«Галичанин з європейським мисленням»

 

 

Зоя ЦАРЕНКО

 

Так називається ця небанальна книжка − нестандартна у літературій царині, до якої належить. Зазвичай мемуари нагадують автобан Гамбург – Берлін: пишуться-бо, як ідеальна асфальтівка, якою летиш, не коливаючись на сидінні, й вона, та рівнесенька дорога, струменить з-під коліс ген за небокрай; так само – монолітно й монотонно, монологічно рухається від колиски до ювілею оповідь якогось NN…

Натомість у виданні, про яке йдеться, текст структурно нагадує вигадливу й вишукану шпалеру, яку складають різнокольорові клаптики. «Різнокольорові» − тому що різняться за настроєм, змістом, характером викладу, підтекстовими рухами думки і – паралельно − невідома чи малоприємна правда «прямим текстом» тощо.

Жанр твору його автор − відомий журналіст, письменник Юрій Пригорницький, визначає також, сказати б, неконвеєрно: «мемуарно-публіцистичний портрет діяльного українця на зламі епох». Влучна формула як для такої підкреслено еклектичної речі.

Зрештою, хто ж цей «галичанин з європейським мисленням»? Це світла в нашій темній політиці постать − Михайло Васильович Гладій, колишній віце-прем’єр-міністр України з аграрних питань та голова Львівської обласної держадміністрації в пору (перша половина 2000-х років), ознаменовану історичним візитом Папи Римського Івана Павла ІІ до України, зокрема до Львова та Києва. Відповідальним тоді за прийом понтифіка був саме М.Гладій. Відповідні епізоди в книжці передають той градус напруження, прискорений пульс сердець, з яким «львівський штаб» готував гідний прийом такої видатної, ба більше, воістину святої людини.

 

***

Пройшовши величезний трудовий шлях від рядового ветеринарного лікаря до першої особи в українській аграрній сфері, М.Гладій як керівник галузі також зробив максимум можливого, піднявши її, як то кажуть, із колін і, зокрема, добившись зростання виробництва зернових удвічі. І це лише протягом одного року! Дав агропромисловій царині такий потужний заряд кінетичної енергії, що й надалі сільгоспвиробництво лише нарощувало і нарощувало обсяги продукції. Чим не Герой України! Віктор Ющенко в пору, коли ще не став президентом, який так розчарував усіх, зазначав, що роботу Гладія «можна було розписати на діяльність кількох урядів, разом узятих. Робота Михайла Васильовича в (Ющенковому – З.Ц.) уряді дала йому можливість вийти з Кабміну через парадні двері»…

Праця Михайла Васильовича на різних посадах (а їх у нього було стільки – голова обертом іде…) вельми цікаво й різнопланово, з публіцистичними, філософськими відступами-роздумами і Гладія, і журналіста відображена в книжці. Мемуарний портрет вийшов і іронічним (взяти, приміром, назву одного з розділів – «Будова комунізму імені дивізії «Галичина», або Тваринницький комплекс суворого режиму»), і трагічним, і драматичним – вражають оповіді про матір Гладія Марію, яка нажахала червоних «освободітєлєй» Галичини своєю категоричною відмовою вступати до колгоспу, та про батька, якого посеред білого дня викрали гітлерівці для рабської праці в Німеччині і про долю якого майже до самого кінця ІІ світової не знала родина.

Книжка жодною мірою не ретушує, не підмальовує рожевими тонами дійсність. І водночас – це вельми оптимістичний твір. Взяти хоча б сторінки, присвячені дружині героя Тетяні. Сибірячка. Закохався в неї у далекому Омську під час навчання у тамтешньому ветеринарному інституті. Правдами-неправдами вирвався з Сибіру (де, будучи молодим «вузівським» випускником, встиг успішно побороти масові хвороби і падіж худоби в своєму першому колгоспі), привіз на рідну Львівщину юну дружину, яка вельми успішно оволоділа українською мовою, ба більше – стала переконаною патріоткою України…

Я поцікавилася у Ю. Пригорницького:

– Як сталося, що Ви як прозаїк звернулися саме до М.Гладія? 

– Мені він ще з часів нашого «дистанційного» знайомства заімпонував як активний обстоювач і вершитель реформ. А передусім – як один з рідкісних винятків «у верхах»: не брав участі в різного роду корупційних «оборудках», скандальних «схемах»… М. Гладій – це справді європейський рівень, приклад західного стилю і змісту поведінки урядовця.

Життя перетнуло наші шляхи. Маю за честь періодично потискати хліборобську долоню цієї людини.

Одного дня спало на думку: чому б не спробувати написати про Михайла Васильовича книгу? Або радше – допомогти йому висловити в розлогому нарисі-портреті те найголовніше, що викристалізувалося в його свідомості й душі, все, що хвилює нині цю людину, щиро перейняту долею рідної країни.

Я сказав йому про свій задум, але категорично і твердо попередив, що не відливатиму в бронзі людину-монумент, діяча-меморіал, який, мов робот, говоритиме холодні комп’ютерні фрази. Подбаю натомість, щоб М.Гладій постав перед читачем живою людиною з її щирими емоціями.

Гладій не заперечував, спокійно (на мій подив) підтримав задекларований підхід, і ми протягом 2015 р. зустрічалися в його директорському кабінеті в Інституті розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України.

– Михайло Гладій – академік і став ним не лише завдяки своїм досягненням у теорії, а й практичним звершенням…

− Спрага пізнання привели М. Гладія в науку, де він, унікальний спеціаліст із  сільського господарства, успішний новатор, заслужено став академіком. Поклик змін на краще вивів його в аграрії-практики, де він зробив так багато, що жодними посадами чи орденами не виміряти… До речі, щодо нагород для людини, яка стільки зробила для Вітчизни, – держава була надто скупою. Збагнути це годі. (Цікаво й трішки гірко, що організаторську працю і взагалі натуру й ідеали Михайла Васильовича належно оцінила інша держава – Ватикан – удостоївши М. Гладія рицарського титулу)…

 

***

Загальна канва «Галичанина з європейським мисленням» − це біографічна послідовність у викладі фактів життя видатного аграрія і неабиякого патріота України (націоналізм-бо його реалізується завжди не в «солов’їних руладах», а в конкретиці корисної для всього рідного народу праці хлібороба») та їх аналізі. Цікаво, що кожен період цього життя хронологічно збігається з певною епохою в житті України – як у складі СРСР, так і після виходу з імперії зла. Тож кожен з розділів починається стислим переліком подій відповідної доби.

Головне ось що. Ця, така багата на знахідки у формах і манері подачі матеріалу книжка, все ж цікава передовсім своїм змістом, яким вважаю збережений для нащадків час, що в ньому жив і працював академік М.Гладій. А ще духовний зміст внутрішнього часу цієї людини, завжди прискореного биття її небайдужого серця.

№6 (194) 24 березня 2017