“Українська літературна газета”, ч. 2 (382), лютий 2026
Торік 19 листопада Одеська міська рада повідомила, що депутати ухвалили нову редакцію Статуту територіальної громади міста. Гімном Одеси затвердили пісню «Край Чорного моря» на слова С. Кірсанова та музику М. Табачникова.
Із 2011 року гімном Одеси була «Пісня про Одесу», також російською мовою. Це арія з оперети «Біла акація» на музику Дунаєвського. Після початку повномасштабного вторгнення Росії до України цей гімн після закриття сесій міської ради лунав без слів.
«Одеса нарешті стає українським містом, — повідомила блогерка і журналістка Катерина Берендакова у своїх соціальних мережах.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
А якби не гімн?..
Гімн (дав.-гр. ὕμνος; hýmnos — похвальна пісня), також славень — урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє кого-небудь або що-небудь (первісно «божество»).
І хоча у причорноморському місті завжди поетів не набагато менше, ніж моряків, похвальних пісень (як «при Брежнєву») ніхто не пише.
Але, погодьтеся: Одеса без гімну – все одно, що Привоз без чорноморських бичків чи бессарабського вина.
Отці міста не стали оголошувати конкурс «гімнотворців» і запропонували міським культуртрегерам «пошкребти по засіках».
Шкребли не нині – ще у минулому столітті.
Під ліву руку потрапила «Пісня про Одесу» з оперети «Біла акація».
Дехто із депутатів-«гімнознавців» спробував заперечити: мовляв, і оперета «нічогенька», і пісня з неї «від Пересипу до Камчатки» пізнавана, але – хіба ж для славня?..
Перемогли любителі «Білої акації».
І «Пісня про Одесу» сумлінно виконувала роль міського гімну скрізь і всюди: в міській раді, на вокзалах – морському і залізничному, на радіо, на телебаченні…
Так тривало десятиліттями.
Аж тут навколо існуючого гімну дискусія розгорілася.
Патріархи депутатського цеху відстоювали право представляти Одесу «Білій акації», новачки пропонували «придивитися» до не менш популярної в місті пісні Попандопуло із кінострічки «Весілля в Малинівці».
Варіант із Попандопулом пролетів.
Малинівка виявилася спритнішою і гімн «На морськім пісочку…» перехопила.
Але Одеса не стала просити містера Трампа: «Доні, ти вмієш торгуватися…»
Одеса згадала про іншу схожу на гімн пісню «Біля Чорного моря» С. Кірсанова і М. Табачникова.
Критики і тут знайшлися.
Мовляв, ліричний герой пісні більше себе прославляє, ніж місто-герой: «є море, в якому я плив і на берег виволочений, на щастя…»
Висувалась і така думка: «Тулити горбатого моряка до стіни, хай би вона була Стіною Плачу – це, знаєте…»
Врятований невідомим героєм безсмертний поет-потопельник С. Кірсанов переміг, а Одеса стала власницею нового гімну, написаного в тональності ля мінор в ритмі вальсу.
Пісню «Біля Чорного моря» раніше «вмонтували» у шоу-програми колишній одесит гуморист Ю. Стоянов і естрадний співак і ТБ-ведучий самаркандець О. Чумаков.
Не біда!
Перемогла місцева вигадливість: «Стоянов і Чумак навряд чи колись співатимуть наш гімн українською мовою. А Одеса… Одеса зобов’язана! Гімн – атрибут державності, а не якась там «музична вставка»…»
Воно то так, але не всякий переклад здатен надати грайливій ностальгічній пісеньці на слова колишнього одесита якості твору, завдання якого – «слугувати символом міста, виконуватись на офіційних церемоніях як урочиста пісня».
…Згадався чомусь всенародно улюблений народний артист України Михайло Водяной (Попандопуло.
Так-так, це він, Попандопуло, голосом «міністра фінансів», отамана-Гриціана попросив: «Дивись – композитор! А ну створи для мене що-небудь таке, щоб душа розгорнулась, а потім знову згорнулась!»
…Прізвище Попандопуло в списку нинішніх депутатів Одеської міськради не значиться. Нема в ньому і прізвища Гриціана Таврійського.
Цікаво, чия ж все-таки ідея виставити на посміх «гімн» із «горбатим матросом» у підтексті?..
Бідна ж ти, бідна, душечко Попандопулова!
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.