У «Ярославовому валу» вийшла друга книга двотомника Богдана Гориня

 

 

Мирослав Левицький,

письменник, журналіст

 

На початку нинішнього року у київському видавництві «Ярославів вал» вийшла друга книга есе-колажу Богдана Гориня «Святослав Гординський на тлі доби». У книзі на широкому історичному тлі з використанням великої кількости архівних матеріялів, світлин і репродукцій творів (більше 700 одиниць, а в іменному покажчику введено 1100 імен, дотичних до постаті С. Гординського) висвітлено життя й творчість Святослава Гординського після вимушеної еміґрації весною 1944 р.

 

Книга починається від короткого спогаду про складний перехід українських еміґрантів по території ще окупованої німцями,  проте вже контрольованої прорадянськими партизанами Словаччини. Далі на сторінках книги майстерно описано перебування мистця у робітничому таборі Штрасгоф під Віднем, у бомбованій західними альянтами австрійській столиці – Відні, у німецьких містах французької та американської зон окупації Фрайбурзі та Мюнхені, участь в організації виставок, заснуванні Української спілки образотворчих мистців, у діяльності МУРу (Мистецького українського руху).

Після переїзду 1947 р. мистця до США висвітлено його мистецьку, літературну й організаційну діяльність у Нью-Йорку: оздоблення церков, участь у заснуванні Літературно-мистецького клюбу, об’єднання українських письменників „Слово”, написанні для газет та журналів сотень статей, публікації монографій про українських мистців. Подією в житті Святослава Гординського стало коротке перебування на рідній землі й підготовка до другої поїздки в Україну, на перешкоді якої стала невмолима смерть 8 травня 1993 р.

Мене як читача вразила своєрідна настанова С. Гординського, висловлена в одному з його рукописів, у якій він на власному прикладі і на прикладі оточуючих його людей твердив, що повинністю українського творчого інтелігента є праця для української культури. І навіть тоді, коли вона не дає ніяких гонорарів…

На появу другої книги Б. Гориня «Святослав Гординський на тлі доби» звернули увагу знакові українські письменники, мистецтвознавці, історики. Свідченням цього була презентація книги, яка відбулася 24 травня в Національному музеї літератури України в Києві. На цю подію завітали люди, чимало з яких, без перебільшення, є знаковими постатями сучасної української культури. Звичайно, що всіх їх не можна перерахувати у короткій статті. Тому зупинюся на тих особах, котрі брали слово у більш як двогодинній розмові про книгу Богдана Гориня і про особу головного героя його книги.

Це Юрій Щербак – письменник, громадський і політичний діяч, дипломат; Павло Гриценко – професор-мовознавець, директор Інституту української мови НАН України; Олександр Федорук – український мистецтвознавець, професор, академік Академії мистецтв України; Микола Жулинський – український літературознавець і політик, академік, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України; Дмитро Степовик – український мистецтвознавець, тричі доктор наук, професор; Арсен Зінченко – український історик, професор, громадський діяч; Павло Щириця, – поет, головний редактор видавництва «Ярославів Вал».

Своєрідною перлиною презентації другої книги «Святослав Гординський на тлі доби» була участь у ній приятеля Маестро – видатного архітектора з Канади Радослава Жука, виставка архітектурних робіт якого відкрилася того ж дня в Національній Академії мистецтв України в Києві. Згадуючи С. Гординського, Р. Жук наголосив, що під час зустрічей з Маестро мав з ним цікаві розмови і дискусії на мистецькі теми.

Щоб не давати власних оцінок книжки, дизайн якої я мав честь робити, наведу тут оцінки, які були висловлені на презентації.

Директор Інституту літератури, академік Микола Жулинський відзначив, що поява книги «Святослав Гординський на тлі доби» закономірна подія, бо це продовження жанрово-оповідного підходу Богдана Гориня до осмислення українських видатних постатей. Хоч у назві книжки є слова «на тлі доби», проте у двотомній праці показано Святослава Гординського у вирі історії. І це робить книжку надзвичайно цікавою. «Хоч давно знаю вас особисто, – сказав вчений, звертаючись до автора, – хоч знайомий з вашою творчістю, не сподівався, що так глибоко закроїте такий величезний матеріял. Тут ви спрацювали як історик. До цього часу нічого не читав такого глибокого про долю українців, які опинилися за межами рідної землі. Розділи про Ді-Пі, про Табірну Україну, про МУР – унікальні дослідження і вони підкреслюють, у яких умовах жив той чи інший поет, есеїст,  мистець. І як тоді виживали українці».

