“Українська літературна газета”, ч. 4 (384), квітень 2026
Наше листовне знайомство розпочалося з не дуже приємного моменту, коли я отримав книгу «Шевченківські лауреати. 1962-2001. Енциклопедичний довідник», після мого звернення до Шевченківського комітету. У книзі була подана ганебно нікчемна інформація про Феодосія РОГОВОГО – лауреата цієї премії 1992 року. Там же було вступне слово Івана Дзюби та відчувалося, що автор-упорядник (Лабінський М.Г.) навіть не чув ім’я сільського учителя Феодосія Рогового. Тоді цей автор-упорядник дещо обурився за мій лист… та то вже діло давнє…
«8.02. 2002 року, Київ.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Вельмишановний Юрію Феодосійовичу!
Я взяв гріх на душу, так довго не відгукуючись на Ваш лист до Шевченківського Комітету і на книжки, які Ви надіслали. Але гріх не добровільний, а вимушений: я світу Божого не бачив, редагуючи Енциклопедію сучасної України, перший том якої оце, нарешті, вийшов. Тепер, нарешті, трохи вдихнув повітря.
Ваше обурення з приводу некоректного і некваліфікованого подання в довіднику «Шевченківські лауреати» інформації про Вашого батька було… більш ніж справедливим. Я радив автору-упоряднику М.Г. Лабінському та редакторам видавництва вибачитися перед Вами – не знаю, чи вони це зробили. Але й моя вина, і мені соромно. Тепер довідник вийшов додатковим накладом, помилку виправлено (я Вам надішлю примірник). Але стаття все одно залишилася неадекватною імені Феодосія Рогового і вазі його творчості. У наступних виданнях треба буде дати зовсім інший матеріал.
Я уважно прочитав і Вашу «Довгу дорогу до “Свята…» (Слово для Батька), і «Моє життя – то творення любові». Вражений тим, яка «невідома війна» точилася навколо творів Феодосія Рогового і з якою гідністю обстоював він свою творчу позицію.
В часи боротьби за «Свято останнього млива» та його появи я був «відлучений» від української літератури. Коли ж з’явилися «Поруки для батька», мене вже друкували, і я писав про українську літературу, хоч більше про класику. Але збирався написати про «Поруки…» Збереглися в мене виписки з публікації у «Вітчизні» (1987, №7, №8) та мої коментарі. Але статті чомусь не вийшло, чому – вже не пригадую.
Тепер усе це – історія літератури, але невід’ємні і повчальні її сторінки.
Добре, що Ви дбаєте про Батькову пам’ять і вмієте гідно це робити.
Бажаю Вам здоров’я і добра.
З повагою – І. Дзюба
Пізніше я отримав від Івана Михайловича інший довідник із дещо поліпшеним текстом. У крайньому разі із назвами більшої частини того, що було написане Феодосієм Роговим…
Потім почалася «катавасія» через можливий вихід роману «Свято останнього млива» у серії «Українська книга». Активну участь у цьому брав Іван Дзюба. Хоча тут втрутилися якісь невідомі чинники (чи – чини?)…
Я надсилав йому свої щойно видані книги і отримував оцінки їх від Нього. (Всього, здається, шістнадцять чи біля цього, книг).
02.02. 2005, Київ
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Дякую за «Покору-Покару-Покуту». Особливо за колаж із документів коша «Нової Запорозької січі» – разюче. Ніби відповідь на деякі польські голоси з минулого “Року Польщі в Україні”.
Не знаю чому, але мені часто згадується Ваша «Балада про загнаного вовка», давніша – прямо сетон-томсонівське*…
Книгу Феодосія Кириловича Рогового сподіваємося побачити ще цього року.
Бажаю Вам добра і успіхів.
І. Дзюба.
*Мова йшла про книгу «Серед білих снігів» (Ю.Р.).
21.10.2006, Київ
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Цього разу книжка дісталася до мене. Те, що вона не прийшла на п/с (я, звичайно, даю цю адресу), мене насторожує: виходить, і ще щось могло не дійти.
За книжку дуже дякую. Є в ній дорогоцінні речі. Багато в ній гіркого. Відкриваються малознані, тяжкі сторони літературного життя тих років, особливо «позастоличного».
