“Українська літературна газета”, ч. 5 (385), травень 2026
Земля гніву : роман-есей / М.О. Сидоржевський. – Київ : Видавництво Ліра-К, 2026. – 168 с.
Дивну, дуже дивну книжку написав Михайло Сидоржевський. (Відверто кажучи, такі речі зовсім не мисляться без Господнього надиху). Тож як дарма вдаватися до препарації власних почуттів, зроджених високими поетичними зразками, так само не випадає вести мову про це видання звичними заяложеними штампами. І я не випадково згадав тут поезію, бо «Земля гніву» хоча й атестована романом-есеєм, аж ніяк не прочитується як узвичаєний прозовий твір, а піднесено виспівується, спрагло всотується душею, зроджуючи в ній такий огром рефлексій, що всі мислимі діапазони зашкалює. Таки доста в ній і пам’ятливих сенсів, і ностальгійних впізнавань, і напрочуд свіжих почувань – та всього, що притаманне справжній лектурі. Взагалі, я залюбки назвав би «Землю гніву» поемою.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
З погляду літературознавчих означень – це болісна ретроспектива власної душі, ненав’язливе запрошення до спільного пригадування тієї доленосної пори, «коли ламався час як шмат черствого хліба», і кожен небайдужий мав зробити свій вибір: чи піднятися з колін, а чи й надалі нишком трусити матнею подалі від збурених майданів, звично сподіваючись перечекати чергову веремію в глухих завулках…
Парадокс до певної міри, але, незважаючи на досить похмуре тло, на якому розгортаються романні події, «Земля гніву» ні в якому разі не пригнічує єство цілком доречними гнівними авторськими інвективами, а навпаки, повнить його тихою втіхою від щемливого усвідомлення доторку до небуденного і вкрай необхідного на цьому трагічному історичному зламі. Тож зайве дивуватися з того, що буквально на очах діється щось неймовірне: ти не просто з напругою вчитуєшся в текст, а з головою занурюєшся в час, у той надзвичайно складний час, коли мільйони вчорашніх збадьорених дешевою горілкою «будівників комунізму» втрачали свої нібито надійні досі орієнтири і не годні були на жодну продуктивну дію, коли меткі комсюки вкупі з надмір активними комсомолятами двома руками гребли під себе все, що траплялося на шляху до близького вже капіталістичного раю, коли легіони нашого люду нишком намащували п’яти салом, щоб за першої-ліпшої нагоди дунути на ситий захід, і лише невиправні романтики вперто намацували й обережно вимощували дорогу до самих себе, власне, до свободи, а відтак і до України (можливо, й найперше до неї). А всю ту зворохоблену масу густо покривала непозбутня піна «з гнучкими хребтами, пастеризованим нутром і кастрованими душами». Тому й такі страшні провалля чекали щойно народжену державу попереду, яких ніяк було оминути, бо вже «почався наш модерний гопак на щербатих граблях – улюблений танець тутешніх гречкосіїв»…
Звісно, історію не перепишеш. Марні намагання. Хоча число охочих перелицювати загальновідомі факти не зменшується з роками. І нехай собі вправляються ті «літописці» в продукуванні псевдоанналів (колись в обожнюваному подібними фруктами заповіднику тотального дефіциту не без підстав зауважували, що чим більше паперу, тим ліпше дупі ведеться). Проте не варто з того радіти, бо в бездонному морі тієї макулатури не один посутній факт назавжди вже збезвістився. Тому, крім власне літературної складової, неабиякої ваги в «Землі гніву» набирає історична, так би мовити, компонента. Зовсім не важить при цьому, що дії в романі охоплюють досить короткий проміжок часу, бо за своєю суттю вони є вражаючим документом цілої епохи. Саме так. Адже ніхто, гадаю, не стане сперечатися з тим, що постання держави – епохальна подія. Вельми важить також, що сам автор, бувши активним учасником того багато в чому драматичного процесу, а не стороннім спостерігачем, мав безпосередню причетність до багатьох визначальних націєтворчих актів. Либонь, тому з такою напругою і з таким живим інтересом сприймаються всі ті перипетії не такого вже й далекого революційного зрушення.
І насамкінець. Попри авторське застереження, що «книжка досить важка для сприйняття», «Земля гніву» на єдиному подиху прочиталася, а радше проковтнулася. Не останню роль зіграв словесний інструментарій, так би мовити.
Як тут не згадати незабутнього Петра Сороку: «Не варте читання заходу, яке не збагачує мовно».
Навдивовижу багатюща лексика в пана Михайла, і тональність від початку і до кінця на потрібній висоті витримана. Таке враження, що не роками, а за одним присідом ця напредиво талановита книжка написалася.
Єдине печалить: не помітить, чого доброго, надмір заклопотаний соціум цього величного витвору. А втім, хочеться вірити, що жорстоко помиляюся, що таки подарує Господь прозріння для тяжко покараних сліпотою й обов’язково знайде свого вдячного читача «Земля гніву», бо зроджена вона не лише з болю і небайдужості, а з дуже великої любові до цього згорьованого краю.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.