У Брно відбулася скромна церемонія поховання Мілана Кундери та його дружини Вери Кундерової – їхні останки поховали на Центральному кладовищі, виконавши волю письменника повернутися до рідного міста після смерті.
Про це повідомляє dw.com.
Майже через три роки після смерті прах письменника Мілана Кундери разом із прахом його дружини Вери Кундерової поховали у рідному місті письменника Брно у Чехії. Поховання відбулося “у вузькому колі членів родини, друзів, співробітників французького посольства” та представників міста Брно, повідомила міська адміністрація на своєму сайті у п’ятницю, 19 червня.
Кундера, який набув світової слави насамперед завдяки своєму роману “Нестерпна легкість буття”, помер 11 липня 2023 року у віці 94 років у Парижі. Його дружина Вера зберігала урну з його прахом у квартирі аж до своєї смерті у вересні 2024 року. Пізніше, у січні 2025 року, керівник одного з найпрестижніших французьких видавництв Gallimard Антуан Галлімар доставив урну з прахом Мілана Кундери до Брно, оскільки письменник хотів бути похованим саме в цьому місті, почесним громадянином якого він був.
НАДГРОБНА ПЛИТА У ДУСІ ЛІТЕРАТУРНОГО СТИЛЮ КУНДЕРИ
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На могилі подружжя на Центральному кладовищі Брно встановили білу надгробну плиту, під час споглядання якої виникає візуальне враження, ніби вона летить над землею. Дизайн відповідає бажанню Кундери мати “простий і скромний надгробок”, що відповідає його літературному стилю.
Надгробну плиту спроєктував австрійський архітектор Йоганнес Паар (Johannes Paar), проєкт якого переміг серед загалом 38 проєктів у спеціальному конкурсі. Кундера жив у Франції в еміграції з 1975 року і там же написав свій роман “Нестерпна легкість буття”, який згодом було екранізовано. Книжка, що розповідає про любовний трикутник на тлі подій Празької весни 1968 року, миттєво принесла йому світову славу.
Серед інших найважливіших творів Кундери – романи “Жарт”, “Книга сміху та забуття”, “Безсмертя”, “Невідомість”, “Справжність”, а також збірка есеїв “Мистецтво роману”. У 1981 році письменник отримав французьке громадянство.