Трохи більше половини (51%) романістів у Великій Британії вважають, що генеративний штучний інтелект у підсумку зможе повністю замінити їх як авторів художньої прози.
Ще 85% очікують, що ШІ в будь-якому разі знизить їхні доходи в майбутньому, випливає з нової доповіді Кембриджського університету, повідомляє University of Cambridge.
Дослідження провела д-р Клемантина Коллетт із Minderoo Centre for Technology and Democracy. Як пише socportal.info, про це повідомляє Techxplore.
Вона опитала 258 опублікованих романістів і 74 представників книжкової індустрії – від редакторів до літературних агентів. Метою було зрозуміти, як у світі британської художньої літератури сприймають і використовують ШІ.
Майже дві третини письменників (59%) заявили, що їхні тексти вже використовувалися для навчання великих мовних моделей без дозволу та оплати. Понад третина (39%) зазначають, що вже втрачають дохід через генеративний ШІ – наприклад, через скорочення супутньої роботи, на кшталт копірайтингу або перекладів, які традиційно допомагають авторам триматися на плаву.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Найбільш уразливими для витіснення ШІ, на думку учасників опитування, є автори жанрової прози. Близько 66% респондентів вважають, що в зоні “особливого ризику” перебувають письменники любовних романів, 61% – автори трилерів і 60% – кримінальної прози.
При цьому загалом ставлення до технологій не суто негативне: 80% опитаних згодні, що ШІ приносить користь окремим сферам суспільства. Близько третини романістів (33%) уже використовують ШІ в роботі – переважно для “некреативних” завдань: пошуку інформації, довідок, окремих фактів. Однак майже всі (97%) вкрай негативно ставляться до ідеї, що АІ писатиме цілі романи, і 87% – навіть до того, щоб довіряти йому окремі фрагменти тексту.
Ставлення до ШІ як до редактора також насторожене: близько 8% використовують такі інструменти для правки вже написаного, але 43% заявили, що категорично проти підключення ШІ до редагування, яке вони вважають глибоко творчим етапом.
Ключова претензія письменників пов’язана з авторським правом. Більшість переконані, що їхні права не дотримуються і не захищаються з моменту появи генеративних моделей. 83% негативно оцінюють запропоновану у Великій Британії схему “резервування прав”, за якої АІ-компаніям дозволяється використовувати тексти за замовчуванням, поки автор сам не відмовиться. Якщо такий механізм усе ж таки введуть, 93% романістів “найімовірніше” або “точно” захочуть офіційно заборонити використання своїх творів у навчальних датасетах.
Переважна більшість (86%) підтримують протилежний принцип – “opt-in”: спершу явна згода правовласника і тільки потім використання тексту за винагороду. Найпривабливішою видається модель колективного ліцензування через галузевий орган – спілку або товариство письменників; її обрали майже половина романістів (48%).
Багато авторів розповідають про прямі наслідки: ринок, за їхніми словами, заповнюється ШІ-книжками, з якими доводиться конкурувати; частина письменників знаходила на Amazon книжки під своїм ім’ям, яких вони ніколи не писали. Інші відзначають підозрілі відгуки з характерними “ШІ-помилками” (плутанина імен і персонажів), які псують рейтинг і б’ють по продажах.
Письменники та видавці побоюються і творчих наслідків. На їхню думку, масове впровадження ШІ загрожує зробити художню літературу більш одноманітною і формульною, посилюючи стереотипи, оскільки моделі переробляють уже наявні тексти. Дехто припускає, що відповіддю може стати сплеск “експериментальної” прози – спроба довести читачеві, що за книгою стоїть жива людина, а не алгоритм.
Окрема тривога – ослаблення зв’язку між автором і читачем на тлі й без того рекордно низького рівня читання: зараз лише близько третини британських дітей кажуть, що люблять читати у вільний час.
Багато романістів виступають за “без-ШІ” програми творчого письма в школах і державні ініціативи з пошуку нових голосів із недопредставлених груп, щоб протистояти ризику однорідності в літературі.