У Переяславі презентували роман Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару»

 

Максим ЛЕВЧЕНКО

 

Вщент заповнений конференц-зал імені Василя Сухомлинського зачудовано розглядає на екранах дивовижну та, на перший погляд, дивну графічну роботу Олени Абессінової «Діалог». Саме ця робота використана в художньому оформленні роману Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару», який було презентовано в стінах Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету.

За мить до залу заходить і сам автор – киянин Сергій Сингаївський. Саме цей, вже солідного життєвого стажу, чоловік є відомим українським перекладачем з англійської та на англійську мову, зокрема художньої прози (завдяки йому світ прочитав англійською відомих «Вершників» Ю. Яновського та «Посла Урус-Шайтана» В. Малика) та монографій з українського мистецтва. Сьогодні ж він у компанії Римми Товкайло, яка нещодавно презентувала в нашому університеті свою книгу «Простір прихованого», презентує свій перший роман «Дорога на Асмару».

Свою презентацію автор розпочав зі спогадів, що десь 30 років тому, саме на початку квітня, нічної пори автор розпочав роботу над своїм романом, зробивши перші нотатки. Сам же роман, як такий, за спостереженнями автора, писався близько семи-восьми років, і був закінчений у 2013 році незадовго до подій Революції Гідності. Сергій Сингаївський розповів, що навмисне закінчив сюжетний хід книжки 2012 роком, аби не перекидати місток до тих подій. А вже у 2016 році «Дорога на Асмару» вийшла у видавництві «Кліо» і швидко заполонила велику мережу українських книгарень.

У своїй розповіді автор провів екскурс в історію пережитих ним подій, адже в період 1984-1987 рр. Сергій Сингаївський служив військовим перекладачем в Ефіопії, де став свідком небувало голоду внаслідок «соціалістичних перетворень» і війни борців за незалежність Еритреї, що і лягло в основу роману.

На сторінках роману «Дорога на Асмару» читач познайомиться з історією кохання у далекій країні серед голоду та війни. Війни, про яку, незважаючи на пряму участь СРСР, нині майже ніхто не пам’ятає і яка так нагадує те, що нині відбувається в Україні. Ця історія кохання розгортається на тлі гуманітарної катастрофи – голоду 1984-1986 років в Ефіопії. В епіцентрі боротьби з лихом, що його радянська пропаганда подає як стихійне, опиняється молодий українець, перекладач транспортного загону. Після першого шоку від картин людських страждань і насильства, перших випробувань екзотикою, спокус та розчарувань, він усвідомлює, що став частиною складної й цинічної гри, що його країна підтримує братовбивчу війну і накачує зброєю кривавий режим.

Друга, сучасна лінія роману тісно переплетена з першою. Сімейна таємниця, про яку дізнається успішний київський архітектор, перевертає його життя. На шляху до розгадки він зустрічає своє перше справжнє кохання і мусить відповісти собі на безліч запитань, які раніше для нього не існували. За вікном 2012 рік, і, як у 1984-му, Україна стоїть на порозі вирішальних змін, ще не відчуваючи цього…

Окрім розповіді про роман, автор люб’язно та розширено поділився з охочими своїм баченням всіх подій, свідком яких він був. Розповідь його була ілюстрована на екрані спеціально підібраними письменником фотокадрами, що показували Ефіопію та, власне, саму Асмару і додавали тим, хто прийшов на зустріч, неабиякої наочності. Пан Сергій був дуже метафоричним, тому протягом зустрічі кілька разів цитував присутнім свої улюблені поезії, які увійшли до роману і просто були дотичними до теми зустрічі, що звучала як «Людина на чужій війні – Ефіопія 1980-х очима свідка. Любов і голод у романі «Дорога на Асмару».

Прикметно, що тема розмови була близькою для багатьох присутніх, зокрема професор Микола Корпанюк, що був присутній на зустрічі, і натхненний розповіддю автора, адже і сам є свідком того часового проміжку, поділився з присутніми своїм життєвим досвідом і спостереженнями в контексті оговореного часу.