“Українська літературна газета”, ч. 12 (380), грудень 2025
Читати Василя Трубая мені дуже сильно радив один гарний друг. Я якось все ходив кругом, хоча з окремими оповіданнями вже був знайомий. Те, що автор цікавий та майстерний, було, в принципі, зрозуміло, хоча якась одна картинка не складалася.
Взагалі-то, не кожен з нас міг чути це ім’я, а це – ну дуже дивно – Василь Трубай є письменником надто високого рівня, критики та літературознавці це знають давно. В його творах чітко просліджується зв’язок із сучасною психологічною європейською прозою. І не тільки сучасною – Петро Сорока, наприклад, бачить в його текстах сліди Кафки, Фаулза, Беккета, з чим я повністю згідний. Багато алюзій, посмодерну, багато підтексту. Василя Трубая часто називають майстром підтексту, і дуже обґрунтовано…
Якось прочитав я класний відгук про Трубая від Валентина Розуменко і аж здивувався. Спочатку не зрозумів – чи то дві людини можуть так по-різному читати одного автора, чи… сам не знаю. Тому що мені ну аж ніяк він не народний письменник, і ніша його не народна. Трубай ближче до інтелектуальної прози ніж до побутописців (наприклад, Ніна Фіалко, в якійсь мірі – Володимир Лис та ін.). Та й суржик, діалект траплявся мені мало в його текстах, здебільшого сучасна, якісна мова.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Але от Вам – мова йшла про ранні оповідання автора, а я ж то читав більш зрілі речі. Тут то і стало цікаво мені проаналізувати розвиток письменника, його видозмінення. І що я побачив? Цікаве побачив.
Так-так, в більш ранніх творах стиль Трубая простіший. Як би там не було – на носі вісімдесяті, література ще в певних рамках. Хоча молодий Трубай не був соцреалістом. Немає в нього теми прославляння соцідеалів. Зате є маленьке зворушливе оповідання «Робінзон Крузо». Просте життя старенької бабусi, яка любила життя і зберегла цю любов до фіналу… Є ще ряд таких маленьких оповідань, скоріш замальовок, але сильних. Начебто простих, але глибину вже було чути, так само як і психологію, майстерне проникнення в душі людей. Але… але цілком можна ще ці оповідання вписати в традицію народної прози. До Валентини Мастєрової, або ж тої Надії Гуменюк. Хоча, читаючи, я бачив, що молодий Трубай був вже зрілий майстер, який, все ж, відрізнявся від школи простих сюжетних побутописців. Як Ви вже знаєте, я люблю трішки інше – мені алегорії та підтексти сюди тягніть…
І от…
І от я це все отримав сповна. Василь Трубай став моїм відкриттям в плані інтелектуальної, глибокої прози. Вже в середині 80-х інша стилістика починає домінувати. Взяти б оповідання «Кінець світу» з його підтекстом та фіналом. А от такі твори як «Ріка», де цікаво відчитувати алюзії на боротьбу людини зі світом. Блискучі тексти «Танг», «Яма», «Павутина», «Штик», повість «Заручники», це – чистої води сучасна європейська інтелектуальна постмодерна проза. Ніякого побутописання, хоча людина завжди буде в центрі творчого Всесвіту Василя Трубая. Це вже екзистенційні, алегоричні речі, в які треба вчитуватись і відчитувати. Але яка ж то насолода, друзі…
«Павутина», де ми бачимо окрему творчу людину, а разом з нею… багатьох нас. Невже ніхто з нас ніколи не думав над тим, як часто щось заважає розірвати павутину буденності і робити справу серця? Повністю символічний «Штик» – справжня моторошна притча про насилля, звичку до нього. «Заручники» – блискуча повість про наш страх перед смертю. І може й найкраще (поки що) оповідання «Храм», яке вщент розбиває моралізм (особливо релігійний) та зазирає в закутки людської душі, де є нице та світле…
Не буду детально зупинятися на кожному тексті, просто пораджу Вам читати Василя Трубая. Трубай сам вибрав свій шлях – шлях тихої творчості. Жодної реклами, участі в заходах, піар-підтримки… Автор найвищого рівня, який не поступиться жодному, але в медійці програє будь-якому першому автору детективів… От і мало відгуків. Це ім’я, будучи беззаперечним літературним топом, рідко звучить в числі топів. Звісно ж, літературна вага, на щастя, не має нічого спільного зі сказаним мною. Крутий та дуже сильний автор, можна сказати сам в собі, − не схожий ні на своє покоління (Матіос, Шкляр та ін.), ні на наступне. Просто Трубай великий талант сучасної української літератури.
Однозначно варто читати.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.