Сьогодні на 96-му році життя відійшов у вічність Михайло Роман – україніст, літературознавець, критик, перекладач, професор, член Національної спілки письменників України, Спілки українських письменників Словаччини, Спілки словацьких письменників.
Він мав усе, що зазвичай називають ознаками успіху: наукові ступені, визнання професійних спільнот, державні й літературні відзнаки: премію імені Івана Франка Словацького літературного фонду, Орден «За заслуги» 3-го ступеня, медаль «Почесна відзнака Національної спілки письменників України». Та попри це Михайло Роман залишався тим, хто не прагнув публічності. Він не заявляв голосно про себе, а послідовно тримав простір українського слова там, де воно просто могло розчинитися серед чужих мов і культур.
Народжений 1 листопада 1930 року в селі Кобильниця на Пряшівщині (Словаччина), він присвятив своє життя утвердженню Українського Слова. Вчився в Братиславі, здобував докторат у Празі, працював директором школи й інспектором, викладав українську літературу в університетах, очолював відділ україністики. Та за всіма цими формулами – щоденна й скромна праця дослідника. Михайло Роман досліджував творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Богдана-Ігора Антонича. Був у діалозі з сучасниками: Дмитром Павличком, Ліною Костенко, Миколою Вінграновським, Юрієм Мушкетиком, Іваном Чендеєм, Василем Густі. Як співупорядник і перекладач, він давав нашому слову можливість бути почутим по інший бік Карпат. Останінм перекладом Михайла Романа стало вибране малої прози «Сповідь на рушнику» Миколи Зимомрі, вміщене до 38-го випуску серії «Між Карпатами і Татрами»..
Світла пам’ять Михайлові Роману. Нехай у вічності він отримає те світло, якого не шукав за життя, але яке сам щедро запалював для інших.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Леся Бернакевич, Львівська обласна організація НСПУ