У Національній бібліотеці імені В. І. Вернадського недавно відбулася презентація повного видання творів двох українок із родини Косачів-Драгоманових: багатотомників творів Лесі Українки та Олени Пчілки. Ця подія стала, без перебільшення, отим дієвим очищенням постатей видатних українок від ідеологічного болота, про яке свого часу писав літературознавець, доктор філологічних наук, проф. Іван Денисюк.
Відкриваючи презентацію, Сидір Кіраль, професор, доктор філологічних наук, завідувач відділу національної бібліографії Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського назвав, власне, сам факт видання цих багатотомників знаковою подією в історії культурного життя ковідно-воєнної України.
Олена Пчілка і Леся Українка присвятили свої життя обороні рідного слова. Їхня творчість дає нам можливість глибше зрозуміти сутність цих постатей, зазначив Сидір Кіраль. Бібліотека готує до друку наукову бібліографію видань Лесі Українки, перший том якої. попередньо, налічуватиме понад 1500 сторінок. Модератор радо вітав у бібліотеці людей, які відважилися на такий відповідальний чин, як підготовка видання на академічному рівні 14 томів творів Лесі України, а також праць Олени Пчілки у 12 томах. Причетні та присутні на презентації Юрій Громик, проректор Волинського національного університету ім. Лесі Українки, член редакційної колегії, співупорядник; Сергій Романов, завідувач кафедри теорії літератури, професор Волинсього національного університету ім. Лесі Українки, член редакційної колегії, співупорядник; Елеонора Соловей, професор, доктор філологічних наук, авторка передмови до тому драматичних творів Лесі Українки; Ірина Щукіна, завідувачка науково-експозиційного відділу “Меморіальний будинок Лесі Українки” Музею видатних діячів української культури, співупорядниця тому праць Олени Пчілки розповіли про те, як велася підготовка, які труднощі виникали в цій непростій роботі і такі нелегкі часи. Нині всі “ізми” знято, скорочені тексти відновлені. Видання і Лесі Українки та Олени Пчілки тепер містять оригінальні твори. Зокрема, Юрій Громик зауважив, що робота над виданнями логічно приводить до висновку про те, що ми всі, держава, фахівці, вчені, заборгували цим двом українкам у правдивому відновленні їхньої праці. Наскільки мудрішим і сильнішим було б українське суспільство, якби раніше почалися ці літературні студії. Він також розповів про співпрацю з Українським інститутом книги, про організаційні перипетії від задуму видання Лесі Українки з нагоди 150-річчя від дня її народження, глобальних перешкод (пандемія covid2019), вибивання коштів, скорочення кошторису, загроз зриву тендера, і як тривала напружена праця з підготовки текстів. І, врешті, все склалося: Київ, Львів, Острог, Чернівці, Рівне були на висоті, попрацювали потужно і здали роботу в друк. У січні 2021 року видання побачило світ. Невдовзі, попри те, що почалася війна росії проти України, задумали підготувати до друку й видати творчу спадщину Олени Пчілки. Сергій Романов повідав учасникам заходу, як добувалися рукописи праць Олени Пчілки, як Інститут літератури ім. Т. Шевченка, музеї, архівосховища відкрили свої фонди, а науковці отримали доступ до оцифрованих оригіналів справжніх скарбів. Він наголосив, що Олена Пчілка постає в своїх працях, творах, листах непересічною особистістю, емоційною, наполегливою, емансипованою. Ми намагалися, зауважив промовець, зібрати якомога повніше масив документів. Але віднайшли не все. Спочатку видання набирало 6-8 томів, згодом 10, а вийшли на 12, причому деякі томи сягають однієї тисячі сторінок. В цій праці послідовно простежується, як Олена Пчілка боролася за Україну, за українську мову. А на закиди про нелюбов до москальщини, зауважив модератор Сидір Кіраль, то свого часу Андрій Чернишов писав, що Пчілка боялася не російської мови, а згубного русифікаторства в школі, яка російською мовою вчила ненавидіти українську мову.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Докладно про роботу над п’ятим томом видання, а це 1040 сторінок, присвяченого творам для дітей, підлітків, родинного читання, надзвичайно цікаво розповіла співупорядниця Ірина Щукіна. Йшлося і про публікації збірки ”Українським дітям”, у якій Олена Пчілка давала тлумачення слів українською і перекладів з російської, а також видання “Годі, дітоньки, вам спать”, що містить 350 сторінок, журналу “Молода Україна” , який виходив у світ протягом 1908-1914 років. За словами пані Ірини, Ольга Петрівна Косач, дівоче прізвище Драгоманова, вона ж Олена Пчілка, мала 44 прихованих псевдоніми, тож було над чим помізкувати в ході опрацювання матеріалів до друку. Ірина Щукіна поділилася також своїми сумнівами щодо причетності Олени Пчілки, якою б інколи прямолінійною вона була, до сюжетів про двох підступних і жорстоких підлітків. Згодом, коли науковиця, кандидат філологічних наук Валентина Прокіп працювала з епістолярною спадщиною Олени Пчілки, з’ясувалося, що ті розповіді є переробкою на український контекст популярних закордонних коміксів чорного гумору піонера жанру, німця Вільгельма Буша про підлітків хуліганів Макса і Моріца… Отака вона несподівана Пчілка!
