“Українська літературна газета”, ч. 5 (385), травень 2026
Учора телефонно вітав з народинами свого давнього шкільного товариша, ще й досі працюючого пенсіонера, кандидата наук і заступника директора наукового інституту. Нібито людина начитана, знаюча і не дурна…
На деякому етапі розмова з привітань і побажань повернулася… ну й куди ж, як не на політику. І почали ми дружно лаяти владу, депутатів, міністрів і президентів.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
І ось Іванович (назвемо його так) почав мене стримувати у виразах, мовляв, нас якщо не слухають, то дуже можуть слухати. А коли ми згадали про спілкування з ще одним нашим однокласником, що зараз живе в Москві, то Іванович авторитетно заявив, що ось там-то слухали й писали обов’язково, якщо не наші, то вже їхні точно.
Ну, ясно, що на мої заперечення він не зважав, бо знає як насправді.
Тоді я запитав його, а може то він, а не я, навчався в спецшколі КДБ і служив офіцером-агентуристом в радянській контррозвідці? Чи може він, а не я, починаючи з весни чотирнадцятого, залучався вже контррозвідкою українською до «нештатної роботи»?
А далі я почав згадувати, що тоді, в славетні совєцькі часи пізнього брежнєвського застою, вартість прослуховування телефонних переговорів радянських громадян вартувала 400 дубово-дерев’яних радянських рублів. Хто пам’ятає, той знає, що тоді вартість рубля майже рівнялась вартості американського долара. Це там, за бугром, він нічого не вартував, а у СеРеСеРі мав вагу, будь здоров.
З цієї цифіри давайте й почнемо: година прослуховування телефонних розмов – 400 рублів. Саме цю суму з бюджетних надходжень і списувала бухгалтерія Управління КГБ на витрати: 1. Електроенергія, 2. Оренда і амортизація: а) ліній зв’язку, б) спеціального обладнання що знімає інформацію, в) звукозаписуючого обладнання, г) обладнання, що розшифровує інформацію, ґ) додаткового обладнання і матеріалів (компакт-диски, флешки, чіпи, навушники, принтери, папір). 3. Оплата робочого часу задіяного персоналу, 4. Інші, супутні затрати (витрати на утаємниченість дійств і на «прибирання можливих проколів і скандалів, що з ними можуть бути пов’язані).
Ясно, що зараз, з розвитком інформаційних технологій, і можливості інші. Інші ціни… Але ж, знову-таки, не безкоштовно. І бухгалтерії спецслужб нікуди не поділися – рахують, отримують державне фінансування і звітують про витрати.
Але є ще дещо.
Всі знають, що спецслужби проводять свої операції без будь-яких дозволів. Але тут треба розуміти, що «без будь-яких ЮРИДИЧНИХ дозволів». Тобто прокурори і всі інші про це не знають. Проте знають прямі спецслужбістські начальники. І не просто знають, а всі такі «шури-мури» ведуться ОБОВ’ЯЗКОВО з їх особистих санкцій і дозволів. І якщо хтось з «контори» дозволить собі «вольність» поза оком начальства – це не просто порушення. Це відповідальність, тюрма і строк. За цим слідкує своя внутрішня інспекція.
Так, посполитих слухають, за ними споглядають і все таке інше. Однак тільки тоді (і тільки тоді), коли на це є санкції генералів. Ще раз наголошую: будь-яка підозра щодо будь-кого повинна знайти підтвердження, докази і санкції начальства. Вас будуть слухати і вести тільки у випадку офіційної оперативної перевірки або розробки. Ви можете попасти в коло зв’язків осіб, що цікавлять «органи». Коли перевірка чи розробка приведе до доказів, які вже можна показати прокурорам – тоді вже буде кримінальна справа, слідство і так далі. Якщо ж ваші «гріхи» не вразять генералів (а тільки з їхнього благословення до оперативних справ долучають прокурорів) – все йде в грубку і навіть не в архів. Архіви для кримінальних справ, а не для оперативних. Так, на вас виставлять «метелик», що мовляв ви «проходили по справі», однак нічого більше.
Так працюють всі спеціальні служби, в тому числі і тоталітарні (хоча в останньому випадку є свої нюанси).
Самі розумієте, спецслужби мають на це дозвіл держави і тримають монополію. Тобто жорстоко борються (і це не жарти) з можливими конкурентами: хакерами і різними «приватними охоронниками». Славетна корупція вносить і сюди свої корективи, але знову-таки, до певної межі.
З деяких пір, а саме з 12 червня 2020 року, Україна є асоційованим членом НАТО. А отже ми зобов’язані вести свої оперативні обліки і архіви відповідно до НАТОвських стандартів. Так, тепер наші архіви (в тому числі і оперативні) стали доступні для розвідок країн НАТО, однак і нам теж надані права заглядати в їхні «авгієві стайні».
І ще треба знати, що зараз наші спецслужби контролює вже не тільки «рідна інспекція» та комісія Верховної Ради з питань оборони і держбезпеки, але й відповідні НАТОвські інституції. І, повірте, роблять вони це дуже ефективно.
Для наглядності – переконливо рекомендую голлівудське кіно «Сноуден».
Там якраз про порушення.
Але і про відповідальність.
Бо це спецслужби демократії.
м. Бориспіль, березень 2021 р.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.