“Українська літературна газета”, ч. 5 (385), травень 2026
ЛЮДИ, ЯК ГОРІХИ…
Не сприймаймо ближніх прямо й тупо,
В них душа захована жива,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Люди, як горіхи в шкаралупах,
Їх лиш осінь розкрива, бува…
Кожен світом носить – подивіться! –
Маску-смуток, маску-радість-сміх,
Всі такі горіхи – таємниця,
Поки не розколете ви їх…
Добрі, чесні, скромні, гонористі –
В кожного з них курс на благодать…
Люди як горіхи крем’янисті,
Їх на зуби я не раджу брать!
1 жовтня 2025
ЗГАДУЮЧИ НЕЩОДАВНЮ ЗУСТРІЧ З ВІДОМИМ ПОЕТОМ І ХУДОЖНИКОМ АНАТОЛІЄМ КИЧИНСЬКИМ
Кичинський Толя! Доля знову нас би
Звела, як закурить за гадом хвіст!
Херсон, Житомир – дві солодкі назви
Напрочуд мирних,
та незламних міст!
Підлюк цинічно братом називався,
Щоб із вогнем у простір наш зайти…
Херсон, Житомир – і не сподівайся,
Безмозглий враже, їх перемогти!
Холодна смерть за кожним скрадно ходить,
І потурає їй зрідні рашист…
Кичинський Толя! Намалюй свободу
І напиши про нас в ній, напиши!
1 жовтня 2025
ЦЮ ГРУ Я САМ СОБІ ПРИДУМАВ…
Люблю я трохи більше струму –
Так, щоб горіть, не догорять!
Цю гру я сам собі придумав
І сам собі її програв…
Авантюрист крутого змісту,
Який лише на світі є, –
Я підкорити інше місто
Хотів, а зраджував своє…
Це на дві дії моя драма,
Вона з амбіцій власних йде…
…Тепер живу поміж містами,
Залишивши і це, і те…
1 жовтня 2025
СПАСИБІ, МОВО!
Слова одні, лиш в іншому порядку…
Розпочинаю з мовної зарядки
Свій кожен день,
смакуючи багатством
Лексичним… Мова –
то любов і щастя!
Я мав одне і друге із дитинства,
І маю дотепер як щось пречисте, –
Слова зужиті, але перемиті
Чуттями, найсвіжіші в цілім світі!
Свій кожен день я починаю словом…
Я почуваюсь з ним ясноголовим,
Як тішусь поворотами зворотів,
Метафор, образів – живих достоту!
Слова нічим не можна забруднити,
Бо як же в бруді після цього жити?!
Спасибі, мово, за твоє причастя
Й мою причетність
до любові й щастя!
2 жовтня 2025
ПЕСИМІСТИЧНО ПРО ВЛАДУ…
Для народу влада наче –
Знають всі це, знаю я…
Ми щораз радієм: наша!
А вона собі своя…
Торжествуємо: обрали!
Та чомусь бідніє дім,
Не для люду і загалу –
Влада вся собі й своїм…
В різні двері людям стукать
І впиратись об льодИ,
Бо ретельно миє руку
Влада владі – й так завжди…
5 жовтня 2025
ЩО РОБИТЬ МОЗОК?
Ось і я мізкую з Музою
І великий клопіт маю:
Мозок створює ілюзію
Чи її спостерігає?
5 жовтня 2025
ЯК Я ВЧИВ КОЛИСЬ НІМЕЦЬКУ МОВУ…
Спогад-жарт
Вчив німецьку без ліні –
На льоту, у юрбі…
Я казав у Берліні:
– Фрау, бітте цвай бір!
Не вагаючись навіть,
Що гряде перебір,
Я казав у Бернау:
– Фрау, бітте цвай бір!
Радо їдучи далі
На догоду собі,
Я казав у Потсдамі
– Фрау, бітте цвай бір!