Письменник Юрій Щербак вихід двокнижжя «Святослав Гординський на тлі доби» назвав подією в українській культурі. Його увагу, як і багатьох інших учасників презентації, привернула висвітлена в книзі повоєнна еміграційна еліта. Це була справжня, глибоко духовна еліта, а не сучасна українська псевдоеліта, яка купляє собі дипломи, титули, за яку пишуть книжки…

«У книгах прекрасно описано середовище, у якому формувався Святослав Гординський як елітарна особистість, – наголосив письменник. – Це нині всесвітньо відомі імена з царини мистецтва та літератури. Показово, що Святослав, зберігаючи у собі глибоку українську суть, був у той же час великим европейцем (…) У книзі я побачив, що в описаних таборах Ді-Пі виник прообраз громадянського суспільства. Прекрасно описаний дух єднання, який нині дуже потрібний Україні. Вражає, як описані у книжці люди, котрі глибоко любили Україну, незважаючи на те, що тодішня совєтська Україна не могла нічого доброго дати взамін за їхню любов».

Ю. Щербак закінчив виступ констатацією: «Цією книгою і автор, і видавництво спорудили пам’ятник одній з найвидатніших українських постатей XX сторіччя».

Професор Павло Гриценко, аналізуючи книги Богдана Гориня про С. Гординського, назвав їх кроком до самих себе, бо це відтворення нашого національного «я»: «Цитування з посиланням посилює достовірність і прийнятність викладеного матеріялу. Це створює образ людини, яка проткнула простір і час. Ви провели нас сторінками твору через український простір і час, хоч дія твору відбувається за межами адміністративної території України».

На думку вченого, двотомник Богдана Гориня – готовий кіносценарій, де навіть ролі вже розписані. Як видатний мовознавець, звернув він увагу, що обидві книги написані живою народною мовою, і не можна її заганяти до кондової унітарності. Мова має широкі засяги з високими місцевими традиціями, які треба шанувати. Звертаючись до автора двотомника, директор Інституту української мови сказав: «Мовою книги ви ще раз навертаєте нас до шанування мови як витвору національного, а не як витвору лінгвістів. (…) Окремо треба відзначити естетизм стилю».

Академік Олександр Федорук звернув увагу, наскільки виразно показаний у презентованій книзі християнський дух як основа творчости Гординського. «Книжка Богдана Гориня спонукає нас думати про сенс людського життя, про долю, яка випала тоді людям, котрі опинилися на межі того, що було до війни і того, що було потім. Чим тяжчі були страждання людей, тим сильніший був опір, тим більшою була сила волі, тим вищий був дух. Люди, показані у книзі Богдана Гориня, пронесли до кінця своїх днів силу нескореності, чистоту мислення. Гординський задавав тон мисленню, яке ми називаємо модерним».

Оскільки двотомник «Святослав Гординський на тлі доби» написаний за правописом Голоскевича 1929 р., то це питання не залишилося поза увагою як академіка Олександра Федорука, так і професора Арсена Зінченка.

Перший з них відзначив, що автор повернувся до основ мови, які є живильними соками українського духовного і культурного буття, відставляючи на узбіччя нині діючі норми, нав’язані свого часу ідеологами імперського шовінізму: «Якщо ми шануємо мову, своє мистецтво, свою музику, то ми шануємо самих себе, – твердив мистецтвознавець. – Тим жив Святослав Гординський, тим живе автор презентованих нині книг і більшість з присутніх у цьому залі. А нас намагаються привчати аби ми цього не шанували».

Історик, професор Арсен Зінченко також підкреслив, що книжка про С. Гординського написана не діючим нині в Україні сталінським правописом, а українським. Звертаючись до присутніх у залі діячів науки і культури, закликав, аби знов ставити питання: «Українській мові – український правопис», наголошуючи: «Це ж логічно! Воно було логічно і в 2000-му році, коли це питання ставилося на урядовому рівні. Тоді воно викликало шквал емоцій шовіністів усіх мастей і крик несприйняття українських невігласів».

Торкаючись змісту книжки, історик Зінченко наголосив на ґрунтовності документально-джерельної бази. За його словами, праця має ряд аспектів – глибинний соціокультурний аспект, дуже глибокий і драматичний соціополітичний аспект, соціопсихологічний і персоналізований психологічний. «У книзі описано цілий ряд персонажів, які сусідували зі Святославом Гординським. І зроблено це дуже делікатно».

Серед виступаючих на презентації всесторонньо був обізнаний з творчістю С. Гординського професор Д. Степовик. Тому, характеризуючи презентовану книжку, відзначив об’єктивність висвітлення постаті Гординського автором та легкість подачі матеріялу.

Головний редактор видавництва «Ярославів вал» Павло Щириця також звернув увагу на цей аспект книжки. Торкаючись питання жанру книжки, він сказав, що найвлучніше було б її назвати енциклопедичним романом, бо є у ньому і енциклопедична насиченість, і притаманна художнім творам легкість викладу думки.

Передаючи вражання відсутнього на презентації професора Володимира Панченка, редактор видавництва сказав: Богдан Горинь прекрасно впорався з поставленим самим перед собою завданням. Тож не без підстав директор видавництва письменник Михайло Слабошпицький, закриваючи презентацію книжки «Святослав Гординський на тлі доби», назвав її появу творчим тріумфом і її автора – Богдана Гориня, і видавництва. А на початку презентації висловив думку, що поява цієї книги є великим етапом у поточному українському літературознавстві та мистецтвознавстві.