Автографи Григора Тютюнника
Уже багато років збираю, досліджую, публікую все, що написав
Григор Тютюнник – український письменник із найвеличніших, і не тільки століття
двадцятого…
Так, уперше прийшли до читача його кіносценарій за романом
«Вир» старшого брата Григорія Тютюнника, автентичні записники й щоденники в
повному обсязі (більше ста листів), а ще оповідання «Деревій» без насильницьких
цензурних скорочень.
Мрію тепер про окрему книжку з достатнім тиражем, де було б
зібрано те, що не ввійшло до попередніх книжок, особливо тих, що не друкувалися за життя письменника. Там хотілося б подати автографи Григора Тютюнника,
тобто написи, які залишилися на подарованих книжках, рукописах. Інших писемних
джерелах. Все це мовні скарби письменницького таланту та людської доброти й
щедрості. Наприклад, у книжці літературознавця і краєзнавця Петра Ротача
«Поклик через століття: І.П.Котляревський і Полтава» (Полтава: Дивосвіт,2003) читаємо
запис Григора Тютюнника в рукописній книжці «Світло Іванової гори» від 30 липня
1969 року: «Нема в світі нації, яка б не
утвердила себе, не відкрила себе через поета – від Гомера і до сьогодні. Я
складаю глибоку шану перед Іваном Петровичем
Котляревським – відкривачем України і українців, їхньої мови, пісні,
слова.
Хай святиться ім’я його в віках».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Оприлюднюємо також автографи – пам’ятні написи Григора
Тютюнника на книжках, подарованих письменникам Феодосію Роговому, Анатолієві
Шевченку, Петрові Засенку, Анатолієві Михайленку, Володимиру Біленку, Дмитрові
Шупті, Олесеві Лупію, Андрію Німенку, художникові Василеві Березовому,
університетським товаришам Петрові Коленському, Володимиру Калашнику,
Володимиру Гончаренку, другові юності Миколі Слободчукову, фотохудожникові Володимиру
Білоусу.
Сподіваюсь також, що шановні читачі відгукнуться на моє прохання і надішлють копії
автографів Григора Тютюнника на адресу: 91015 м. Луганськ, квартал Степовий, буд.1,
кв.49.
Олексій НЕЖИВИЙ, доцент
Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Григір ТЮТЮННИК
Березовому В.М.
Тож хай стеляться сині тумани над нашою осінньою долею –
Гр. Тютюнник.
17.VI.74 р.
У книжці “Однокрил”
(К.: Веселка, 1974 р.).
Василеві – восени і серед жовтого листя – з щирою подякою за
прихильність та ласку –
Гр. Тютюнник.
2.ХІ.72 р.
У книжці “Батьківські
пороги” (К.: Молодь, 1972 р.).
Біленку В.В.
Володі Біленку – щоб в’язалася тобі, друже, любов й
товариство, щоб в’язалося з усіма добрими людьми.
Гр. Тютюнник.
17.Х.72 р.
У книжці “Зав’язь” (К.:
Молодь, 1966 р.).
Нашому славному, хорошому і скромному в мудрості своїй –
Володимирові Васильовичу Біленку.
З повагою, пошаною і вдячністю – Гр. Тютюнник.
27.ХІ. 79 р.
У книжці Василя
Шукшина “Калина червона” / З рос. переклав Гр. Тютюнник (К.: Молодь, 1978 р.).
Володимирові Васильовичу Біленку – людині з когорти високих
благородством, і ума світлого, ? дуже вдячний за добро.
Гр. Тютюнник.
7 вересня 1979 р.
У книжці “Коріння” (К.:
Дніпро, 1978 р.).
Я завжди любив і любитиму тебе, Володю! А щирості мені
позичати ще не доводилося. Григір.
29.ХІІ.79 р.
У книжці “Вогник
далеко в степу” (К.: Веселка, 1979 р.).
Білоусу В.Ф.