Це, можливо, й не личить,
Це підстава ганьбі, –
Тільки й всього, що вивчив:
– Фрау, бітте цвай бір…
8 жовтня 2025
КАМІН, ЯКИЙ Я НЕ ПАЛЮ РОКАМИ…
Дивлюся на овал кармінний,
Собі щоосені клянусь:
Нарешті запалю каміна…
І не запалюю чомусь.
Каміном не хвалюсь нікому,
Як це робить холодним ним?
Стоїть він весь душею в комин,
Забувши про вогонь і дим…
9 жовтня 2025
ЧАЙ ПРИ СВІЧКАХ…
Спроба поетичного репортажу
з вручення премії
імені Михайла ЧАЙКОВСЬКОГО
З усіх усюд приїхали,
Натхнення привезли,
Чай при свічках у Міхала
Чайковського пили…
У будні і у празники
Цінується в нас гість…
Звучали з вуст учасників
Легенди рідних місць…
Патріотизм у генах в нас,
Вникали радо тут
Разом з аборигенами
Приїжджі в його суть…
Стояли під деревами
Близькі всі, не чужі,
І повручали премії,
На честь Садик-Паші!
Поезія із прозою
Звучали в добрий час…
…Гальчин в своєму розвитку
Ще на щабель піднявсь!
10 жовтня 2025
СПІВЗВУЧНЕ ПОГОДІ
Іду, розбитий часом вщент,
Не вибираючи дороги, –
Від обнадійливого «ще»
До «вже» тривожного й сумного…
Цей вітер зна, куди несе
Мене листком останнім саду
Від полохкого – «ще не все…»
До вкрай гіркого – «все позаду»…
10 жовтня 2025
ВСЕ, ЩО ЗРОБИВ Я, – ВІРТУАЛЬНЕ…
Впокоївсь ритм і темп шалений…
Я вже в інакшому житті…
Було, здається, все у мене –
Усе, чим снив, чого хотів…
А роззирнувся – і нічого…
Усе за овиди спливло…
Нема! Нема! Нема і того,
Чого й не бути не могло…
Пора очей і дум печальних…
Вже не катує душу креш…
Все, що зробив я, – віртуальне,
Його у сейф не покладеш…
10 жовтня 2025
ДУША НЕ МОЖЕ ПІДІБРАТИ ПЛАЩА…
Полоще нивні площі дощ,
Йому казати марно «годі»,
Далекий родич хвої – хвощ
Росте на голому городі…
Пищать дощі, пищать дощі –
Так їх докучність називають,
Душа перебира плащі
І жодного не обирає…
11 жовтня 2025
ЧЕМНІЙ ДІВЧИНІ
Шарм її в ту мить мені сподобавсь, –
Юнка біля мене аж сіяла!
Жестом пропускаючи в автобус,
Мов життя моє підсумувала…
Вслід мені в маршрутку люди пхались,
Я ж відчув своїм нечЕрствим серцем,
Як її майбутнє розминалось
Із моїм минулим в скрипних дверцях…
18 жовтня 2025
ФІЛОЛОГ Я…
Філолог я небезпорадний,
Горить в мені живий вогонь!
…Життя таке складнопідрядне!
Суворі присудки його….
Пишу – й втіша заняття сіє…
Зашкалює чорнильна ртуть…
…Життя таке контраверсійне!
Інверсій повна його суть…
Я присягнув навіки Слову!
Я з ним усі круги пройшов!
…Життя таке прислівникове!
І дієслівне, якщо шо…
18 жовтня 2025
ДАЙ, БОЖЕ…
Непевним став безмежний
білий світ,
Не вмерти в нас не так багато шансів,
У часі, що давно зійшов з орбіт,
Вже всі розбалансовані баланси.
А нам би сподіватися й любить,
А нам би тамувати вічну спрагу,
Так хочеться надію оживить
І вирівняти звичну рівновагу.
Ну хто затіяв кляту цю війну?
Хто кинув людство у криваві жорна?
Приструнити б агресію, струну
Настроїти б на мирний лад мажорний.
