Резюме. Індоєвропейська лексема “uc” (uck, ucra) у назві “Україна” має значення інтелектуального порядку – “оволодіти внаслідок постійного користування”, отже, назва України означає “Знаєма”. Основа “uc” (uck) залежно від роду має написання “ucker”, “ucra”, “ucro”. Таке ж значення має назва “Скіфія” утворена від латині “scio”, “scire”, “scitus”, “scitum” – “Знаєма”. Отже, назви “Україна” і “Скіфія” синоніми і означають “країну Знаєму”. Антитеза “землі знаємій” – “землі незнаємі” у словах автора “Слова о полку Ігоревім” – “Дів кличе вверху древа, велить послухати землі незнаємі…” (тут іронія автора).
Грецька назва “Σκυθικα” є перекладом назви “Україна” на латинь, на якій лексема “scio” має значення “знаю, відаю”, як і її похідні значення: “scitum” – узаконене рішення, “scitius” – мудрий; “sciens” – свідомий. Назви “Скіфія” та “Україна” однозначні: без первісної назви “Україна” не могла постати грецька назва “Скитія”. Згадаймо, що назва “Ексампаіс” у Геродота – це переклад назви “Роденська земля” – “Київська” (“Історія”, книга IV, § 52). Ще один приклад.
Римський географ Страбон народився у 64-63 році до нової доби, прожив 60 років, залишивши нам ім’я “Укромир” і назву “хатти”, які оселилися на землях сучасного міста Вісбаден (Wiesbaden). В Імені “Укромир” індоєвропейська лексема “uc” має значення “знання, набуті життєвим досвідом”, як і в старослов’янській мові слово “оукъ” пояснюється значенням “наука”, “знання”, а цілісна назва “uckra” означає “знаєма, знаюча, приймаюча рішення”. А тому незаперечно: греки вжили латинську назву “Скіфія” віл назви “Україна”, яка (країна і назва – автор) у той час вже існувала. У України є всі підстави відзначити своє 2 500-ліття.
Назва “хатти” у Страбона – це також переклад існуючої тоді назви “волиняни”. В грецькій мові “χατεω” – воліти, жадати (у молитві). У Геродота їхня назва – “авхати” (слави, волиняни). Назва “Волинь” має значення “Молитва”, Богиня молитви названа ім’ям “Хриса”. Іменем ”Хриса” греки називали Україну від III до IX сторіччя н. д. У ряді писемних джерел існує назва “аварини” (побіля витоків ріки Вісли, назва якої утворена від старонімецького “vis” – “Wissen” – знання). Лексема “aware” у назві “аварини” також має значення ”знаємі” і “обізнані”, а погречена назва “агафірси” у зворотному перекладі – “буковинці”.
У батька історії Геродота про скіфів сказано цілком виразно: “Над Гостинним морем, куди виступив Дарій, мешкають дуже дикі народи, за винятком самих скитів. Не можем назвати жодного народу, шо відзначався б мудрістю (scitus), жодної людини, Виняток – це скити й Анахарсіс” (“Історія”, книга IV § 46). Ознака “розуму” і “мудрості” збережена у назвах “Чернігів”, “Чернівці” (латинь “cerno” – бачу, відаю), у назвах “Медвін” (помірковаий), “Перемишль”, “Умань” та інших.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Проте, як свідчить Геродот, самі себе скіфи називали “сколотами” від імені (титулу) свого правителя. Назва “сколоти” не автохтонна, а утворена від латині “colo” – жити, проживати (“colonus” – селянин, поселянин, житель), як і “рюрик” (від латині “ruris”) – селянин. Всі назви в грецьких хронографах – це переклади автохтонних назв, а не їхні оригінали. Питомо українська літописна спадщина тих років була знищена відповідно з догматикою проведення християнізації. Оригінальною назвою етноніма “сколоти” слугує назва “українці”, яка була замінена назвою “поляни” від “πολευω” – ”перебувати” – “мешкати” (бути жителями). Це значення має індоєвропейська лексема “uek” (“ueck” – “ück”, як і в англійській вимові “Юкрейн”, або в “Юкендорф” та “Укендорф” в Кесселі, ФРН) – “проживати”, “бути сущим”, “жити” як у назві “Житомир” (з 1240 р.) у значенні “Земля проживання” – Україна. Лексема “поляни” не пов’язана з “полем”, як об’єктом господарювання, а має значення “жителі цієї країни” – українці (від значення грецького “πολις” – країна, місто). Отже, індоєвропейска назва “Ucraїna” зберігає значення “Знаюча”, а українці здебільше пояснюють свою назву як “жителі своєї країни”. Такий висновок записано й у Геродота: “а самі себе вони називають сколотами” (жителями своєї країни).Не потрібно шукати прабатьківщину “скіфів” де-ін-де. Україні вже більш 2 500 років.
Греки завжди бездоганно перекладали на свою лексику географічні назви сусідніх країн і народів. Назви “Скіфія” (Σκυθικα) і “Україна”, як також ім’я “Укромир” присвячені імені небесної Покрови України і її Захисниці “знаючої” Провідної зорі – Одигітрії. Недарма Геродот наголосив, що найбільше скіфи шанують Гестію (Gestion – правління – урядування), пояснивши ім’я Одигітрії іменем “Табіті” – “Вишня”, або “Надприродна сила”, Провідна зоря, навколо якої обертаються небесні світила і сузір’я – Говерла (“govern” – управляти), Володарка Небесна – Пресвята Богородиця Пірогоща, богиня хлібів і вогню та творець блискавки. Січень, місяць Богородиці, зачинає рік.
м. Відень (Австрія)