Париж, Пер-Лашез, Стіна комунарів, №6685

 

Нестору Махно

Георгій БУРСОВ

 

Несторе Івановичу, як Вам там у Парижі,

чи не ласують Вашим попелом  жаби,

вельми охочі до вітамінів з праху комунарів?

В Пер-Лашез біля Вас вже ніхто не стоїть на сторожі.

Натомість цілуються, спершись на командора, усілякі нахаби,

напившись бургундського і наївшись омарів.

 

Ваші нащадки у романтичних снах намахались шаблюкою,

і підстрелених коней раз по разу міняли, як і батько в боях.

А при слушній нагоді навіть пригадують, що махновського роду.

Ще й клянуться, що ладні поцілити у владне вікно каменюкою.

Ваші онуки шепочуть тихенько, бо призвичаїлись спати м`якенько.

І очікують від нового пана почесну нагороду, принаймні грошову винагороду.

 

Як і Ви все життя намагалися, вже навчились вони писати вірші українською…

Та не дивуйтеся, дехто з онуків братається нині з білогвардійською ватою,

предків якої Ви поскидали багнетами з нашого Криму у Чорне море.

І хоч вони, як і Ви, віри нашої православно-християнської –

цілують взасос грошовитих онуків Іуди, а сусіду-вкраїнцю риють могилу лопатою.

Бо ніяк не подужають найпершого ворога – заздрість в собі не поборють.

 

Ваші акселератні нащадки тішаться тим, що вищого зросту.

З десяти сантиметрів своєї найвищості поглядають на командора зверхньо.

Революційна повстанська армія України, ой, як давно полягла в чорноземах!

Вожді скарлючились, і немає кому за наругу над Вашим ім`ям очолити помсту.

Навичків рукопашного бою і військової освіти, мовляв, у них недостатньо.

Натомість за втраченим коханням-світанням скиглять в своїх вІршах-поемах.

 

Несторе Івановичу, Ви нас пробачте, щодуху тікаєм від запаху крові.

Що пішли на джентльментську угоду з політичними клопами і вошами.

Ми знаємо гірку правду, та щораз затуляємо як і у Вас такі ж карі очі,

коли чуємо пісні, складені про Нестора Махна за кордоном, а не з нашої волі.

І очима петляємо, продираючись толерантно ліберальними хащами.

Скоро сто років, як шукаємо по архівах попалених Ваші слова пророчі.

 

Прах Ваш поклали до комірки Стіни комунарів, й лежите Ви спокійно серед героїв.

Цього разу ганьба оминула, бо Вам пощастило, що в Парижі рано померли.

Вас не дістали спритників руки, що славу нашу виплітають гнилими нитками.

І на глум не поклали на Байковий київський цвинтар серед політичних пігмеїв.

Ще й камінний Ваш хрест погруддями зрадників навіки не затулили.

І знеславлену зірку героя не причепили, граючись Вашими дванадцятьма ранами.

 

Україні ще пити та й пити гіркого полину бездонну цу чашу…

А Ваші нащадки усе далі від волі Гуляй-Поля, і  знову бредуть манівцями.

Навіть в рідному домі  батька Махна на посміх їх звуть байстрюками.

…Ваші коні до бою іржали, пливучи крізь гнилі болота Сивашу.

Червонопикі більшовицькі злодюги Вашу тачанку вкрадуть після бою.

І як ведеться у злодІїв московських – привласнять перемогу над білими генералами.

 

 

…Тож у Парижі Вам краще лежати – там повітря чистіше ніж в Україні,

й спокійніше для чистої вашої совісті,  Несторе Івановичу, наш гуляйпільський прабатьку Махно.

 

2017 року, липня місяця, 23 дня

№17 (205) 25 серпня 2017

  • Георгій Бурсов

    ПОСТМАЙДАННЕ
    ТВОРЧЕ ЖИТТЯ

    Життя розтринькав? – боронь Боже,

    плекав я солов`їні рими –

    таланту скарб нарешті й відшукав!

    Попід спілчанську огорожу

    німого рота розкривав,

    і Банківське повітря жадібно хапав…

    Співця лякались перехожі:

    – на дідька лисого він схожий…

    …«дев`ятка» завжди на сторожі,

    на владу щоб не зазіхав…

    Таємний снайпер міцно спав,

    майдан скінчився, й він втомився…

    Я ж підставлятися ломився,

    угору зиркав, ще раз зиркав…

    Проте небесним зореясним

    як я хотів… так і не став.

    Симхі Ліберу вклонився,

    зібрав монети, усі срібні –

    (дрібненька рима – й гроші дрібні)

    – і на метро «Хрещатик»,

    як і вчора-позавчора

    пошкандибав… пошкутильгав…

    Чи він поет? чи, мо, лунатик?

    …а, може, з цирку акробатик?

    – так і не взнав спілчанський дід,

    що чаю з термоса фанатик.

    …«Енея» ж вкрали перехожі.

    Віднині всі ми насторожі !

    2017р.