Дай, Боже, нам ясне сіяння зір,
Дай, Боже, світла сонячного світу,
Дай ворога повергнути, і мир
Відвоювати, щоб у ньому жити…
20 жовтня 2025
ОСТАННЄ БЕРЕЖУ В СОБІ…
Сад голий кронами рівняється,
Плоди ясніють де-не-де, –
Листок із яблуком змагається.
Хто довше з гілки не впаде…
Не до кінця ще світ оголений,
Ще віти виблякло-рябі,
І я, мов сад цей перевтомлений,
Останнє бережу в собі…
20 жовтня 2025
ЗА НАРОДНИМИ ПІСЕННИМИ МОТИВАМИ
– Будь гідним роду свого, сину!
Господь тебе хай береже!
…Кінь біля тину при калині
Вогнем калиновим ірже…
Є зброя, огир… Хлопче, вистій,
Недолю з пліч додолу скинь!
…На битви ходить українство
Вже цілу вічність… Враже, згинь!
20 жовтня 2025
Я ДО РАЙСЬКОГО САДУ ЗАЙДУ…
До едемного саду у мріях зайду…
Хто садив ці плодючі й ошатні дерева?
Хто вирощував яблука
в райськім саду?
Хто їх там доглядав,
хто зривав окрім Єви?
Роззираюся подумки в захваті тут…
Хто стелив тут деревам зелену травичку?
Хто їх тут лікував од всіляких недуг?
Хто гілки обрізав і хто щеплював дички?
Симиренко якийсь, однойменний Антон
Запахущому цвіту засвічував весни?
Навіть райському саду потрібен хтось той,
Хто леліє його, хто плекає щоднесьно…
Не снуватиму ціле мереживо дум,
Не плодитиму смутні фантазії марно, –
Я до власного райського саду зайду
Уже вкотре –
й подякую Божому дару…
22 жовтня 2025
Я ЗОВНІ НАЧЕ ПРАВИЛЬНИЙ…
Пізнав я ризик змалечку на смак,
Люблю я в заборонене ходити…
Я зовні наче правильний, однак
У глибині душі – несамовитий!
Ламав я часто всенародний стрій,
Ігнорував вождівські заповіти,
Я зовні – чемний, ввічливий, м’який,
А сам в собі – бунтарний, непривітний…
Терпінням Бог обдарував мене,
Я не іду за вітром, а супроти,
Я ненавИджу підлість, все дурне,
Я буду злим завжди на цю гидоту!
24 жовтня 2025
ВАСИЛЕВІ ГОЛОВЕЦЬКОМУ
Журитися нам а чи ж варто?
Хай тужить і сивіє час…
Старіємо, друже, вже старти
Далеко позаду у нас…
Всі «завтра» летять у «вчорашнє»,
(Як довго – казать не берусь)…
Старіємо – але не страшно
Заходити в старість чомусь…
У долі є Слово, мов диво –
Високе, живе і ясне!
Старіймо красиво, в курсиви
Вкладаючи все головне.
Ступаймо і легко, і пружно
Туди, де кипить ще вино!
Пишімо, мов дихаймо, друже,
Допоки нам дихать дано!
25 жовтня 2025
ВІДЧУВ СЕБЕ ДІДОМ АЖ СЬОГОДНІ…
Ще в усіх ділах небезпорадний,
Ще безжурно входячи в літа, –
В тридцять дев’ять
невимовно радим
Був я, коли вперше дідом став…
А оце хтось в транспорті спромігся
На великодушність молоду:
– Дайте діду з кошиками місце! –
Аж мені перехопило дух…
Що ж, ніхто не має панацеї
Від старіння – так прошитий світ,
Дідом не тоді відчув себе я –
А сьогодні, через тридцять літ…
26 жовтня 2025
НА ТЕМУ «…ІЗМІВ»
Кудись зайшли, із чогось вийшли,
У всіх у них проблема ця:
Одну ілюзію на іншу
Міняють люди без кінця.
