Як повідомляє rio-berdychiv.info, у виставковій залі музею історії Бердичева відбулась досить непересічна подія. Тут зібрались учителі історії міських шкіл, краєзнавці та любителі місцевої історії на зустріч з лауреатом державної премії України в галузі науки і техніки, доктором географічних наук, директором ТОВ «Картографічна українська група» Ростиславом Соссою.
Саме він є головою редакційної колегії серії поліграфічних видань «Пам’ятки картографії України», яка започаткована ще в 1899 році та відновлена в 2000 році. Останнім часом в серії були видані: «Україна на стародавніх картах» (2 томи), «Карти портоплани Чорного моря», «Рукописні карти XVI – XIX століть» і буквально цього, 2026-го року, вийшло у світ – «Київщина на картах і планах. Кінець XVIII – початок XX ст.»
Його автор і упорядник Ростислав Сосса приїхав до Бердичева на прохання нашого краєзнавця, географа та історика, колишнього директора музею історії Павла Скавронського. Павло Степанович представив присутнім гостя, і всі вони занурились у розповідь про історію нашого краю, закарбовану в картах, планах та малюнках, які зберігаються у фондах державних архівів, зокрема в Державному архіві Київської області.
Саме там налічується понад 7500 картографічних документів. Більшість – це рукописні карти та плани, і лише кілька десятків – друковані. До нового атласу ввійшли такі чотири групи картографічних творів:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
- Карти Київського намісництва та Київської губернії;
- Карти повітів;
- Плани міст і містечок;
- Плани земельних, лісових та інших ділянок.
У 1844 році наше місто ввійшло до складу Київської губернії, а у 1845 році стало повітовим центром, тож в атласі є чимало карт місцевості, а також планів самого Бердичева і навіть дуже докладний – будівель Кляштора Босих кармелітів.Ростислав Іванович, представляючи цей план наголосив, що його складали учні креслярської школи як практику. І можна лише уявити, які карти вони складали, завершивши своє навчання.
Цікавою навіть для присутніх істориків виявилась розповідь, побудована на картах поштових шляхів губернії про чумаків, як основних «транспортників» позаминулого століття. У пам’яті тих, хто більш-менш вчився в школі, чумаки завжди уявляються перевізниками солі з півдня до центру та півночі краю. Але, виявляється, що в зворотному напрямку вони везли не менш важливі вантажі. Тоді, як і зараз, було архіважливо довезти врожай зернових культур до портів Чорного моря для його подальшого експорту. Саме на цьому заробили свої перші капітали багато українських підприємців.
До речі, за планами земельних ділянок можна відслідкувати, як змінювався склад найбільших землевласників краю. Спочатку це були нащадки польської шляхти, після поділу Польщі ними стали російські чиновники і військові (ситуація схожа на ту, яка зараз в Криму та на окупованих територіях), а потім землі у них почали перекуповувати українські підприємці, які стали формувати промислову потужність Київщини.
Година цікавої розповіді промайнула майже непомітно, а всі бажаючі змогли купити собі на згадку презентований Атлас або ж сучасні картографічні матеріали цього ж видавництва.
P.S. Готуючись до написання цієї замітки я уважніше перечитав передмову до друкованого атласу і зрозумів, що виданий він на основі рукописів, відсканованих у 2022 – 2023 роках за рахунок грантів Світового фонду пам’яток та Міжнародного альянсу із захисту спадщини в зонах конфлікту. І всі карти, представлені в атласі (та багато інших) в гарній роздільній здатності можна безкоштовно роздивлятись і вивчати на сайті Державного архіву Київської області.