«Я вмирала від страху перед написанням передмови до тому драматургії Лесі Українки,– каже шанована і відома літературознавиця Елеонора Соловей. – Перечитала й перелопатила всю драматургію. Яка ж важлива річ текстологія! Поз’ясовувала певні нестиковки, неправильні дати публікацій. Але передмову писала захоплено. А висновок такий: ми ходимо по культурному пласту й не віддаємо собі звіту, по якому потужному й унікальному. Його неодмінно треба підняти і відновити, знайти цю Атлантиду».
Юлія Половинчак, доктор наук з соціальних комунікацій, заступник генерального директора з наукової роботи Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського висловила подяку колективу Волинського національного університету ім. Лесі Українки, присутнім на презентації Юрію Громику, Сергію Романову, а також Елеонорі Соловей, Ірині Щукіній, побажала їм вдячних читачів, глядачів постановок у театрах і … серіалу про Лесю Українку, Олену Пчілку, її родину і трагедії, які її переслідували, про їхнє життя й Україну, і про ті дивовижні, інколи навіть містичні, історії створення презентованих багатотомників. «Я горджуся тим, – резюмувала Юлія Половинчак, – що саме Олена Пчілка ввела в українську мову слово “переможець”!».
Небуденним явищем назвав роботу волинських колег професор, доктор філологічних наук Микола Степаненко, а присутня на презентації відома метеорологиня Наталка Діденко нагадала учасникам заходу, що Михайло Косач, син Олени Пчілки і Петра Косача був метеорологом…Пролунало це нагадування після того, як волиняни розповіли, що їх накрило-освятило в Києві дощем. Можливо, жартома припустили, так Михайло Косач чи й сама Олена Пчілка, подають знаки своїм дослідникам, упорядникам видань про можливі огріхи…
Сумніви, звісно, були, зізнається Сергій Романов. Чи зможемо, чи гідні? За якісь можливі неточності у відтворенні текстів, котрі через давнішність місцями погано збереглися, хоча й оцифровані в Інституті літератури, за якісь нестиковки “по загривку може й дістав би…”. Проте магія фінансування розвіяла наші сумніви: ми на правильному шляху. Уявіть, все підготовлено до друку, а грошей нема, державного фінансування багатотомника Олени Пчілки не передбачалося. І тут від адвоката з Канади надходить лист про те, що Надія Лучі, українка за походженням, заповіла музею Лесі Українки в Луцьку 20 тисяч доларів. Тож, як мовиться, Пчілка сама себе профінансувала. У них завжди були кошти, тож не дарма маємо на двохсот гривневій купюрі портрет Лесі Українки.
На завершення презентації книг волиняни подарували Національній бібліотеці імені В.І. Вернадського ці два грандіозні видання. А ще запропонували завідувачеві відділу національної бібліографії бібліотеки Сидору Кіралю запланувати роботу з підготовки наукової бібліографії видань Олени Пчілки.
Ось такою є перспектива “витягати з болота ” українську класику.
Світлана Писаренко, заслужений журналіст України.