Йдемо в майбутнє – мать би привід
Шукать оте майбутнє скрізь:
Був комунізм, неначе привид,
Є мов міраж, капіталізм…
Народи водять хороводи,
Вклоняються добру й красі,
Жить у формації «Свобода»
Жадають, та бояться, всі…
26 жовтня 2025
СПРОБА ВИПРАВДАННЯ ЖИТТЄВИХ ШАБЛОНІВ
Мене стандарти все життя лякали.
Як не в команді був я, то в строю,
Зразки, шаблони, форми і лекала
Втискали в заготовки суть мою…
Лизав я всенародні шоколадки,
Молився «єжесі на небесі»,
Стригли мене з дитинства
«під канадку»,
Вдягали так, як одягались всі…
Така ж і в друзів усесвітня драма –
Я з ними, фантазуй не фантазуй,
Одну шкільну освоював програму,
Одну проходив вузівську стезю…
Я радо їх усюди зустрічаю:
Одного крою ми усім на зло!
…Й на схилі віку думаю, буває:
А може й добре, що все так було?!
31 жовтня 2025
ЧИМ БІЛЬШЕ ЗВАБ…
Таке, мабуть, судилося і вам,
Таке, мабуть, траплялося і з вами:
Чим більше зваб – тим більш розчарувань!
Але нас ваблять, ваблять,
ваблять зваби!
Тече життя у безвість, як ріка,
Невивчена, непІзнана, таємна,
Й чим ширші наші двері до гріха,
Тим вужчий вихід звідти, якщо є він!
Нас ангели ніяк не встережуть –
Наосліп, як робить цього не можна,
Ступаєм необачно за межу,
А там на нас чигає час тривожний.
Таке, мабуть, і ви пережили:
Цинічно й тупо грали з вами зваби,
А ви їх як везіння сприйняли,
Не знаючи, що потім буде з вами!
31 жовтня 2025
ЯКЩО ВІТЕР В ГОЛОВІ…
Якщо вітер в голові –
Скачуть коники в натурі…
Якщо вітер в голові –
Значить, в ній можлива буря.
Якщо вітер в голові –
Вправно він римує прозу…
Якщо вітер в голові –
То провітрюється розум.
Якщо вітер в голові –
В ній смішних ідей доволі…
Якщо вітер в голові –
То уява гне тополі…
Якщо вітер в голові –
Дощ у ній себе наплаче!
Якщо вітер в голові –
Й голова щаслива наче…
1 листопада 2025
ЛИШЕ ТРИВОГИ БІЛЬШЕ…
Ще сни солодшають лишень,
Ще сплять ліси, поля, народи,
А вже заклюнулось на день
І світ прозрів рожевим сходом.
О Боже, бомби відведи
Від святощів цієї тиші!\\…Усе, як вчора, як завжди,
Лише тривоги в душах більше…
2 листопада 2025
МАЯТНИК ЧАСУ
Байдужий він до горя й щастя,
Він з Вічності снагу бере, –
Немає в маятника Часу
Простоїв, збоїв і перерв.
Не відає він страху смерті,
Не знає ні журби, ні лих,
Він імітує стукіт серця,
Він імітує видих – вдих…
Над ним замислюється часто
Життя блаженне не одне…
Гойдай, мій маятнику Часу,
Ще довго в світі цім мене…
2 листопада 2025
РУХОМИЙ ОБРІЙ
Я такОж малим про космос мало
Знав, мене лиш горизонт сліпив…
Там моя фантазія стояла,
Де й колись Шевченкові стовпи…
Думав я, що там найдальші села,
А за ними пустка, хай їй грець:
Там, де небо сперлося на землю,
Всьому і початок, і кінець…
…Безконечний світ – це аксіома
(Розумом її не осягнеш…),
Я підріс і зрозумів – рухомий
Обрій, поки ти до нього йдеш…
Хто до нього рушив – той хоробрий,
А хто дотягнувся – той крутий!
…Хай мінливим буде вічно обрій,
Поки він таким є – ти живий!
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.