Катрени

«Катрени» Петра Осадчука, пропоновані читачеві, були написані автором у перебігу письменницького з’їзду, який відбувся в два етапи восени 2011 року, і за результатами якого з посади голови НСПУ було усунуто Володимира Яворівського і обрано Віктора Баранова.
Делегати того з’їзду пам’ятають, що шановний Петро Осадчук не належав до числа прихильників «зміни спілчанської влади». Зрештою, це видно і за більшістю його «катренів».
Редакція УЛГ вирішила оприлюднити ці рядки, запропоновані нам Лесею Степовичкою – так би мовити, для історії літератури (ця історія є мудрішою від нас), і з нагоди 80-річчя Петра Осадчука, якого вже нема з нами.
І ще. Шануючи пам’ять нашого побратима, сподіваємось на адекватне сприйняття цієї публікації з боку тих наших колег, котрі тут згадані.

Михайло Сидоржевський

Петро ОСАДЧУК
 
До слави швидкоплинної охочі,
Немов забули про завдання творчі,
І розмовляли на письменницькому з’їзді,
як пси з котами в комунальному під’їзді.
 
***
Настала у Спілці порА нова
Несподівано восени:
Як тільки почують Баранова,
Стануть розумними барани.
 
***
Бере слово Слабошпицький,
Не нявчить на рівні кицьки,
А про світле письменницьке завтра
Говорить у стилі інтелектозавра.
 
***
Патетична Ніна Горик
Наступає при світлі на морок,
Промовляє голосно й гордо,
Ніби хапає когось за горло.
 
***
Вікна б’є літературна дітвора
Тільки ради того, щоб розбити.
Завдання професійне у Шкляра –
Оті вікна чим скоріш зашклити.
 
***
Промовляє Михайло Косів
Проти національних перекосів,
Про які добре знає Львів
І які забуває чомусь Тель-Авів.
 
***
На трибуні Іван Яцканин,
Християнин у Пряшеві, а не поганин.
Його слово як тихий протест –
Чому несе сам український хрест.
 
***
Добре знає поет Василь Кобець,
Що він найкращий український хлопець.
А так, як довкола антиспілчанська змова,
Рече як великомученик рідного слова.
 
***
Перейшла з романів на доноси
Писуча Галина, стара сучка.
Строче їх, певно, виколупуючи із носа,
а Спілка доходить уже до ручки.
 
***
Михайло Пасічник схвильований дуже,
Хоча дивиться на мед як оптиміст.
Словами гірчить, бо йому небайдуже
Якщо спілка потрапить коту під хвіст.
 
***
Про інформаційний простір
Говорила Голота складно і просто.
І всі зрозуміли – на полі крові
Не обійтися ніяк без Любові.
 
***
Директор видавництва Юрій Буряк
Взявся долати видавничий переляк.
Буде далі рухати книговидання,
Якщо буде дармове фінансування.
 
***
Радила Степовичка коня підкувати
Аби упередить можливі втрати.
І, зберігаючи вірність спілчанській справі,
Не мінять скакуна на хисткій переправі.
 
***
Якщо народ – джерело влади
А при владі – наруга і зло.
Значить, має суттєві вади
Замулене джерело.
 
***
Роман Іваничук поставив клізьму
Саморобному постмодернізму.
І закликав у час духовного недороду
Повертатися до свого народу.
***
Аби не блукать по життю навмання
І зберегти нашу спілку милу,
Не варто міняти баского коня
На тиху слухняну кобилу.
 
***
Не годен від давніх ран
Поетів зцілити критик Баран.
Хоча він тримається як небожитель,
Сей критик аж ніяк не цілитель.
 
***
Слово має Микола Рябий –
Хочеш плач, а хочеш вий.
Але Явора радує кожна теза
Від щирого вінницького протеза.
 
***
Віталій Карпенко з трибуни
Говорив і критичне, й розумне.
І в кожному тихому слові
Проблеми здригалися Яворові.
 
***
Виступає Іван Перепеляк
Лагідно менжує словами.
Серед прихильниць Явора зник переляк –
Вони сміливіше ворушать ногами.
 
***
В метро застерігають цілком доречно
Притулятися до розсувних дверей небезпечно.
Та ніхто ще того врятувати не зміг,
Хто притуляється до розсувних ніг.
 
***
Гасло розповзається з краю в край,
Ніби хтось небо ніжно лоскоче:
– Хай живе поет Талалай.
Коли захоче і з ким захоче.
 
***
Найкраща рима до слов Крим –
Назва вічного міста Рим.
Якому рівних у світі нема
За кількістю дорогого майна.
 
***
Заздрять Ніні Гнатюк поетеси,
Особлива одна чорнорота злюка.
Тому що Ніна вчащала до Одеси,
Коли стала коханкою Бабеля й Дюка.
 
***
Забав дитячих сивий ветеран
Напинає вітрила Анатолій Качан.
Готов у поході перевиконать норму,
Якщо обійдеться плавба без шторму.
 
***
Давно кажуть, що поет Пушик –
То є карпатський Пушкін.
Навіть більше дехто вважає,
Через те, що Степан на Говерлі співає.
 
***
Геннадій Щипківський в Одесі
Переплюнув самого Катаєва.
Якщо вірить одеській пресі,
Він шедевр написав, і ще накатає вам.
 
***
Фольварочний, звичайно, не Шекспір,
Принаймні так вважали до сих пір.
Забувши, що Вільям давно не дише,
Ну а Василь ще пише, пише, і напише.
 
***
Відкритий як скіф Дмитро Кремінь,
Прагнув тугіш затягнути ремінь.
Та марними виявились намагання –
Розкішним на з’їзді було харчування.
 
***
Сидоржевський на творчому злеті
Записки в президію надсилав.
І порядком реваншу в своїй газеті
сам собі слово рішуче надав.
 
***
Не слухали козачку Лесю Степовичку,
Що зберегла від Січі давню звичку:
Якщо коня в дорогу добре осідлати,
Його не варт перед побоїщем міняти.
 
***
Головний лічильник Анатолій Гай
Не шукав де середина, а де край.
І чесно провів бойову операцію –
Упередив можливу фальсифікацію.
 
***
Той, у кого на критику алергія,
Хто заплутавсь в безплідних своїх покарах,
Кажуть, cпівав потайсвіту «Аве, Марія»
У затемнених з’їздівських кулуарах.
 
***
Поет, не названий у доповіді за життя,
Не спішив на життя нарікати,
Але почувавсь як дитя,
Якого зреклася мати.

***

Прославитись в поезії і прозі

Й зайнять високе місце у житті

Змогли б літературні мафіозі,

Та, кажуть, що у нас усі святі.

17-18. жовтня 2011, Пуща Озерна,

5 листопада 2011, Київ

***

Post scriptum
по 2-му туру

Кращі представники нації

Опинились в реанімації.

А з ними, як згвалтована дівка,

Наша письменницька Спілка.

28 листопада 2011, Київ