А в листуванні Григора Тютюнника і Феодосія Рогового постають дві великі душею особистості. «…Абсолютний Чеснику»… – це, власне, причина смерті Григора. Як у Вас у «Зболеній душі»: «А тодішні (…) «істи», що – (…) не пили і не їли? А їх, бач, не брало. Страждати-бо шлунком і душею – дві великі різниці». Сильний цей Ваш нарис. А Михайло Булах став для мене відкриттям – я його майже не знав.
Що трохи мені здалося «перетягненим» у книжці – так це Ваші надмірні, на мій погляд, нарікання на друзів Феодосія Рогового і Михайла Булаха. Невже всі вони такі зрадливі й провинні? Хоча, коли йдеться про те, що один великий не замовив слівця у видавництві, а другий, молодший, не відповів на листа з лікарні, не відгукнувся, – тут нічого не скажеш… От і з виданням у «Бібліотеці Шевченківських лауреатів». Я телефонував у Комітет – кажуть: усе, що від них залежить, зробили, але гроші з Мінфіну ще не надійшли. Докладніше спробую взнати наступного тижня.
Бажаю добра. І. Дзюба.
* Книга «Роса в червону ніч» (Ю.Р.)
17.11. 2006
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Дякую за листа. Знімаю свої “сумніви” щодо сказаного Вами про деяких «друзів» Феодосія Кириловича: Ви все пояснили. Сумно…
Щодо видання: є надія, що воно все-таки буде здійснене. «Криниця» все підготувала, ждуть грошей, які нібито до кінця року мають надійти.
Стаття Миколи Костенка в «Полтавській Думці» теж наводить на сумні думки: невже не знайдеться в Полтаві видавця на «Росу в червону ніч», – щоб не 200 примірників… Може, звернутися до Спілки, до вид-ва “Український письменник”?
Ваш лист на а/с не дійшов тому, що неправильно було вказане поштове відділення: чомусь 03213(?) – замість 03186: А/с 111, Київ, 03186.
Сподіваймося на краще…
І. Дзюба
*Видавництво «Криниця» так і не змогло видати ту книгу (Ю.Р.).
09.10. 2007, Київ
Добридень, Юрію Феодосійовичу!
Страшенно зрадів, одержавши від Вас книжечку*. А одержав її оце тепер, бо в Києві буваю раз у тиждень чи два: тікаю для роботи на дачу, – тож пошту дістаю із запізненням.
Прочитав усе, не минаючи ані титли, ніже тії коми. І не раз був дуже зворушений: і давніми Вашими оповіданнями про птаство й звірину (здається, останній, хто у нас так міг відчувати життя «братів менших», був Микола Вінграновський); і новими, в яких правдиві житейські історії, вгадувані людські вдачі й натуральна мова, в якій промовляє вся людина.
Такі мініатюри, як «Повний кавалер» або «Процесія», багато говорять про народне сприйняття нав’язуваних суспільству міфів: як казав поет, «мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча». На жаль, тепер у нашій літературі “мужича правда” не в пошані – автори більше ширяють у «глобильному» піднебессі.
Схвилювала мене і зболена «Хата»…
І розмова з Батьком…
Але гіркоту принесла остання сторінка: «Тираж 100 прим.».
Невже так і буде?..
Хочеться вірити в краще.
Тимчасом: дяка Вам!
З повагою й побажаннями добра – Ваш І. Дзюба.
П.С. Які Ваші дальші «творчі плани» й спроби?
*Мова про мою книгу оповідань «Святвечір» (Ю.Р.).
В ці роки йшла мова про мій прийом до НСП. Іван Михайлович переймався і цим: він написав мені рекомендацію:
07 вересня 2008
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Я оце повернувся з лікарняних поневірянь після тяжкої операції (все літо пропало), бачу два Ваші листи (давні). В одному Ви питаєте, де дістати мого «Тараса Шевченка» – я постараюсь Вам його надіслати.
У другому Ви просили дати Вам рекомендацію до СПУ. І от я не можу пригадати, чи встиг я це зробити, чи ні. Якщо ні і якщо ще не пізно, я напишу.
Хоч я тепер не в Києві, доліковуюсь на дачі в с.Рудики, але двічі на місяць буваю в Києві, щоб полагодити різні справи. Тож чекатиму від Вас звістки. Що у Вас нового?
Бажаю добра! І. Дзюба
06.10. 2008, м. Київ
Доброго дня, Юрію Феодосійовичу!
