У червні 2021 року Національний музей-заповідник українського гончарства відкрив у селі Малі Будища свій сьомий філіал – Музей малобудищанського гончарства (Етносело «Гончарія»). Тоді це була лише перша садиба майбутнього етносела, але вже від самого початку проєкт мав амбітну мету – зберегти культурну спадщину одного з найважливіших осередків гончарства Опішненського краю та створити унікальний музейний комплекс просто неба.
Минуло п’ять років. Сьогодні можна впевнено сказати: задум майже вдалося втілити в життя!
Малі Будища посідають особливе місце в історії українського гончарства. Саме там жили й працювали майстри, які разом із опішненськими гончарями формували той неповторний стиль української кераміки, що став одним із символів національної культури. Тому створення музею стало не лише вшануванням місцевих майстрів, а й поверненням із забуття важливої сторінки історії українського народного мистецтва.
Попри складні воєнні роки музей не припиняв розвитку. Саме в цей час було завершено облаштування другої черги комплексу – традиційної садиби гончаря кінця ХІХ – початку ХХ століття. Відвідувачі отримали можливість побачити не лише побутові інтер’єри, а й етнографічну гончарню, відтворену за історичними джерелами та архівними світлинами. У хаті ожило повсякденне життя майстра: гончарний круг, інструменти, глина, посуд, що ніби щойно зійшов із рук господаря.
Особливу популярність Етносело «Гончарія» здобуло завдяки своїй неповторній атмосфері. Автентичні хати, старовинні речі, квітуче подвір’я створюють відчуття подорожі в часі. Саме тому музей став улюбленою локацією для фотосесій. Сюди приїздять родини, молодята, творчі колективи та всі, хто прагне зберегти пам’ять про особливі моменти життя на тлі автентичної української старовини.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Упродовж п’яти років музей виконує свою головну місію – зберігає пам’ять про людей, які творили славу Малих Будищ і всього гончарного краю. Кожен експонат, кожна фотографія, кожна відтворена деталь інтер’єрів нагадують про покоління майстрів, чия праця стала частиною української культурної спадщини.
Особливої ваги цій історії надає те, що Етносело «Гончарія» створювалося без окремого державного чи місцевого фінансування. Розбудова музею стала можливою завдяки наполегливій праці колективу Національного музею-заповідника українського гончарства, власним заробленим коштам закладу та підтримці відвідувачів. Кожен придбаний квиток, кожна екскурсія, кожен небайдужий гість стали своєрідним внеском у збереження культурної спадщини Малих Будищ. Саме тому п’ятирічний ювілей музею є спільним святом музейників та всіх, хто вірить у важливість збереження української історії й традицій.
За роки існування Етносело «Гончарія» перетворилося на захоплюючий культурний магніт Полтавщини. Його відвідали тисячі людей – мешканці різних регіонів України, науковці, краєзнавці, туристи, мистці та шанувальники традиційної культури. Особливо зворушливими були зустрічі з нащадками малобудищанських гончарів, які знаходили тут фотографії, речі та згадки про своїх предків, відкриваючи для себе родинні історії.
П’ять років для музею – це лише початок великого шляху. Попереду нові проєкти, нові дослідження, нові експозиції та нові зустрічі з відвідувачами. Але найголовніше вже сталося: у Малих Будищах є місце, де живе історія, де зберігається пам’ять про малобудищанських гончарів і де кожен може відчути нерозривний зв’язок поколінь.
Музей малобудищанського гончарства (Етносело «Гончарія») продовжує літописати свою історію. І ця історія тільки починається…
Світлана Пругло, завідувачка інформаційної служби Національного музею гончарства