Володимиру і Тамарі Білоусам ? родині друзів, і Сулі, і
Лубенським кручам.
Гр. Тютюнник
1973 р.
На машинописному
автографові оповідання „Три плачі над Степаном”.
Гончаренку В.Г.
Володі, моєму доброму однокашникові й толкачівському
побратиму ? від щирого серця.
18.XI. 71 р.
Гр. Тютюнник
У книжці „Деревій”
(К.: Молодь, 1969).
Женченку В.В.
Любому Віті Сенченку з доземним поклоном – Гр.Тютюнник.
23.1V. 69 р.
У книжці „Деревій” (К.: Молодь, 1969).
Щоб душа твоя, Вікторе, повнилася солов’їними голосами, як
шилівські луги приташанські.
Гр. Тютюнник
27.Х11.72 р.
У книжці “Батьківські
пороги” (К.: Молодь, 1972 р.).
Засенку П.П.
Любий-прелюбий Петю! Оце тобі в Любарцях ? любому селі.
18 Х.69 р.
Гр. Тютюнник
У книжці „Зав’язь”
(К.: Молодь, 1966 р.).
Петі Засенку. Любому товаришеві й чудовому поету з
найщирішою повагою ? Гр. Тютюнник.
У книжці “Деревій”
(К.: Молодь, 1969 р.).
Петрику, ти знаєш, як я тебе люблю. Зостається тільки
сказати, що ще й глибоко шаную твоє слово і твою душу.
Гр. Тютюнник
26.ХІ. 72 р.
У книжці “Батьківські
пороги” (К.: Молодь, 1972 р.).
Петі з великою любов’ю ? Гр. Тютюнник.
24.V.74 р.
У книжці „Крайнебо”
(К.: Молодь, 1975 р.).
Моєму єдиному Петрові.
Гр. Тютюнник
12.ІІ.76 р.
У книжці “Однокрил”
(К.: Веселка, 1974 р.).
Рвав я сього літа в селі липовий цвіт, любий мій Петре, та й
думав: як би цей пахощ із моїх долонь однести Петрикові в Київ.
Твій Грицько
19. VІІ.76 р.
У книжці „Отчие
пороги” (М.: Молодая гвардія, 1975
г.).
Нашому Петрові ? єдиному з великою любов’ю ?
Григір.
19 квітня 77 р.
У книжці „Климко” (К.:
Веселка, 1976 р.).
Любому, рідному Петрові ? як братові:
Григір.
29.ХІІ.79 р.
У книжці “Вогник
далеко в степу” (К.: Веселка, 1979 р.).
Зінчуку С. С.
Стасеві Зінчуку, знавцеві й поетові неба над родичкою
Полтавщиною – не забудьмо ж про діда коробку з Лубен! – щоб лишався завжди
добрим, чуйним і витонченим, як є.
Гр. Тютюнник
14. Х.72 р.
У книжці «Батьківські
пороги» (К.: Молодь, 1972 р.).
Калашнику В.С.
Доброму моєму землякові і товаришеві Володі Калашникові ? на
рідній землі, що щемить у нашому серці.
8. VІІІ. 75.
Гр. Тютюнник
У книжці “Батьківські
пороги” (К.: Молодь, 1972 р.).
Володі Калашнику, ? щоб сиділи ми щоліта в осяяному зорями
садку з білими яблуками на яблунях, і дядько Денис щоб розказував нам про рибу:
„Не клює й раз!”.
26. ІV. 76.
Гр. Тютюнник
У книжці „Крайнебо”
(К.: Молодь, 1975 р.).
Коленському П.І.
Дорогому Петрові Коленському, поетові людських “вирів” і
козакові, людині, на яку “вже запарили бича” критики й розкрили свої серця
читачі, від імені улюбленого брата, письменника й Людини, – Гр.
Тютюнник-молодший.
31.ХІІ.61 р. м. Харків.
