На Венеціанській бієнале стався інцидент, який вийшов далеко за межі мистецького середовища. Під час події зник символічний трофей, який мав нагадати про російські удари українськими лікарнями.
Ірландський журналіст та документаліст Кейлін Робертсон в ефірі «24 Каналу» розповів, що ця історія виявилася показовою не лише через саму крадіжку. За його словами, вона добре показала, як поводяться росіяни навіть там, де все має бути про мистецтво, а не про залякування та тиск.
ТРОФЕЙ ПРИВЕЗЛИ НА БІЄНАЛЕ ІЗ ХАРКОВА
Цей трофей надрукували на 3D-принтері у Харкові за тиждень до Венеціанської бієнале. Він мав форму розбомбленої лікарні та був задуманий як символічна «нагорода» для Росії за удари по цивільній інфраструктурі та порушення міжнародного гуманітарного права.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Зазначимо, що венеціанська бієнале – одна з найвпливовіших міжнародних виставок сучасного мистецтва, яку започаткували у 1895 році. Вона проходить раз на 2 роки у Венеції і вважається одним із головних світових майданчиків культурної дипломатії.
Ідея полягала в тому, щоб принести на подію, де вручають нагороди, річ, яка прямо показує справжній російський вклад. Йшлося не про провокацію заради ефекту, а про нагадування, що Росія знищила 2600 медичних закладів в Україні та принесла у світ не культуру, а насильство.
– Я хотів привезти нагороду, на яку Росія насправді заслуговує. Якщо вручати Росії нагороду, то за порушення міжнародного гуманітарного права, – розповів Робертсон.
На кілька хвилин цей трофей залишили біля входу на захід, щоб його побачили преса та відвідувачі. Так хотіли показати, чого насправді заслуговує на країну, яка приїхала на художню подію, прикриваючись культурою.
– Вони знищили 2600 медичних закладів в Україні, а єдине, що Росія експортує, – це не культура, а тероризм, – наголосив він.
Після того, як трофей на кілька хвилин залишили біля входу, його забрали люди з російського павільйону. У цьому Робертсон побачив майже гротескну, але дуже точну сцену: держава, яка краде, грабує та все заперечує, на мистецькій події вкрала символічну «нагороду» у вигляді розбомбленої лікарні.
– Росіяни всередині павільйону вкрали цей трофей і вдали, що нічого не сталося. Це, мабуть, найіронічніша річ, яку тільки можна уявити, – сказав Робертсон.
Для нього ця історія виявилася не випадковим епізодом, а дуже показовою моделлю російської поведінки.
– Країна, яка краде та грабує, а потім усе це заперечує, вкрала трофей у вигляді розбомбленої лікарні та вдає, що цього не було. Таку комедію ніхто б не зміг написати, – наголосив він.
Він додав, що навіть не здивувався такому розвитку подій, бо вважає це типовим для Росії.
У результаті акція, яка мала лише показати символ злочину, сама перетворилася на ще один доказ того, як росіяни поводяться публічно, коли впевнені, що їм усе зійде з рук.
РОСІЙСЬКА ПРИСУТНІСТЬ НА БІЄНАЛЕ ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА ТИСК І СТЕЖЕННЯ
Після крадіжки трофею вдалося встановити, хто саме його забрав. Перевірка через розпізнавання обличчя вивела на чоловіка, пов’язаного з Москвою та зі схемами, які допомагали росіянам потрапляти до Європи. Його дружина до 2022 року була однією з ключових партнерок бієнале, хоча сам він заперечував і зв’язок із подією, і сам факт крадіжки.
– Це демонструє дивну мафіозну поведінку цих російських персонажів на заході, – розповів Робертсон.
Після історії з трофеєм зрозуміли, що це був не разовий інцидент. Робертсон каже, що навколо росіян на бієнале виникла атмосфера тиску, в якій під прицілом опинилися не лише журналісти, а й художники та активісти, які відкрито виступали проти Росії.
Під тиском опинилися і художники, які відкрито виступали проти Росії, а також люди, пов’язані з Pussy Riot. Таку ж напругу відчула і художниця Катя Марголес, яка вже багато років живе у Венеції, говорить про російське фінансування та називає це прикриттям військових злочинів.
– Це мала бути художня виставка, а не виставка наркобаронів з усього світу. Це мало бути святом мистецтва, а натомість люди, які поводяться як мафія, переслідували інших людей, – наголосив він.
За словами Робертсона, це і є найточнішим результатом того, що сталося на бієнале. Подія, яка мала б показувати найкраще світове мистецтво, для частини учасників перетворилася на простір страху, де доводилося думати не про виставку, а про власну безпеку.