У нашому книжковому світі сталася подія: минулого року видавництво «Преса
України» нарешті видало книгу «Язик до Києва доведе, або Цікаві ролі театру в
школі». Репертуарний збірник для школярів та вчителів київських шкіл. П’єси,
інсценівки, вірші для шкільних театрів. (Літературна агенція Банкова, 2).
Твори подані за віковими
категоріями читачів. Наприклад, вистави для малят: Валентина Козак «Пригоди
мишенятка у пошуках зернятка», Василь Шукайло «Веселі мандрівники» та Леся
Мовчун «Фіолетовий зайчик». А далі розділи для молодших класів, для середніх і
старшого віку. Наприкінці – «Шкільному конферансьє».
У передмові до цієї книги голова Творчого об’єднання
дитячих письменників київської організації НСПУ Анатолій Качан написав:
«Багатьом із вас відоме народне прислів’я: «Язик до Києва доведе». Воно
народилося в сиву давнину на дорогах, що вели богомільних людей до
Києво-Печерської Лаври. І дожило до наших днів:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На новорічний маскарад
прийшла ялинка із Карпат,
ялинку цю у сніговій
привіз до Києва водій.
А водія з гірських країв
язик до Києва довів,
додам для повної картини:
язик і карта України.
Книзі
передував значний творчий досвід співпраці наших письменників та Національного
музею літератури (м. Київ). Адже щороку тут, у музеї, збираються відомі майстри
слова й школярі, і розпочинається спільний першоквітневий концерт. Активну
участь у цьому святі бере Національна бібліотека України для дітей, а також зі
своїми подарунками приєднуються Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені
Тараса Шевченка, Музей книги і друкарства України. Успішно виступають учні
Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, інших ліцеїв, коледжів та шкіл.
Що
й казати – наші школярі талановиті! Але при цьому відчувається нестача
репертуарних збірників, помітно, що низка виконуваних творів часом одноманітна.
Тож потрібно по всій Україні поступово покращувати шкільний репертуар,
підносити його на сучасний професійний рівень. Уже минуло двадцять три роки
нашої Незалежності й треба враховувати «реалії за вікном». Виконавці й глядачі
нудьгують від застарілих тем і образів. Оті «зайчики», «нявлики», «чупакарики»
та матрьошки – то вже, як відстріляні гільзи. Може, саме через це ми й втрачаємо
підлітків-читачів і підлітків-артистів. Адже шкільні читці та конферансьє
хочуть мати свіжий матеріал.
Сподіваємось – оця нова репертуарна книжка стане в пригоді, це – перша
ластівка, згодом до нового видання долучаться інші талановиті особистості.
Представлений
матеріал різноманітний. Ось козацька тематика: інсценівка за власними віршами
Станіслава Шевченка «Буду козаком», драма-феєрія Валерія Герасимчука «Козак з
Лугу, або Крик сови».
Звертає
увагу одноактівка Валентини Запорожець «Урок у підготовчому класі». Тут учні,
залишені без учителя (бо він захворів), спочатку проводять свої традиційні
дитячі ігри. А потім починають гратися «в школу». Для цього розбирають собі
ролі «заступників», а саме: директора та вчителів, завгоспа, кіномеханіка… І
от, коли вже всі ролі розхапали, залишилась роль «учня». Вона нікому не
потрібна, кожному кортить бути начальником! О, як це схоже на нашу дорослу
дільбу портфелів!
Змушує
замислитись і оглянутись на сьогодення драма-казка Зірки Мензатюк «Дочка
Троянди»; тут неважко за алегоричними образами впізнати нашу Україну, яка до
теперішнього часу виборює своє місце під сонцем.
Знаємо, як непросто «відірвати» нинішнього школяра від
телевізора, від комп’ютерного чи планшетного екрана! Свої віршовані
«рекомендації» подає Анатолій Качан в інсценізації «Теле-пень, або Чари
ворожбита». Знавцем дитячої психології виступає Ніна Вернигора в одноактівках
«Звідки взялися тарілки?» та «Данькова побрехенька». А також Марина Слов’янська
у п’єсі «Я чи Анти-Я?»
Зі
спадщини письменника Вадима Бойка подано його колоритну комедію «Сюрприз», яка
стала популярною в багатьох дитячих колективах.
У
новому збірнику є також мініатюра Оксани Кротюк «Ведмежа колисанка», лялькова
вистава Світлани Копйової «Провісник ранку» (за мотивами українських народних
казок), та інсценівка за віршами Олександра Бакуменка «Сон маленького рибалки»,
які вчать дітей любити природу.
Наприкінці
видання, мов асорті, подано вірші, які написали Олександр Демиденко, Василь
Василашко, Вадим Скомаровський, Ольга Страшенко, Гриць Гайовий та Наталя
Зарічна.
Але
як говорили давні римляни – «одна ластівка весни не робить» («una hirundo non
facit ver»), тож віримо, що незабаром здійсниться публікація нових репертуарних
збірників. У них будуть цікаво представлені свята й події шкільного календаря –
від першого й до останнього дзвоника, а також візьмуть участь композитори.
Питання:
де дістати цю книгу? Збірник розповсюджуватиметься тільки по бібліотеках.
А ще
згадалося, що в Житомирі на Київській вулиці (біля ТРЦ «Глобал UA») позаторік
встановлена 6-метрова скульптура у формі металевого кованого язика. Цей
велетенський язик спрямовано у бік Києва. А тут ось невеличкий за форматом
збірник. Тож чи доведе язик до Києва? Звичайно ж, доведе!