Почав був писати рекомендацію Вам до СПУ, але виявилося, що в мене бракує біографічних і бібліографічних даних. Назвіть, будь ласка, деякі публікації (в журналах, газетах); може, десь щось про Вас було. Це не обов’язкове, але підсилило б аргументацію.
Що у Вас десь щось «накльовується»? Бажаю успіхів.
З повагою – І. Дзюба.
20.12.2008 року
Доброго дня, шановний Юрію Феодосійовичу!
Я тримав Вас у невідомості, бо довго не був у Києві (ще мушу долікуватись) і тільки тепер перебрав і прочитав Ваші листи (лист незадатований і машинопис «Посульської Тризни»).
«Посульська Тризна» – це не «колаж» (хай формально і колаж), а трагедія в документах і людських голосах. Конче треба видати. Днями вишлю Вам дещицю грошей, може, потроху назбираєте.
Рекомендацію* напишу в дні Новорічних свят, раніше не вийшло, бо знову мене вибило з колії. До речі, куди її надсилати: в СПУ на Банкову (як раніше), в обласну організацію чи Вам (щоб Ви все разом подавали)?
Тим часом – з Новим Роком! І хай працюється.
Вибачайте за таке незграбне писання – руки неслухняні.
З повагою – І. Дзюба.
*рекомендація надійшла 27.01.2009 р. (Ю.Р).
Рекомендація
Я, Дзюба Іван Михайлович, член Спілки Письменників України в 1959-1972 роках та від 1980 року, рекомендую до Спілки Юрія Феодосійовича Рогового.
Юрій Роговий народився 14 жовтня 1957 р. в с. Устимівка Глобинського р-ну Полтавської обл. в родині вчителів. Після навчання на біологічному факультеті Полтавського педінституту чверть століття працював викладачем біології та хімії в середній школі с. Пирогів.
Нині він – автор дев’яти книжок прози та поезії, лауреат літературної премії ім. Дмитра Нитченка (2008 р.).
Поезія його – переважно ліричні мініатюри, але виразно звучать у ній і громадянські мотиви, перейняті болем за нинішній стан України, з гіркими сатиричними мотивами. Остання поетична книжечка Юрія Рогового «Маятник часу» (видана в луганську 2007 р.) здається мені особливо цікавою ще й тим, що роздуми над життям у ній набирають характеру зосереджених рефлексій, а окремі спостереження подаються як притчі.
Проза Юрія Рогового – це переважно короткі оповідання, побудовані на конкретних житейських ситуаціях і виразних людських характерах та долях. Це традиційна проза, позначена уважністю до життя, повагою до людини і правдивістю оповіді. Прихильникам «постмодернізму» вона здається архаїчною, але без неї література буде однобічною.
Є ще один напрям літературної діяльності Юрія Рогового. Він – упорядник деяких важливих документальних збірників та коментарів у них, публікатор маловідомих текстів. Цим він виконував насамперед свій синівський обов’язок перед пам’яттю батька – талановитого письменника Феодосія Кириловича Рогового та його друзів. У книжці «Довга дорога до «Свята». Слово для батька» (2000 р.) йдеться про тяжку долю славетного роману Феодосія Рогового «Свято останнього млива», який зазнав болісних цензурних поневірянь і досі не перевиданий у первісному вигляді, хоч Юрій Феодосійович виконав усю необхідну підготовчу роботу. Друга книжка – «Роса в червону ніч» (2006 р.) – містить маловідомі тексти Феодосія Рогового, Григора Тютюнника та Михайла Булаха, які були близькими друзями, однодумцями і людьми невідступно-правдивими, а тому й трагічної долі. Коментарі Юрія Феодосійовича до їхніх текстів і листування допомагають зрозуміти цю долю…
Нарешті, Юрій Роговий підготував до друку книжку «Посульська Тризна» – літературно-документальну розповідь про один із найбільших злочинів радянського режиму на українській землі – затоплення і знищення «материка первісного українства» на Придніпров’ї заради «штучних морів», яким тепер не можемо дати ради. Не тільки пам’ять про батька та його Слово кличе автора: «Не забуваймо цього! Зруйновані хати і спаплюжені людські душі благають нас про це».
Вважаю, що Юрій Роговий чесно заслужив право бути членом Спілки Письменників України.
