У Верховній Раді до кінця 2025 року має бути розглянуто проєкт правопису української мови за новими стандартами. Це пообіцяв голова парламенту Руслан Стефанчук. Тут треба зазначити, що ще в червні 2019 року було ухвалено стандарти української мови, які остаточно набули чинності (після п’ятирічного перехідного періоду адаптації) у травні минулого року.
І ось – знову. Через півтора року заговорили про правопис за новими стандартами. Для чого вони необхідні і що не так зі стандартами, які несподівано стали “старими”, розповідає OBOZ.UA.
Голова Верховної Ради наголосив на необхідності оновлення мовних стандартів у нормативних актах. За його словами, у багатьох законодавчих документах усе ще наявні русизми, кальки з канцеляризмів і лексика, що не відповідає сучасній українській мові.
“Узагалі проєкт – не зовсім про правопис. Це ширша історія про застосування державної мови в діяльності органів державної влади і про стандарти, яких усі мають дотримуватися у цьому застосуванні. Тому це процес, який ми запустили і будемо рухати далі”, – говорить OBOZ.UA голова комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
Але тут постає резонне запитання: невже за п’ять років законодавчі документи не можна було привести у відповідність до нових норм? Виявляється, не можна. Тому що ці норми мають “косметичний” характер.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Реформу почали готувати ще 2014 року, п’ять років працювала комісія (у складі якої, на жаль, практично не було філологів і лінгвістів), п’ять років – перехідний період. А результат фактично нульовий. Так, запровадили фемінітиви, прессекретар тепер пишеться разом, російські прізвища, які в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з м’яким знаком: Донський, Трубецький. Але Лев Толстой – виняток. Але все це – не норми правопису, це більше стосується розмовних форм мови, мови вулиці. Питання словотворення так і не були вирішені, у нас фактично так і залишилися російська граматика, правопис. Просто українськими літерами. Суцільні кацапізми“, – говорить OBOZ.UA мовознавець, доцент кафедри українознавства філософського факультету ХНУ Микола Зубков.
Ось, за словами експерта, деякі типові помилки у сучасному українському словотворенні:
– Посвідчувати – дія. Посвідчення – процес, а не документ. Правильно – посвідка.
– Оголошення – це процес, результат правильно – оголоска.
– Ми говоримо нотаріус. Але правильно – нотар. Ми ж не говоримо лікаріус, перукаріус і так далі.
– Аравійське море. Але в тих краях живуть араби, а не арави. І чому ми в одному випадку говоримо рабин, а в іншому – ребе?
“І таких прикладів – маса. Проблема саме у словотворенні, у граматиці. У 1928 році було розроблено так званий “Харківський правопис”. Особисто я, до речі, віддаю перевагу його називати “Соборний правопис” – так, документ було підписано в Харкові, але в його розробці брали участь фахівці з Галичини (тоді – Польща), Чехії, Канади, інших країн. У 1933 році цей правопис було заборонено і знищено. Він правильний і логічний, досі актуальний на 90%. Минуло все-таки понад 90 років, мова – це живий організм, вона змінюється”, – каже Микола Зубков.
До речі, Руслан Стефанчук заявив, що у 2026 році почнеться нова ера українського шрифтоутворення.
“Але це не має жодного стосунку до правопису, який до пуття так і не розроблено. Це огранювання. Але при цьому це розробки, новий дизайн, хтось гроші заробить і відмиє… А від розв’язання реальної проблеми увага буде відвернута”, – вважає український мовознавець.
На його думку, якщо влада по-справжньому візьметься за розроблення правильного правопису української мови, то на все піде максимум рік. І окремо застосування державної мови в законодавчих документах не знадобиться – все утвориться само собою. І українська мова буде чіткою, актуальною і конкурентоспроможною не тільки в юридичній сфері (чомусь Руслан Стефанчук наголошує саме на сфері юридичній).
“Ось був великий Мустафа Кемаль – Ататюрк, батько тюрків. Перший президент Туреччини. До нього країна говорила і писала арабською. Ататюрк провів реформу – при ньому було введено тюркську граматику, розроблено свій алфавіт. Уся реформа зайняла кілька років. Тож у нас головне – політична воля”, – резюмує Микола Зубков.