24 березня 2026 року в світлиці Косівської центральної міської бібліотеки ім.Бодана Радиша-Маринюка відбулася зустріч полтавського письменника Віталія Запеки з творчою інтелігенцією Косівщини. Ініціаторка заходу — Лідія Маречко, працівниця бібліотеки, зібрала в дружнє коло всіх, кому небайдуже слово, — постійних читачів та представників громади, серед яких — члени Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта», бібліотекарі Косівської ЦМБ, студенти та викладачі Косівського фахового коледжу і Косівського державного інституту.
Модераторка заходу — працівниця бібліотеки Христина Станіщук, представила присутнім поважного гостя і надала слово автору, який поділився своїми здобутками, відповідав на запитання читачів, залишив їм автографи.
Віталій Запека — автор книг для дорослих і дітей, кіносценарист, доброволець, ветеран АТО, учасник російсько-української війни, фотохудожник, лавреат премій імені Ірини Вільде та Якова Гальчевського, міжнародної літературної премії «Воїн світла», Всеукраїнської літературної премії імені Всеволода Нестайка.
Народився в Полтаві. Протягом 3 років воював в АТО/ООС у складі батальйону «Полтава», 4 роки — у ЗСУ, через інвалідність звільнений з лав ЗСУ.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Свій життєвий шлях Віталій не пов’язував з літературою, бо був фотохудожником, входив до сотні найкращих фотографів в Україні. Перші проби його пера розпочалися в 2015 році, коли пішов добровольцем на війну. Роздуми під фото, які він викладав у соцмережах, створювали дописи, які поступово переросли в нариси, а потім у романи.
Цікавий його творчий доробок — роман «Цуцик», воєнно-сатиричний роман «Герої, херої та не дуже», роман-антиутопія «Абсурд», збірки воєнної прози «Бабах на всю голову», «Завтра знову сьогодні», «Ковбасокрад у раю», книги для дітей — «Полінка», «Полінка в Королівстві дурниць». За романом «Герої, херої та не дуже» написана п’єса для Дніпровського Національного академічного театру імені Тараса Шевченка, за мотивами «Полінки» є кіносценарій, проте фільмування відкладене через російське вторгнення. У В.Запеки своєрідна письменницька позиція: «чим менше надрукується — тим краще».
Яскравим, цікавим, насиченим багатьма фактами був виступ Віталія Запеки. Спершу він поділився своїми враженнями від міста, яке встиг відвідати до зустрічі і насолодитися його мистецькими скарбами, людською говіркою. А потім ділився з присутніми спогадами про захоплення читанням, фотографією, яке продовжив на службі. У Віталія більше 10 тисяч світлин — понад дві сотні знімків вміщено у фотоальбом «Батальйон «Полтава». Роки війни. Фото та розповіді» з розповідями про побратимів, виданий у 2018 році. Частина фоторобіт зберігається в кількох музеях та у Держархіві України як документально-історичні фото із позначкою «Зберігати довічно».
Вразили слухачів і захопливі деталі створення текстів. Вони писалися безпосередньо під час проходження військової служби, а інколи і у вогких окопах на передовій, історії війни стали основою книжок В.Запеки. Всі твори В.Запеки — від воєнної драми до дитячої казки написані від першої особи, що дозволяє читачеві максимально зблизитися з героєм, відчути його біль, страх чи радість як власні. Саме про це говорить і сам письменник «Я з дитинства страшенно любив читати. І найбільше мені подобались якраз книжки, написані від першої особи, де можна зануритись у внутрішній світ героя — як він думає, змінюється, що спонукає до тих чи інших вчинків. Тому в мене «Бабах на всю голову» — від імені пенсіонерки, «Полінка» — від імені дівчинки в чотири роки, «Полінка в країні дурниць» — від імені шестирічної дівчинки. А «Цуцик» — розповідь собаки». Є у В. Запеки і коротка проза, бо через постійну небезпеку автор прагнув висловити головну думку максимально стисло, щоб встигнути завершити роботу над текстом. 
Під час презентації Віталій Запека зазначив: «У моєму письменницькому доробку є твори із відкритим фіналом. Тож, читач самостійно додумує кінцівку та вигадує фінал історії. Це класно, коли читач стає співавтором».
Двогодинна зустріч із людиною, яка власне життя перетворює у літературу, вдало використовує жарти і не боїться сатири чи іронії, проходила у жвавій теплій атмосфері. Всі присутні отримали неймовірні емоції від цієї зустрічі.
Наприкінці Віталій Запека подякував учасникам зустрічі за увагу, подарував бібліотеці своє авторське видання з дарчим підписом, а учасники заходу мали змогу придбати його видання.
Христина Станіщук завершила захід словами вдячності і піднесла гостю скромний подарунок.
Прощаючись після приємного спілкування, всі щиро побажали Віталію Запеці здоров’я, успіхів. А ще — й надалі насолоджувати своїми творами українського читача.
Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції
ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».
Світлини авторки та КЦМБ.