Катрени

 

«Катрени» Петра Осадчука, пропоновані читачеві, були написані автором у перебігу письменницького з’їзду, який відбувся в два етапи восени 2011 року, і за результатами якого з посади голови НСПУ було усунуто Володимира Яворівського і обрано Віктора Баранова. Делегати того з’їзду пам’ятають, що шановний Петро Осадчук не належав до числа прихильників «зміни спілчанської влади». Зрештою, це видно і за більшістю його «катренів». Редакція УЛГ вирішила оприлюднити ці рядки, запропоновані нам Лесею Степовичкою – так би мовити, для історії літератури (ця історія є мудрішою від нас), і з нагоди 80-річчя Петра Осадчука, якого вже нема з нами. І ще. Шануючи пам’ять нашого побратима, сподіваємось на адекватне сприйняття цієї публікації з боку тих наших колег, котрі тут згадані.

Михайло Сидоржевський

Петро ОСАДЧУК

 

До слави швидкоплинної охочі,

Немов забули про завдання творчі,

І розмовляли на письменницькому з’їзді,

як пси з котами в комунальному під’їзді.

 

***

Настала у Спілці порА нова

Несподівано восени:

Як тільки почують Баранова,

Стануть розумними барани.

 

***

Бере слово Слабошпицький,

Не нявчить на рівні кицьки,

А про світле письменницьке завтра

Говорить у стилі інтелектозавра.

 

***

Патетична Ніна Горик

Наступає при світлі на морок,

Промовляє голосно й гордо,

Ніби хапає когось за горло.

 

***

Вікна б’є літературна дітвора

Тільки ради того, щоб розбити.

Завдання професійне у Шкляра –

Оті вікна чим скоріш зашклити.

 

***

Промовляє Михайло Косів

Проти національних перекосів,

Про які добре знає Львів

І які забуває чомусь Тель-Авів.

 

***

На трибуні Іван Яцканин,

Християнин у Пряшеві, а не поганин.

Його слово як тихий протест –

Чому несе сам український хрест.

 

***

Добре знає поет Василь Кобець,

Що він найкращий український хлопець.

А так, як довкола антиспілчанська змова,

Рече як великомученик рідного слова.

 

***

Перейшла з романів на доноси

Писуча Галина, стара сучка.

Строче їх, певно, виколупуючи із носа,

а Спілка доходить уже до ручки.

 

***

Михайло Пасічник схвильований дуже,

Хоча дивиться на мед як оптиміст.

Словами гірчить, бо йому небайдуже

Якщо спілка потрапить коту під хвіст.

 

***

Про інформаційний простір

Говорила Голота складно і просто.

І всі зрозуміли – на полі крові

Не обійтися ніяк без Любові.

 

***

Директор видавництва Юрій Буряк

Взявся долати видавничий переляк.

Буде далі рухати книговидання,

Якщо буде дармове фінансування.

 

***

Радила Степовичка коня підкувати

Аби упередить можливі втрати.

І, зберігаючи вірність спілчанській справі,

Не мінять скакуна на хисткій переправі.

 

***

Якщо народ – джерело влади

А при владі – наруга і зло.

Значить, має суттєві вади

Замулене джерело.

 

***

Роман Іваничук поставив клізьму

Саморобному постмодернізму.

І закликав у час духовного недороду

Повертатися до свого народу.

***

Аби не блукать по життю навмання

І зберегти нашу спілку милу,

Не варто міняти баского коня

На тиху слухняну кобилу.

 

***

Не годен від давніх ран

Поетів зцілити критик Баран.

Хоча він тримається як небожитель,

Сей критик аж ніяк не цілитель.

 

***

Слово має Микола Рябий –

Хочеш плач, а хочеш вий.

Але Явора радує кожна теза

Від щирого вінницького протеза.

 

***

Віталій Карпенко з трибуни

Говорив і критичне, й розумне.

І в кожному тихому слові

Проблеми здригалися Яворові.

 

***

Виступає Іван Перепеляк

Лагідно менжує словами.

Серед прихильниць Явора зник переляк –

Вони сміливіше ворушать ногами.

 

***

В метро застерігають цілком доречно

Притулятися до розсувних дверей небезпечно.

Та ніхто ще того врятувати не зміг,

Хто притуляється до розсувних ніг.

 

***

Гасло розповзається з краю в край,

Ніби хтось небо ніжно лоскоче:

– Хай живе поет Талалай.

Коли захоче і з ким захоче.

 

***

Найкраща рима до слов Крим –

Назва вічного міста Рим.

Якому рівних у світі нема

За кількістю дорогого майна.

 

***

Заздрять Ніні Гнатюк поетеси,

Особлива одна чорнорота злюка.

Тому що Ніна вчащала до Одеси,

Коли стала коханкою Бабеля й Дюка.

 

***

Забав дитячих сивий ветеран

Напинає вітрила Анатолій Качан.

Готов у поході перевиконать норму,

Якщо обійдеться плавба без шторму.

 

***

Давно кажуть, що поет Пушик –

То є карпатський Пушкін.

Навіть більше дехто вважає,

Через те, що Степан на Говерлі співає.

 

***

Геннадій Щипківський в Одесі

Переплюнув самого Катаєва.

Якщо вірить одеській пресі,

Він шедевр написав, і ще накатає вам.

 

***

Фольварочний, звичайно, не Шекспір,

Принаймні так вважали до сих пір.

Забувши, що Вільям давно не дише,

Ну а Василь ще пише, пише, і напише.

 

***

Відкритий як скіф Дмитро Кремінь,

Прагнув тугіш затягнути ремінь.

Та марними виявились намагання –

Розкішним на з’їзді було харчування.

 

***

Сидоржевський на творчому злеті

Записки в президію надсилав.

І порядком реваншу в своїй газеті

сам собі слово рішуче надав.

 

***

Не слухали козачку Лесю Степовичку,

Що зберегла від Січі давню звичку:

Якщо коня в дорогу добре осідлати,

Його не варт перед побоїщем міняти.

 

***

Головний лічильник Анатолій Гай

Не шукав де середина, а де край.

І чесно провів бойову операцію –

Упередив можливу фальсифікацію.

 

***

Той, у кого на критику алергія,

Хто заплутавсь в безплідних своїх покарах,

Кажуть, cпівав потайсвіту «Аве, Марія»

У затемнених з’їздівських кулуарах.

 

***

Поет, не названий у доповіді за життя,

Не спішив на життя нарікати,

Але почувавсь як дитя,

Якого зреклася мати.

***

Прославитись в поезії і прозі

Й зайнять високе місце у житті

Змогли б літературні мафіозі,

Та, кажуть, що у нас усі святі.

17-18. жовтня 2011, Пуща Озерна,

5 листопада 2011, Київ

***

Post scriptum по 2-му туру

Кращі представники нації

Опинились в реанімації.

А з ними, як згвалтована дівка,

Наша письменницька Спілка.

28 листопада 2011, Київ