Іван Дзюба
20.03.2009, м.Київ
Доброго Вам дня, шановний Юрію Феодосійовичу!
Сказати, що я дякую за «Листи Феодосія Рогового» – це нічого не сказати. Ці листи дають таке відчуття трагізму творчої долі письменника, таке уявлення про те, як його мучено і скільки в ньому Україна втратила вже ним набутого, – що стає не по собі…
Невже не дійдеться до видання, де будуть подані неспотворені тексти Феодосія Рогового, а замість передмови будуть уривок з цих листів, що кинуть пронизливе світло на їхню (творів) долю, в яких – і доля народу?
Думаймо, що можна зробити.
Чи маєте Ви інформацію від Шевченківського комітету: яка є надія на видання в «Бібліотеці Шевченківських лауреатів»?
Щодо цієї публікації листів. Добре було б дати бувай короткі коментарі. Може, й дещо з листів-відповідей. Але це хіба в наступному виданні, коли до цього дійде. Яка у Вас ситуація з Вашими творчими справами?
Бажаю добра. Ваш І. Дзюба.
27.12.2009, м.Київ
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Дякую за чудову книжку. Справді, Феодосій Кирилович мав моральне право так сказати про себе: «Я світові потрібен як приклад, як можливість». Цей приклад і ця можливість перетривають наші часи деградації – майбутнє все-таки буде.
Як Ваші справи? Чи виходить щось друком? Напишіть – ану я зможу надати якусь невеличку фінансову допомогу.
Як із членством у Спілці?
Тим часом – вітаю з Новим Роком і з Різдвом Христовим. Добра Вам, здоров’я, радощів творчої праці – всупереч усьому.
Веселих свят! І. Дзюба.
P.S. Відгукуюсь на Вашу бандероль із запізненням, бо я з різних причин (у т.ч. і через стан здоров’я) живу тепер переважно на дачі в селі, в Києві буваю з великими інтервалами і пошту одержую з інтервалами».
20.03.2010
Доброго дня, Юрію Феодосійовичу!
Не пригадую, чи я подякував Вам за «Посульську Тризну».
Річ у тім, що я за цей час двічі побував у лікарні – на Різдво й «старий» новий рік – із підозрою на пневмонію, а потім із мерехтливою аритмією, – і таким чином «вийшов із колії».
Якщо навіть я вже відгукувався до Вас, то за таку річ і вдруге подякувати не зайве.
Бажаю Вам і далі вершити свою місію. Які у Вас найближчі (в дальші!) плани?
З повагою – І. Дзюба.
P.S. Цікаво, що книжка вийшла в Луганську. Певно, завдяки Миколі Даниловичу Малахуті? Він старається підтримувати правдиве українське слово.
29.05.2010
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Даруйте, що так запізнився з відповіддю. Річ у тім, що я в теплу пору тікаю на дачу, а тут ще була відпустка, і пошта ждала мене в Києві.
Статтю про Феодосія Кириловича я, звичайно ж, напишу – хіба би щось надзвичайне сталося. Це мій обов’язок і моя потреба.
Бажаю Вам добра, і продовжуйте свою вперту працю на стезі справедливості.
Хай щастить! І. Дзюба.
Кляті ручки підводять – чи руки?
06.08.2010, с.Рудики
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Статтю я дописую, але виникло одне питання.
У «Посульській тризні» у Вас є дві цитати з двох романів Феодосія Рогового, яких немає ніде в бібліотеках. Отже.
Чи вони ненадруковані?
Не закінчені?
Чи це авторські варіанти двох попередніх романів.
Якщо буде можливість, зателефонуйте мені: (045)72-37-081. (Бо лист, боюсь, не встигне).
З повагою та побажанням добра – І. Дзюба.
12.08.2010, с.Рудики
Доброго Вам дня, Юрію Феодосійовичу!
Оце знову з клопотом на Вашу голову.
Працюючи над статтею, я звертався і до впорядкованої Вами збірки листів Феодосія Рогового «Удосвіта, коли не спалось» (Полтава, 2009). Чомусь думав, що це моя книжка, і все немилосердно попідкреслював, та ще й густим синім олівцем. Аж виявилося, що це книжка бібліотечна.
Таку повертати не можна. Тепер мушу думати, що робити.
Може, у Вас є «резервний» примірник? Це б мене виручило. Або, може, обміняти мій покреслений примірник на якийсь неушкоджений?
