Казімєж Бурнат (народився 1 липня 1943 в Щепановицях над Дунайцем – на західних лемківських землях) — польський поет, журналіст, перекладач, редактор, публіцист, автор поетичних книжок і численних публікацій в антологіях та альманахах. Має вищу освіту з юриспруденції (Вроцлавський університет) і з управління та міжнародної торгівлі (Економічна академія). Є автором 13 поетичних книжок, автором післяслів чи передмов понад 60 різних книжок. Вірші в його перекладі з чеської, угорської та української увійшли до близько 35 антологій. Співавтор близько 180 антологій альманахів і монографій, виданих у Польщі та за кордоном, зокрема в США, Сербії, Чехії, Болгарії, Ізраїлі, Україні, Угорщині та інших. Голова Нижньошльонського відділку Спілки польських літераторів (Вроцлав). Багато працює на ниві популяризації українського поетичного слова і переклав на польську мову багато творів та окремих видань українських письменників.
Казімєжу, ось і завершується I Міжнародний фестиваль «Українська поетична весна». На скількох загалом літературних фестивалях ти побував в Україні?
Назагал в Україні я брав участь в шести літературних фестивалях (2012, 2013, 2014 рр. – фестиваль «Молодий лев» у Львові, 2013 і 2014 рр. – міжнародна Галицька літературна осінь у Львові, Самборі та Івано-Франківську і тепер у 2015 р. – «Українська поетична весна» в Києві, Борисполі, Харкові), а також два рази у «Діалозі двох культур» у Кременці. Я мав зустрічі з читачами у Львові, Золочеві, Кременці, Дрогобичі, Жовкві, Івано-Франківську, Криворівні, Києві, Борисполі, Харкові. В декількох з цих міст я бував неодноразово. Як пам’ятаєш, Олександре, наша співпраця була взаємною, а тому на наші запрошення в декількох польських літературних фестивалях взяли участь понад п’ятнадцять письменників і музикантів з України (вперше в час вашої Помаранчевої революції), і я переклав для наших антологій польською твори двадцяти п’яти українських письменників, які, починаючи з 2008 року, були опубліковані майже в тридцяти книгах.
Казімєжу, з чого починалася твоя польсько-українська співпраця і коли вперше тебе було запрошено в Україну?
Спочатку на моє запрошення в Польщу на літературні фестивалі приїздив мій приятель Юрій Завгородній з Києва. Запрошували ми також Романа Лубківського, Станіслава Шевченка та Ігоря Павлюка.
А наша постійна співпраця, як пам’ятаєш, розпочалася з моєї ініціативи і, власне, за участі Юрія Завгороднього, та довготривалого листування, Олександре, з тобою як заступником голови Львівської організації Національної спілки письменників України.
У травні 2012 року мене було вперше запрошено до Львова – на I Міжнародний фестиваль «Молодий лев», який ви тоді організували у Львові і Золочеві. Під час цього фестивалю ми домовилися про постійну співпрацю між Львівською організацією НСПУ та Нижньошльонським відділом Спілки польських літераторів. Пізніше на ці фестивалі Ви запрошували нас з Вроцлава щорічно в кінці квітня (на початку травня) у 2013 і 2014 рр. У 2013 році Ви організували нам творчі зустрічі у Кременці, після чого мене постійно запрошували туди і на заходи «Діалогу двох культур».
В липні 2013 року я приїхав до Львова з ініціативою запровадження на Україні також фестивалю Міжнародної галицької літературної осені, яка на той час уже понад двадцять років проводилася у Польщі: в Тарнові, Горлицях та ще з десяткові інших міст Польщі від Жешова до Старого Сонча і майже до самого Кракова. Тоді ми зустрілися разом з тобою та головою Івано-Франківської організації НСПУ Євгеном Бараном і домовилися про спільну співпрацю та проведення фестивалю також на Львівщині та Івано-Франківщині. Власне так збулася давня мрія Анджея Грабовського провести «Галицьку літературну осінь» у Львові, Жовкві, Івано-Франківську, Криворівні.
Я дякую керівництву Національної спілки письменників України за можливість постійно зустрічатися і за турботу та організацію таких щорічних міжнародних фестивалів-діалогів.
В яких іще фестивалях в інших країнах ти брав участь?
Неодноразово я бував на фестивалях і авторських зустрічах у Чехії та Моравії.
А як відбувається співпраця між письменниками Польщі і письменниками з країн Західної Європи? Чи ти бував на фестивалях у східних від Польщі країнах? То ж чим різняться між собою, на твою думку, літературні фестивалі у Польщі, в Західній, а також Східній Європі?
Я був на літературному фестивалі в Німеччині, і то вже давненько. Цікаво, що тут на зустрічі з нами приходило багато іноземців: окрім німців і поляків, були турки, араби, росіяни, серби та ін.. Тепер я намагаюся почати співпрацю і організувати взаємні поїздки з письменниками до Німеччини, Сербії і Бельгії.
Назв країни чи міста, які ти найбільше любиш відвідувати.
Я люблю відвідувати Україну, Францію, Чехію, Словенію, Німеччину, Індію… Люблю мандрувати, бо не хочу жити мов та жаба у своїм болоті, яка ніколи не бачила океану.
Нещодавно тебе обрано головою Нижньошльонського відділу Спілки польських літераторів. Як з цієї посади бачаться проблеми літературного життя? Які проблеми щоденно постають перед письменниками?
Найбільші проблеми – це відсутність приміщення, де можна проводити заходи, проблема фінансування фестивалів, гонорарів та друкування книжок… Але, незважаючи на це, відбувається багато творчих зустрічей, а головна наша справа – це щорічне проведення Міжнародного фестивалю поезії «Поети без кордонів», який ми проводимо за вагомої допомоги міської Ради і Бургомістра міста Поляніца-Здруй. Підтримуємо творчу молодь, але все це – на громадських засадах. На противагу ситуації в Україні (незважаючи на кризу), ні наше Міністерство культури, ані влада Вроцлава (так само як і влади інших міст) не підтримують літературу. Я плекаю надію, що коли Україна увійде до структур Євросоюзу, то її не спіткає та сама доля.
Яку поезію ти любиш і вірші яких поетів найчастіше читаєш та перечитуєш?
Лірика є найближчою моїй душі, а також люблю філософські есхатологічні вірші. Найчастіше читаю Норвіда, Мілоша, Івашкевича, Єсеніна, Тагора, Антонича, Стуса… А також читаю окремі твори інших поетів.
Над чим сьогодні працюється? Які твої літературні плани?
Ось закінчую нову поетичну книжку, а також готую власне вибране в перекладі на сорок мов світу. Надалі працюю над перекладами віршів і есеїв українських та чеських письменників. І займаюся пошуком фінансових засобів для XII Міжнародного фестивалю поезії «Поети без кордонів» у місті Поляніца-Здруй.
Спілкувався Олександр Гордон
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал