“Українська літературна газета”, ч. 12 (380), грудень 2025
ПАМ’ЯТІ МИКОЛИ РУДЕНКА. З НАГОДИ РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
Незабутні розповіді своїх рідних Маргарита Мітлаш (Жмурій) описала в повісті-переказі «На сільраді – серп і молот…» (К.: Дніпро, 2021), коли виникла потреба розповісти дітям та онукам про свій рід, про Голодомор, свідками якого були її батьки. Настав час відкривати приховані сторінки історії України – 1990-ті роки. А почала оповідь із найяскравіших спогадів дитинства своєї мами, провела її через 20-30-ті роки ХХ століття. Як відзначає авторка, було тоді велике сум’яття в душах людей, нерозуміння істинних причин страшних подій, що розгорталися навколо під одурманливі фанфари більшовицько-комуністичної пропаганди. Саме потреба прояснити історичні істини спонукала мене написати післямову до вищеназваної повісті.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
За 30 років Незалежності України дослідники мали можливості висвітлити всі значні деталі упокорення українського вільного села кремлівським генсеком Сталіном і його прибічниками на місцях. Українські селяни вперто чинили стихійний опір більшовицькій владі, тій колгоспній системі, що в 1930-х роках будувалася за зразком «єгипетського рабства», рядженого в лицемірну марксистсько-ленінську ідеологію. Глибинні причини і наслідки тих подій народна свідомість і пам’ять постійно поновлює – це інстинкт самозбереження нації, вироблення соціального імунітету проти небезпеки тотального знищення. А наше покоління покликане цей духовний імунітет посилити, передаючи нащадкам, в тому числі через зазначене видання.
Пригадую фото з 1932-го року в одній із книг, присвячених Великому Голоду: валка возів, навантажених мішками із зерном, на мішках транспарант: «Перша заповідь – хліб державі!». (Напередодні в українських селах і містах войовничі безбожники безкарно і масово нищили церкви та ікони, спалювали на майданах християнські книги…) Саме за тим «хлібним», безбожним і нелюдським, лозунгом схована конкретна відповідь на питання «…За що ми так караємося?», «Хто винен? Що робити?», які поставлені в книзі М. Мітлаш (Жмурій) «На сільраді – серп і молот…» (с. 28).
Найвагоміше обгрунтування трагедії Голодомору ХХ ст., пережитої українським народом, здійснив відомий письменник-дисидент, Шевченківський лауреат (1993), Герой України (2000) Микола Руденко, у своїх працях «Енергія прогресу», «Економічні монологи», в численних статтях, у дослідженні «Гносис і сучасність (Архітектура Всесвіту)», в поемі «Хрест» (1976) та інших творах. Щоб достойно оцінити висновки, закарбовані Миколою Руденком, пригадаємо деякі визначальні віхи нашої минувшини…
В Російській імперії, в якій вже третє століття перебувала Україна, на початку 1917 року відбулася Лютнева революція, що мала справді демократичний і національний характер. Але 26 жовтня її здобутки були криваво розтоптані більшовицьким переворотом; незабаром верховоди так званої «диктатури пролетаріату» – дітища «Маніфесту комуністичної партії» – заборонили всі партії, крім більшовицької, розігнали «Учредительное собрание», і таким чином у російському суспільстві були знищені будь-які прояви реальних демократичних свобод. В реанімованій імперії СРСР вже не було сил, які б могли зупинити політичну, суспільну і господарську вакханалію марксистсько-ленінської диктатури. «Непростимий гріх Леніна – створення однопартійної системи на чолі з Комуністичною партією, яка породила розгул тоталітаризму…» (Руденко М. Енергія прогресу. К.: 2008, с. 234).
Разом зі змінами економічних умов господарювання на селі топтався віковічний духовний світогляд селян до і особливо після жовтневого перевороту 1917 р. Витравлювалася всіма способами віра у Творця Світу. А тепер чи багато із нас перекажуть «з ходу» оту вищезгадану Першу заповідь Закону Божого? Ось її суть: «Люби Господа Бога твого всім серцем, всією душею і всіма твоїми думками…». Бог – це Природа, а Природа – це Бог: так вчив своїх учнів Піфагор. Та із поступом часу, розвитком емпіричних наук у ХХ ст., широко порушується Буття Природи, видимої і невидимої, адже ігнорується зв’язок-любов (релігія і значить «зв’язок») із Богом, тобто із життєдайними енергіями Природи (Бога). Це відступництво від Законів Божих, фізичних і моральних, згубне для життя людей. Породжуючи екологічні і соціальні біди, як-от в Україні – Чорнобильську катастрофу, воно шириться й за наших днів.
Та все ж видатні представники різних наук, в тому числі фізики і математики, які усвідомлюють світ і себе творінням Божим, зберігають істотний зв’язок-релігію із творчими, конструктивними енергіями Всесвіту, із Ноосферою, із Квантовим полем – так вони по-новому визначають Творящу Силу Природи; зв’язок із дарами Святого Духа – як утверджують християни.
Порушується людьми єднання з Божою Любов’ю, із дією Промислу Божого ще з давніх часів, про що написано в книгах біблійних пророків. Так Московська Православна Церква, якій із 1686 року змушена була незаконно підлягати Київська митрополія, управлялася зі сваволі царя Петра І вже не патріархом, а «Правительствующим Синодом». (Пізніше члени Синоду вперто виступали проти визнання святим Серафима Саровського, шанованого в народі його було канонізовано тільки волею царя Миколи ІІ).
