Перша енцикліка Лева XIV «Magnifica humanitas» про захист людської особи в епоху штучного інтелекту опублікована у понеділок, 25 травня 2026 року. Папа у ній розмірковує про соціальну доктрину Церкви в епоху штучного інтелекту, закликаючи підтримувати гідність праці, соціальну справедливість і мир. Не оминув Папа і теми гібридних воєн та засудив використання імені Бога для виправдання війни.
Як пише risu.u з посиланням на Радіо Ватикану, Папа підписав документ 15 травня, у 135-ту річницю проголошення енцикліки Rerum novarum (1891) Лева XIII. Нинішній понтифік перейняв спадщину від свого попередника, написавши соціальну енцикліку, яка торкається одного з головних викликів сучасності: штучного інтелекту.
Відправною точкою Magnifica humanitas, що складається з п’яти розділів, є переконання, що технологія не є «силою, яка протистоїть людині», ані «злом сама в собі». Проте вона «не є нейтральною, бо набуває обличчя тих, хто її розробляє, фінансує, регулює та використовує». Звідси заклик Папи «залишатися людяними», дотримуючись логіки відважної співвідповідальності, субсидіарності, сопричастя, щоб «світ міг розпізнати… у серці людини місце, де Бог бажає мешкати».
Головний меседж нової Енцикліки Папи Лева XIV – захист людської гідності: людина не є ресурсом для експлуатації.
Лев XIV виокремлює п’ять принципів соціальної доктрини Церкви: першим є загальне благо, «соціальна форма гідності, визнана за кожним»: «Сприяння загальному благу ніколи не може бути відокремлене від поваги до права народів на існування, на збереження своєї ідентичності та на можливість зробити своєю самобутністю внесок у сім’ю народів». Отже, «будь-яка спроба чи задум знищити або підкорити націю є тяжко аморальним і тому неприйнятним»
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Папа у Новій Енцикліці наголошує: Технології не повинні зосереджуватися в руках небагатьох.
Звідси випливають третій і четвертий принципи, а саме субсидіарність – яка вимагає подолання патерналізму та асистенціалізму на користь спільної відповідальності – та солідарність, «принцип і чеснота», що протистоїть байдужості та враховує інтереси народів і майбутніх поколінь.
П’ятий принцип, на який вказує Папа, – це соціальна справедливість: у цифрову епоху вона має гарантувати всім рівний доступ до можливостей, захищати найуразливіших, протидіяти ненависті та дезінформації, піддавати громадському контролю використання даних і технологій, «щоб критерієм був не лише прибуток, а гідність кожної людини та благо народів».
«Вирішальним випробуванням» у цій сфері, як зазначає Лев XIV, є мігранти, біженці та переміщені особи. Папа закликає зберігати «права на надію» тих, хто змушений виїжджати, гарантуючи їм безпечні та легальні шляхи, гідне прийняття та інтеграцію.
Святіший Отець закликає «очистити церковні взаємини та структури від тих викривлень, що породжують нерівність, непрозорість та зловживання владою». Йдеться про заохочення дослухатися до «жертв духовних, економічних, інституційних, сексуальних зловживань, зловживань владою та сумлінням», оскільки це «є невід’ємною частиною шляху справедливості.
Папа зазначає, що потрібен спільний етичний кодекс щодо ШІ.
До ШІ, наголошує Папа, слід підходити тверезо та пильно: “Немає потреби в більш моральному ШІ, якщо цю мораль визначить невелика група людей. Не можна також не згадати про вплив нових технологій на довкілля, адже вони потребують великої кількості енергії та води, що впливає на викиди вуглекислого газу та завдає шкоди створінню”.
ШІ потрібно роззброїти, як наполягає Лев XIV, щоб вивести його з логіки військової, економічної та когнітивної конкуренції; щоб зруйнувати прирівнювання технічної потужності до права на владу; щоб вирвати його з-під контролю монополій і не дати йому запанувати над людством.
Папа застерігіє: Технічний прогрес не повинен привести до регресу серця: “Ставки високі: розвивати техніку, усуваючи людські обмеження, означає, по суті, привести до регресу серця. Адже людство, величне і водночас поранене, «не повинно бути замінене чи перевершене”.
Центральним у енцикліці є заклик до оновленого освітнього союзу, щоб у молоді не згасало «бажання ставити запитання» з-за досконалих машин, через які людське мислення може здаватися непотрібним.
Папа наголошує: Праця має бути зосереджена на людині, а не на прибутку. Йдеться про захист гідності та цінності праці.