Був би Вам дуже вдячний. Клопіт, але, зрештою, не найтяжчий.
З тим бажаю Вам добра. З повагою – І. Дзюба.
26.08.10
Доброго дня, шановний Юрію Феодосійовичу!
Одержав книжку, а раніше ксерокопію «Налигача*» (і встиг скористатися).
Дуже дякую – і прошу вибачення за клопіт.
Стаття моя вийшла великою, її друкуватимуть з продовженням: 2.9 і 9.9. Але все одно – сказав далеко не все, що треба було і що хотів. Можливо, колись опублікую в якійсь книжці доопрацьований текст. А тим часом «маємо те, що маємо».
Головне – чи вдасться все-таки видати всього Феодосія Рогового, чи – «хай собі захоплюються, хто хоче». Ось чому я дав заголовок: «Високо поцінований і малопрочитаний» – невидаваний…
Як Ваші літературні справи? Що зі вступом до Спілки?
Озивайтеся. Я знову вертаюся на дачу, але до Києва навідуватимуся.
Бажаю добра! І. Дзюба.
05.Х.10. Київ
Шановний Юрію Феодосійовичу, доброго Вам дня!
Я щойно з лікарні, тому й відповідаю з таким запізненням.
А лист Ваш гіркий. Я не бачу надій на те, що якесь видавництво візьметься за друк «повного Феодосія Рогового», – хоча б останні романи перевидали.
Єдиний вихід, на мій погляд, створити спеціальний Фонд, який розпочне «всенародний» збір грошей на майбутнє видання. Я готовий зробити свій внесок і думаю, що багато хто також. Але треба, щоб хтось міг цьому присвятитися. Подумайте.
Дякую за зауваження до моєї статті. І звідки взялося оте «Побужжя»?! Якась дика механічна помилка. Адже кілька разів ішлося про Подніпров’я, Посулля – і раптом… Це вже якийсь старечий автоматизм чи що… Думаю, що в другій статті таких помилок немає… Вибачайте…
Бажаю Вам добра. Озивайтеся. І. Дзюба.
19.11.2010
Доброго дня, шановний Юрію Феодосійовичу!
Дякую за «Березневий сніг». До чарівного жанру Ви звернулися: кожен тривірш – як краплина тихого літнього дощу, від якої на плесі розходяться кола… Є про що подумати. І спонукає самому бачити більше в простих явищах життя.
Книжка чудово оформлена художньо. От тільки Ваше фото, мені здається, для інакшої книжки, не цієї меланхолійно-роздумливої. А втім, воно, мабуть, Вам дороге.
Вибачайте.
Бажаю добра й улюбленої праці.І. Дзюба.
20.03.2011
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Невеселі вісті від Вас. Дивно, що Борис Ілліч навіть не відповідає Вам.
Я не маю тепер зв’язку з Шевченківським комітетом і не знаю, чи виходить далі Бібліотека шевченківських лауреатів. Мабуть, це діло безнадійне, і треба шукати якогось потужного спонсора або видавця. Але якого і де? Може, варто звернутися до Михайла Слабошпицького з його видавництвом «Ярославів Вал»? Що ж до «Самого», то, може, спочатку до п. Ганни Герман? Не знаю…
Щодо Спілки – думаю, це тимчасово. Нікуди вона не дінеться. Прикро інше: якою вона стала!
Мушу пояснити Вам справу з бібліотечною книжкою. Коли я хотів замінити її тією, що Ви надіслали, бібліотекарі сказали, що їм легше постирати написи, ніж переоформити старий примірник на новий (це, виявляється, цілий бюрократичний процес). Я цього не знав і зробив помилку: треба було сказати, що я книжку загубив і даю взамін нову ідентичну. Тоді не було б іншого виходу, як оформити цю нову. А так вони обрали легший для них шлях. Не біда, але оскільки Вам цікаве все, що стосується Батька, то пригодилася б і книжка з моїми помітками. А так я поверну подаровану мені, бо, мабуть, у Вас їх не дуже й лишилося.
Тим часом бажаю добра і здоров’я. Ваш І. Дзюба.
P.S. А не думаєте піти тим шляхом, що Ніла Підпала? Я б підтримав.
07.04.2011
Дорогий Юрію Феодосійовичу!