Порушився зв’язок із Творцем в освічених колах Російської імперії, з політичної орбіти якої три століття не могла вирватися Україна, поволі втрачаючи свої культурно-духовні традиції. Зневажливе насміхання над вірою відверто вживлялося в державне життя Московії, що тільки 1721 року перелицювалася на «Російську імперію», особливо від звичаїв сатанинської жорстокості царя Петра Першого. Вихватки «шутєйного синоду», насильницьку поверхову цивілізацію у вотчинно-невільницькому суспільстві, перейняли і розвинули новітні «мастера заплечных дел» – більшовики, затим продовжили керівні і каральні органи сучасної Російської федерації. Тривожний знак, що пам’ятники царю-сатрапу знов почали зводити в РФ в останні десятиліття…
Освічена духовність Русі-України, пророчо проголошене у «Слові про Закон і Благодать» (ХІ ст.) митрополита Іларіона, державницьке покликання Києва як «Руського Єрусалиму», грубо топталися московськими царями та їхніми урядовцями, що величали себе «Третім Римом» від ХV ст. Русь-Україна, її еліта і народ, прості стани, не змогли в ХVІІ ст. утриматися на висоті свого історичного покликання – потрапили в орбіту Московської держави, але й тоді, і пізніше не відмовлялися від тих суспільних духовних завдань в особах своїх найсвідоміших представників («Конституція…» Пилипа Орлика, філософія Григорія Сковороди). У ХІХ ст. Кирило-Мефодіївське братство заклало «Книги Буття українського народу» на життєдайних началах християнського гуманізму, і на них у ХХ та ХХІ ст. вчиняється вільнолюбний «хліб» української історії. Так закріпив цю істину колишній міністр освіти УНР, митрополит Іларіон (Іван Огієнко): «Служити Богові – це значить служити народу». Тобто ми тоді правдиво служимо українському народу – коли діємо згідно Законів Природи, не відступаємо від Божих Заповідей. Перша мудра Заповідь Закону – насичує душі людей Світлою Силою Любові Творця. А смертоносний лозунг «Перша заповідь – хліб державі» – це символ антигуманного засліплення, поклоніння ідолу безбожної держави, що ненаситно вимагає людських жертв. Наш народ пізнав у безмірних стражданнях руйнівні результати духовного відступництва, зради Заповіту Отця, Небесних Законів Світобудови, і постійно цей досвід актуалізує, як-от у цьому виданні повісті М. Мітлаш (Жмурій) «На сільраді – серп і молот…».
Тотальне зневажання першої Заповіді Божої – Любові, глумливе і навмисне перевертання її суті – в суспільному житті, в економіці, в культурі і науці, докорінний розрив із Законами Природи – це фундаментальна духовно-моральна і соціальна причина штучного Великого Голоду 1932–33-го років.
Микола Руденко так затаврував злочини леніно-сталінської бюрократії, що прирікала на голодну смерть мільйони селян: «Жахлива моральна ситуація – страшнішою вона ніколи не була! А в її основі лежить помилка Карла Маркса. Добрі наміри батька «наукового комунізму» через незнання (точніше, свідоме гордовите ігнорування. – Майд.) законів природи (тобто Законів Творця. – Майд.) обернулися для нас неймовірною трагедією» (Руденко М. Там само, с.163). У працях М. Руденка доведено не просто помилковість, а соціальну згубність трудової теорії додаткової вартості, розробленої в «Капіталі» Маркса. Політична економія К. Маркса, як підстава «пролетарської революції», звеличення промислового виробництва, хибна у висновках. Вона може лише частково використовуватися у фізичній економії, яка визначає абсолютну додаткову вартість – у засвоєнні енергій Сонця, процесах фотосинтезу, а прогрес людства – в розвитку землеробства і збереженні Природи.
Наукова школа фізичної економії, закладена у ХVІІІ ст. французом Ф. Кене, у ХІХ ст. розвинена в публікаціях українця С. Подолинського, а в ХХ ст. – у працях В.І. Вернадського, М. Д. Руденка, нині утверджується в київському Науковому товаристві ім. С. Подолинського. Ідеї фізіократів засновані на природних реаліях виробництва сільськогосподарського і промислового – на дотриманні Законів Творця Всесвіту, на зв’язку життєтворчих процесів Сонця із Світовою Монадою, Світлом-Логосом. Нині фізична економія ще не здобула переваги у світовій суспільній практиці. Тому не зменшується загроза занепаду родючих земель планети, зокрема і в Україні. Не зникає і соціальна небезпека диктатури за теоріями Маркса-Леніна-Сталіна, яку намагаються вже в ХХІ ст. втілити в деяких державах світу, пропагують і в Україні. Микола Руденко глибоко обгрунтував принципи фізичної економії, бо науково довів Буття Світової Монади в центрі Всесвіту, Бога-Світла як Творця Світу, підтверджуючи це основними законами фізики. Він доказово розгромив економічні основи «наукового комунізму», «пролетарської революції», але ці хибні теорії і практики, на жаль, остаточно не засуджені людством. Вони несуть небезпеку нових жорстоких диктатур і Голодоморів, якщо не матимуть активного і визначального громадського спротиву в Україні і в усьому світі.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.