«Нові форми праці не обов’язково є кращими», – пояснює Папа, оскільки технології можуть призвести до декваліфікації працівників, відсунути їх на другорядні функції та піддати автоматизованому нагляду . Навпаки, необхідно розробляти системи, орієнтовані на людину, а не лише на продуктивність. Папа також закликає до оновлення профспілкових організацій.
Ще один меседж Енцикліки – розвиток не вимірюється лише за показниками ВВП. Папа наголошує на необхідності вийти за межі ВВП як показника рівня розвитку країни, зосередившись натомість на гідності праці, загальному добробуті, зменшенні нерівності та охороні довкілля. Фінанси заради фінансів, насправді, відрізняються від фінансів заради розвитку.
У енцикліці також міститься сильний заклик щодо сім’ї, заснованої на стабільному союзі між чоловіком і жінкою: вона є «первинним соціальним благом», «основоположною та незамінною клітиною» будь-якої спільноти, яку слід підтримувати також за допомогою політики у сфері праці.
У п’ятому та останньому розділі – «Культура сили та цивілізація любові» – Лев XIV звертає погляд на війну:
«Цифрова революція змінює граматику конфліктів», і без етичного підходу рішення щодо життя та смерті людей ставатимуть дедалі більш безособовими, із застосуванням сили, що буде вважатися «негайним та здійсненним варіантом». В основі всього лежить «культура сили», яка нормалізує війну та реабілітує її як «інструмент міжнародної політики», стимулюючи переозброєння. Сьогодні мир більше не розглядається як завдання, яке слід взяти на себе, а як хиткий проміжок між конфліктами. Тому Лев XIV наголошує, що – за умови збереження права на законний захист у найвужчому сенсі – необхідно подолати теорію «справедливої війни», сприяючи радше діалогу, дипломатії та прощенню.
В енцикліці не бракує засудження зростання військової промисловості, гонки ядерних озброєнь, появи нових озброєних гравців – серед яких джихадисти – які прагнуть підтримувати конфлікти як джерело влади та доходів.
Далі висловлюється чітке застереження проти використання зброї, пов’язаної з ШІ, оскільки «не існує алгоритму, який міг би зробити війну морально прийнятною».Отже, наголошує Папа, потрібні суворі етичні обмеження, узгоджені на міжнародному рівні, засновані на особистій відповідальності та захисті цивільного населення, оскільки «будь-яка технологія, що полегшує нанесення удару, не бачачи обличчя супротивника, знижує моральний поріг конфлікту».
Папа висловлює сподівання на «глибокі реформи» ООН та міжнародної політичної системи, які подолають нинішню кризу цінностей на користь справжнього спільного блага.
Сьогодні, йдеться далі в енцикліці, ведуться «гібридні» війни, що охоплюють економічну, фінансову та інформаційну сфери, використовуючи дезінформацію та страх для впливу на громадську думку та представлення збільшення військових витрат як «єдиної відповіді» на непевну майбутність.
Християнин, напголошує Папа, покликаний відповісти на цю культуру сили, будуючи «цивілізацію любові». Кожен у своїй сфері діяльності покликаний обирати: чи підживлювати логіку сили, чи берегти мир.
Папа вказує на п’ять «шляхів відповідальності»: роззброювати слова, кажучи правду; будувати мир у справедливості; дивитися очима жертв, займаючи позицію, бо існують конфлікти, в яких «не справедливо залишатися нейтральним». Обстріли цивільних, лікарень, інфраструктури ранять саме людство і не можуть бути предметом абстрактного аналізу. Навпаки, треба дати голос жертвам, щоб «справді усвідомити безодню зла, що міститься» у війні та в будь-якому насильстві (217). І ще: Папа закликає плекати «здоровий реалізм», який шукає шляхи до миру, які можна реалізувати на ділі, а не лише на словах.
І ще Папа закликає: не використовувати ім’я Бога для виправдання війни.
«Хто використовує ім’я Бога для виправдання тероризму, насильства чи війни, той зраджує Його обличчя, – застерігає Лев XIV, – воювати в ім’я релігії означає, насправді, завдавати удару самій релігії». Звідси випливає заклик до молитви, бо мир походить насамперед від Бога.
На завершення Енцикліки Святіший Отець закликає вірних осмислювати нові технології у світлі Євангелія, дотримуючись «поміркованого і вимогливого шляху християнського життя», щоб також і в часи штучного інтелекту всі могли свідчити про «красу величного людства, в якому живе Бог».