Горить, клекоче і пече,
Комусь до смерті аж болить.
Сльоза ніщо, як кров тече,
І Бог ніщо – кого молить?!
І це вже не Дніпро навзрид,
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Це Україна. Бо навскид
Потвора та міста бере
І хижо шкірячись, жере!
Ніби міфічний змій ізнов
Все Поле накрива крильми
Від чого аж холоне кров
І очі повняться слізьми.
Він долетів аж до борів,
Плюється полум’ям з-за хмар,
Щоб Київ вільний наш згорів
І люди падали у жар.
Змій не зупиниться, не стане,
Доки всі землі не повстануть,
Доки поляни і древляни,
І волиняни, й сіверяни,
І Крим або Тьмутаракань
Ввергнуть змію в московську твань!
Сергій Полулях
