Володимир Шевчук. Невтомний подвижник праукраїнської ідеї

Кожний самодостатній народ вдивляється у прийдешність і в той же час – у минувшину, відшукуючи там своє прадавнє коріння. «Плануємо не лише ми – передусім планує Світовий Розум, програмуючи для земного людства шляхи розвитку на століття й тисячоліття, – писав сучасний український мислитель, письменник і правозахисник Микола Руденко. – Благословенним є той народ, який зумів своєчасно налаштуватися на цю глобальну програму, визначивши своє місце в світовому русі».

Замислюючись над істинами, котрі отримані нами від прадавніх поколінь, Руденко був переконаний, що «різниця не в самих знаннях – знання, по суті, однакові. Різниця всього лишень у формі їхньої передачі далеким нащадкам».

Праіндоєвропейство багато тисяч років тому населяло терени, розташовані довкола Чорного моря. Згодом індоєвропейські племена відцентровими хвилями почали розпливатися з цього ареалу, набуваючи у місцях нового поселення переважаючого стану. Спорідненість мов доповнюється спорідненістю мислення індоєвропейства.

Носіями зовсім іншої культурної традиції (з іншою мовою та світосприйняттям) та інших впливів є семіти. З поширенням християнства в індоєвропейському світі докорінно змінюється культурна парадигма: вона означає як зіткнення провідних культурних традицій, так і одне з найбільших у загальнолюдській історії культурних зрушень.

Україну тих часів можна вважати центром світу: адже праукраїнці є нащадками праіндоєвропейців. Якраз у тих часах криються питання, відповіді на які знаходять тільки найвідважніші сміливці. Серед них – наш невтомний подвижник – Володимир Осипчук-Скоровода.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Наведемо окремі (не)хрестоматійні факти і здогадки на підтвердження положень, відстоюваних нашим відважним дослідником. Любомир Терлецький, розкриваючи расово-генетичні процеси у самобутній монографії «Етногенез українського народу», починаючи з часів за 5 тис. років до н.е., на с. 302 подає палеекономічне моделювання продуктивності праукраїнського хліборобства. Він наводить висновок колег-дослідників про те, що «в І тис. н.е. близько третини продукції селянського господарства становив додатковий продукт, який міг йти на розширення та удосконалення виробництва або бути відчуженим». Кожне положення цього висновку унікально підтверджує формула енергії прогресу Миколи Руденка! Мислитель іменував її світовою константою, а наш дослідник, маючи фундаментальну природничу освіту, знає ціну світових сталих…

Історично недавно, якихось 100 років тому Михайло Грушевський мав власний проект адміністративного поділу України, теж закорінений у досліджуваних часах. Згідно з цим проектом Володимир Осипчук-Скоровода народився у Пороссі, тоді як автор цих рядків – у Побожжі (зацікавлені знають, чому і як праукраїнська ріка Бог стала називатися Бугом).

Очевидно, у тих же часах коріняться розгадки імен – і нашого сміливця, і автора цих рядків. Бо з дитинства пам’ятаю, що сусіда – чоловіка баби Христі – звали Ладимиром. У звучанні імені вчувається радше праукраїнський «Лад», ніж церк.-слав. Владимѣръ (при исконном др.-рус. Володимѣръ), що трактується як «владей миром».

Із працями Володимира Осипчука-Скоророди можна сперечатися чи навіть не погоджуватися. Автора цих рядків з нашим сміливцем споріднює рішуче несприйняття мови, мислення, світосприйняття, вірувань праукраїнців як язичництва, поганства тощо.

Праці Володимира Осипчука-Скороводи є закликом до теперішнього та прийдешнього покоління українців утверджувати те, що з давніх давен є нашою сутністю.