Оце в своїх архівах натрапив випадково на чернетку рецензії на першу публікацію роману «Поруки для батька» в ж. «Вітчизна» 1987 р. Рецензія не була опублікована і десь загубилася. Якщо знайдеться, буде цікаво, хоч діло давнє. Надсилаю Вам ксерокопію.
Писав до Михайла Федотовича Слабошпицького – може, його вид-во «Ярославів Вал» узялося б за видання Феодосія Рогового. Мала надія, але…
Бажаю добра!І. Дзюба.
04.10.2011, с.Рудики
Доброго Вам дня, шановний Юрію Феодосійовичу!
«Медову повінь» одержав із запізненням, бо працюю на дачі, а пошта приходить до Києва, де я буваю раз на два-три тижні.
Прочитав із задоволенням – і символіка, і сентенції, і спостереження над світом і собою. І видано гарно, з любов’ю. Вам добре придалася ця форма тривіршів.
Михайло Слабошпицький таки видає вистраждану двома Роговими книжку. Слава Богу!
Хай це буде добрий знак. Бажаю добра і успіхів! Ваш Іван Дзюба.
23.10.2012, с.Рудики
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Дякую за нову книжечку, що надійшла до мене з Києва.
Розсипи цікавих думок, поетично вигадливо висловлених. Зі смаком видана.
Десь у середині листопада я повернусь до Києва і, знаючи Ваші клопоти видавничі, зможу зробити і свій невеличкий внесок у «толоку».
Бажаю добра!І. Дзюба.
16.03.2013
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Дякую за «Зоряні криниці». Дарма Ви виправдовуєтесь (перед ким?) за хоку – цю форму в Україні знали й шанували ще в 20-30-і роки минулого століття. А нині вона просто «модна». Можливо, через свою видиму «легкість». А насправді вона дуже складна і навіть небезпечна своєю спокусливістю. Адже не так просто у тривірші виявити глибоку думку, тонке спостереження, не потрапивши в полон банальностей. Це потребує натхненної праці, якої я і бажаю Вам.
Шкода, що так загрузло видання Феодосія Рогового у видавництві Слабошпицького. Але будемо ждати «Листів…»
Добра Вам і успіхів.І. Дзюба.
11.2013, с.Рудики
Доброго дня, Юрію Феодосійовичу!
Дякую за «Яблучного Спаса». Відписую запізно, бо недуга вибила мене з колії і ніяк не впораюсь зі своїми справами. Але потроху працюю.
Радий, що у Вас виходять гарні й змістовні книжечки. Хай будуть ще і ще.
Бажаю добра, здоров’я, натхнення.
Шанобливо і зичливо – І. Дзюба.
P.S. Я так заплутався в своєму листуванні, що не пам’ятаю, чи відповів на Вашого листа, в якому Ви повідомляли про чергову можливість видання романів Феодосія Рогового… болісна історія… хотілося б діждатися – «краще пізно, як ніколи». Для мене було б честю бачити там і свою статтю…
05.05.2014
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Дякую за «Тринадцятого апостола…» Багато нового про Феодосія Рогового: листи, гуморески (поезія), – цієї грані його творчості я, наприклад, не знав.
Так само матеріали про спілкування Феодосія Рогового з місцевими колегами – журналістами, поетами, віршувальниками, – розширюють наше уявлення про масштаби і глибину «руху опору» в 60-і роки.
З-поміж поетів особливе враження справляє Василь Ніколенко. Чи виходили якісь його книжки? На жаль, не можу зараз відвідати ЦНБ-ку, але як тільки повністю «стану на ноги», – пошукаю.
Цікаві фотографії, хоч якість репродукцій невисока. Мене просто зворушили остарбайтерські та студентські фото Феодосія Рогового – на обличчі печать розуму й духу.
Бажаю Вам добра, якщо воно можливе ще в цей тяжкий і страшний час. І. Дзюба.
26.12.2014
Шановний Юрію Феодосійовичу!
Вітаю Вас з Новим Роком, з Різдвом Христовим. Здоров’я Вам, благополуччя, улюбленої праці.
Дякую за надіслану нову книжку – «Мірило часу».
Десь раніше в листі Вашому була важлива інформація – про листування Феодосія Рогового з Вік. Астаф’євим. І приголомшлива цитата* з Астаф’єва… Хто б міг подумати – такий письменник – і…
Хай Вам щастить! І. Дзюба.
