У німецькому Гайльбронні відбувся теплий і натхненний захід, присвячений одному з найдавніших українських великодніх мистецтв – розпису писанок. Майстер-клас провела Анастасія Козак, голова Німецько-українського товариства, яка ще з 17 років відкрила для себе це особливе ремесло і з того часу невтомно передає свої знання іншим.
Пізнати магію писанкарства зібралися дорослі і діти. Для цього дійства, потрібні відповідні прилади: олівці, основний інструмент писанкаря – писачок (спеціальний інструмент для нанесення воску), символічного орнаменту, який є важливою частиною української культурної спадщини.
Перед початком роботи почули розповідь жінки, яка багато років напередодні Великодня не тільки займалася писанкарством, а навчала цьому мистецтву інших у різних містах німецької землі Баден-Вюртемберг. Її діяльність була особливо спрямована на українців, які приїжджали до Гайльбронну, допомагаючи їм зберігати зв’язок із рідною культурою далеко від дому.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Цьогоріч майстриня знову організувала зустріч для всіх охочих опанувати це унікальне мистецтво. Під час заходу я разом з усіма опановувала це мистецтво, з великим задоволенням почула не лише про техніку розпису, а й про історію виникнення писанкарства, яка сягає ще Трипільської культури. Для нас є важливим релігійним і культурним символом, який тісно пов’язаний із Великодніми традиціями.
Зустріч, яку супроводжувала музика – гра на піаніно Єлизавети Літценберґ, десятирічної дівчкинки з українським корінням, пройшла у надзвичайно затишній та дружній атмосфері. Вдячна Анастасії Козак, яка з любов’ю підготувала для нас зшиті зошити, де представлені кольорові фото з символами на крашанках. Вчилися працювати з крихким матеріалом і я, вперше тримаючи в руках писачок, впоралася із філігранною роботою. Для мене та багатьох учасників це стало першим досвідом, який залишив теплі враження та бажання продовжувати творити. В результаті маю три писанки, виготовлені вперше моїми руками. Раніше просто фарбувала крашанки у шкарлупі від цибулі.
Захід став чудовою нагодою не лише навчитися новому, а й відчути дух українських традицій напередодні Великодня. Такі ініціативи вкотре доводять, що культура живе там, де її бережуть і передають від серця до серця.
Віра Марущак, письменниця, журналістка