Наталія Войтович. «Чекаю»

“Українська літературна газета”, ч. 3 (383), березень 2026

ПАНІ ОСЕНЕ

Рондель

Пані Осене! З дальніх доріг

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Зазирніть до старого порога.

За безтактність пробачте, їй-богу!

Я люблю Вас… не майте за гріх.

 

Хризантемно- барвистий Ваш сміх

Перепона найглибшим тривогам.

Пані Осене, з дальніх доріг

Зазиріть до старого порога.

 

Я спечу гарбузовий пиріг,

Заварю чебрецю польового –

І довкола не буле нікого.

Тільки я…Тільки Ви…Тільки сміх…

Пані Осене, з дальніх доріг…

 

ЖИВИ

А ти живи, бо, знаєш, треба жити,

Вдихни єство усім смертям назло.

Для тебе світ оцей дарує квіти,

Для тебе сонце кутик підняло.

 

Це ти комусь –  опора і надія,

Це ти найкращий син, коханий, брат.

Нехай Чумацький Шлях тобі зоріє,

Як будеш повертатися назад.

 

Вертайсь туди, де небо синє-синє,

Де мак цвіте у полі за селом,

Де не схололи гнізда журавлині.

А ти вертайсь усім смертям на зло!

 

ЧЕКАЮ

Заголублю тебе думками через відстані і тривоги,

А затужиш –  зорею стану й прихилюся чимдуж до ніг.

Серед сотень шляхів незнаних відшукаю оту дорогу,

На якій крізь тумани сиві розпізнати усе ж би зміг!

 

Залюблю уночі і вранці,

в дощову непривітну днину,

Теплим подихом обігрію,

як замерзне душа твоя.

І поставлю за щит молитву,

щоби ти у бою не згинув,

Щоб відчув крізь гарматні залпи,

як же сильно чекаю я.

 

ПТАШЕЧКА

Пташечко мила,

Крихітко зранена.

В небі  горіла,

Падала каменем.

 

Попри утому

Крилась за хмарами.

Швидше б додому

Помежи кабами.

 

Путь небезпечна,

Ворогом хрещена.

Виє в гніздечку

Вітер приречено.

 

Плачем і горем

Серце обтяжене…

Пташко, поборем!

Бачиш: весна іде!

ЛЮБЛЮ

Світе, чуєш, я тебе люблю

В час, як небо від ракет не стогне,

Усміхається святим корогвам

Чи блаженствує у стилі «ню».

 

Світе, я люблю тебе, коли

Дзвін воскресний кличе всіх до храму,

Двір гостинно відчиняє браму,

Й пахне хліб  рум’яний на столі.

 

Чуєш срібнострунний сміх дітей?

Я тоді така тобі удячна!

Та сьогодні почуваюсь лячно

Од переполоханих вістей.

 

Світе, чуєш, бережи себе,

Хай цілують небо ясні зорі,

Ранки прокидаються прозорі…

Хай життя тебе не промине!

 

КАЖУТЬ

Кажуть, ти безсердечно холодний,

Тільки я заперечити мушу:

Відчуваєш мій настрій сьогодні

І не лізеш з питаннями в душу.

 

В унісон розмовляємо нині,

Кожне слово відлунює в краплі.

Наче бачиш людину в людині

І примножуєшся троєкратно .

 

Барабанять думки, наче пісня,

І ховаються в стомлених туях…

Якось так на душі нині слізно –

Я сьогодні з дощем посумую.

 

ДРЕВЛЯНСЬКА ЗЕМЛЯ

І від третього сонця зродилася я,

І від пагонів давніх пустила коріння,

Де віками буяє древлянська земля,

Де шумить сивий ліс про відважного Хміля.

 

В пишних травах покоїться

пам’ять свята,

Проступають крізь камінь

забуті легенди.

Краплі крові борців проросли у житах –

Сила духу у них, і моє вічне кредо.

 

Ця древлянська земля. ..

Тут мій видих і вдих.

Тут між ребер дідівська молитва

і треба.

Заколисує час обрис кадрів старих,

Тільки  пам’ять живе та,

що  глибша за себе.

 

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматіhttps://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.