Поєднання непоєднуваного

Дві приємності в одній – саме так можна
означити презентацію двох нових поетичних книжок Павла Вольвача та Надії
Степули, що відбулась нещодавно у Будинку письменників України, а ще раніше –
на Львівському форумі видавців.

Збірки «Триб» та «Сім дощів», які продовжують
серію для вибагливого й інтелектуального читача «Зона Овідія» видавництва
«Факт», вийшли буквально в один день. За словами пані Надії, це і стало
головною причиною «поєднання непоєднуваного», адже поезія авторів направду
різниться. «А ще ми з Надією колеги-журналісти на радіо «Свобода», яких
зближує  досить тривалий спільний відтинок
часу й простору, в якому було багато чого: і бід, і радощів, і всього-всього. А
ще ми просто друзі, що завжди важить немало, а в наш холодний, незатишний,
атомізований час – так і поготів», – щиро розповідає Павло Вольвач. Не дивно,
що шанувальники творчості двох поетів – це різні люди.

Та це не стало на заваді
всім долучитися до жвавих обговорень про те, зокрема, чи можуть «некияни»
відчути Київ, «завоювати» столицю у наш час. Саме київські, урбаністичні
мотиви, на думку багатьох рецензентів, простежуються у поезіях обох авторів. «Справа
не в «урбаністичності», а в новій території. У новому психологічному стані. В
певній необлаштованості, як зовнішній, так і внутрішній. Врешті-решт, я
навчився гармонізувати свої стосунки з навколишніми реаліями», – зазначає П.Вольвач.
Надія Степула, яка виросла у сільській місцевості на Тернопільщині, назавжди
лишила у собі душу сільської дитини, яка живе у місті: «Наше життя – це
величезне місто, а його околиці – провінційні сюжети. Часом єдиною новиною для
сільських жителів є те, що сьогодні пройшов дощ». І це вже не  урбаністичні мотиви, а загальнолюдські.