науково доводить, що борщ розвивався саме в українському культурному ареалі. Авторка зробила потужну спробу деколонізації української кухні: її дослідження демонструє еволюцію страви протягом понад 400 років — від найдавніших рецептів борщу з борщівника до давнього козацького «мудрого» борщу та гетьманських рецептів. Вона повертає забуті пласти гастрономічної історії, які штучно стиралися за радянських часів. Книга стала логічним продовженням визнання культури приготування українського борщу Нематеріальною культурною спадщиною ЮНЕСКО у 2022 році. Вона слугує капітальним паперовим маніфестом цього статусу. Зібраний матеріал є готовим інструментом для представлення України у світі. Наразі готуються англомовні версії видання для міжнародної аудиторії. Отже, «Біблія борщу» стала своєрідною енциклопедією і довела сталість українських смаків попри всі історичні ліхоліття, війни та голодомори, перетворивши рецепти на елемент національного опору.
Відверта Берта
Галина Сливка
Ірена Слута
Валентина Давиденко
Ася Ейрена
Фото на згадку
Про всі ці важливі моменти говорили у своїх виступах кулінарний експерт і громадський активіст Євген Клопотенко, меценат книжки Ігор Дідковський, голова Національної Спілки письменників України, головний редактор «Української літературної газети» Михайло Сидоржевський, головний редактор газети «Літературна Україна» Сергій Куліда, літературний редактор «Біблії борщу», журналіст, композитор Віктор Ліфанчук, фольклорист, етнограф, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ імені М. Т. Рильського НАН України Микола Дмитренко, народний художник України Микола Білик, директор Солом’янської бібліотеки імені Михайла Слабошпицького Катерина Предченко, письменниці Зірки Мензатюк, Лариса Петрова, Галина Сливка, Валентина Давиденко, Відверта Берта, Ірена Слута, Ася Ейрена… І, звичайно, була пісня, в якій головний герой – борщ. Н.а.У. Світлана Мирвода виконала народну пісню «Красна хустка, крайка синя – пішла полька за русина…»
Вл. інформація