—–
*Із листа Миколи Негоди до Феодосія Рогового (Ю.Р.).
21.06.2015
Доброго дня, шановний Юрію Феодосійовичу!
Даруйте, що нечасто відгукуюсь. Більше по лікарнях, ніж у роботі.
Радий, що нарешті «Пульсари» видадуть Феодосія Рогового. Подав передмову, але в старому вигляді, бо був саме дуже хворий. Тепер думаю, що у верстці треба буде додати кілька моментів, назвати те, що Ви останнім часом опублікували.
Бажаю Вам добра і здоров’я. І. Дзюба.
—–
*Книга вийшла у 2015 році , видавництво «Пульсари» (університетське).
24.12.2015
Доброго дня , шановний Юрію Феодосійовичу!
Днями я таки одержав від «Пульсарів» книгу романів Феодосія Рогового. Мабуть, і Ви одержали – є вже тираж.
Нарешті! Знаєте, як це тяжко давалося…
Видання гарне, зроблене з любов’ю. Дяка Вам – без Вашої наполегливості й синівської відданості хтозна чи й відбулося це запізніле свято видання «Свята останнього млива»…
З Новим Роком Вас! Добра, здоров’я, творчих радощів. Ваш І. Дзюба.
01 листопада 2016, с.Рудики
Вельмишановний Юрію Феодосійовичу!
Даруйте, що я нерегулярно Вам відписую. По-перше, я все літо й осінь сиджу в селі, а пошту мені привозять епізодично.
По-друге, в мене проблеми з очима, що дуже обмежує мене. Навіть у читанні.
Дякую Вам за книжки, які надсилаєте. Радує, що спадщина Феодосія Рогового потроху оприлюднюється.
Ваші поетичні збірочки гарні й любовно видані. Ви виробили свій стиль тривіршів, у яких спостережливість виливається в думку-переживання.
Хай би хтось із молодших критиків, наприклад Петро Сорока чи ще хтось, оглянув Ваш невеликий, але немарний поетичний доробок…
Я щиро бажаю Вам успіхів і добра.І. Дзюба.
P.S. Читаю «Листи до Феодосія Рогового».
Дуже важливе для історії літератури видання!.. Дяка Вам.
31.12.2016
З Новим Роком! З Різдвом Христовим! Веселих свят і щасливого 2017-го!
Юрію Феодосійовичу, дякую Вам за книжки й листи, які втішали весь минулий рік.
Зрадів тій добрій оцінці, яку дав Вашій поезії проникливий критик Петро Сорока. Як бачите, визнання рано чи пізно приходить.
Тож бажаю Вам улюбленої праці й у 2017-му, й далі. З Новим Роком! З Різдвом Христовим! Веселих свят!
Іван Дзюба.
16.07.2017, с.Рудики
Вельмишановний Юрію Феодосійовичу!
Дякую за чудову книжку (мається на увазі книга листів до Феодосія Рогового «Добрий день хай буде Вам» – Ю.Р.). Дуже цікаві листи Петра Петровича Ротача. Багато дають для розуміння і його долі та праці, і часу, літературних справ. А додаток! «Чортополох» – Боже, який час був… Скільки довелося витерпіти Петру Петровичу! А претензії до Бориса і Чіпа й Михайла Булаха – дозволили собі сумний настрій – один про осінь написав, другий про зиму!
Не диво, що, вийшовши з такої темряви, ми ніяк не можемо збудувати людське суспільство. І не навчилися цінувати добро.
До речі, рецензія «Завещание будущему» так і не була ніде надрукована?
Співчуваю Вам у Вашій хворобі, – бажаю швидшого видужання.
Мабуть, я теж перейду на друковані листи – бачите, який почерк: підводять і очі, і руки.
Бажаю Вам добра, здоров’я і нових творчих успіхів.І. Дзюба
P.S.А що в «Березолі» стаття – це добре, дякую!
*Мова про статтю Івана Дзюби «Високо поцінований і малопрочитаний» про Феодосія Рогового (Ю.Р.).
* * *
Наше листування була тісно пов’язана зі станом здоров’я Івана Михайловича та його робочою загруженістю.
Та завжди я відчував тепло Його підтримки і зацікавленість. Жаль великий, що таких людей мало і вони зникають… та дуже добре, що вони Є в нашій Пам’яті.
Юрій РОГОВИЙ
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.