У книжці Григорія
Тютюнника “Вир” (К.: Радянський письменник, 1960 р.).
Дівчаткам, доцям мого розумного й точного товариша Петра.
Гр. Тютюнник
4.ІІІ.74 р.
У книжці “Степова
казка” (К.: Веселка, 1973 р.).
Леусу В.
Дорогому моєму хлопчикові Віталію Леусу .
Гр. Тютюнник
13.Х11.72 р.
У книжці «Зав’язь» (К.:
Молодь, 1966 р.).
Віталієві Леусу в милому чернігівському краї – щоб любилося
і творилося Ваше слово.
14. Х11.72 р.
У книжці “Деревій”
(К.: Молодь, 1969 р.).
Лупію О.В.
Хай тобі, Олесю, щастить, дуже щастить.
Гр. Тютюнник
У книжці „Зав’язь” (К.:
Молодь, 1966 р.).
Михайленку А.Г.
Анатолієві від щирого серця й з найкращими сподіваннями –
Гр. Тютюнник.
22.IV.69 р.
У книжці “Деревій”
(К.: Молодь, 1969 р.).
Анатолієві Михайленку – у дні березового соку, пролісків та
первоцвіту.
Григір Тютюнник.
2 березня 1979 р.
У книжці “Коріння” (К.:
Дніпро, 1978 р.).
Анатолієві Михайленку – у хрещенські морози, а при сонці і з
щирим серцем.
Григір Тютюнник.
17.І.80 р.
У книжці “Вогник
далеко в степу” (К.: Веселка, 79 р.).
Німенку А.В.
Андрієві Німенку, що і в камені бачить Людину ? Гр.Тютюнник.
На машинописному
автографові оповідання „Дикий”.
Онковичу Д.Ю.
О, хай над тобою і під тобою будуть крила – голубині,
лелечачі, а найкраще – орлині, Дмитре!
17.8.1966
У книжці „Зав’язь”
(К.: Молодь, 1966 р.).
Роговому Ф.К.
Любому Федосеві Роговому – в Мануйлівці.
У книжці “Деревій”
(К.: Молодь, 1969 р.).
Феодосію Роговому – землякові, братові й товаришеві на
Полтавській землі нашій і всюди.
15.ХІ.1972 р.
У книжці “Тысячелистник”
(М.: Советский писатель, 1972 р.).
Доброму й достойному Федосеві – серед суму й осені в Києві.
28 вересня 1973 р.
У книжці “Історія”
Геродота.
Рідному Федоськові – Гр. Тютюнник на Різдво.
1978 р. в Києві.
У книжці “Однокрил”
(К.: Веселка, 1974 р.).
Моєму дорогому Федосеві, якого завжди люблю.
15.01.1979 р.
У книжці Василя
Шукшина “Калина червона” / З рос. переклав Гр. Тютюнник (К.: Молодь, 1978 р.).
Слободчукову М.І.
Незабутньому Колі Слободчукову, другові моєї слюсарської
юності й по сей день дорогій людині – Гр. Тютюнник.
11.Х.72 р.
У книжці “Тысячелистник”
(М.: Советский писатель, 1972 р.).
Шевченкові А.Я.
Любому й щирому Толі моєму і нашому, міцному, як паля в
мосту ? щоб не хитався той міст ? Гр. Тютюнник.
25.ІV. 69 р.
У книжці “Деревій”
(К.: Молодь, 1969 р.).
Моєму щирому Анатолію Шевченку ? в цю сумну жовто зрадливу
осінь. Зі сподіванкою кращих весен і кращих осеней.
Гр. Тютюнник
10.ХІ.72 р.
У книжці “Батьківські
пороги” (К.: Молодь, 1972 р.).
Нашому рідному Толі Шевченкові ? Григір.
22.ІІ.76 р.
м. Київ
У книжці „Крайнебо” (К.:
Молодь, 1975 р.).
Рідному Толі Шевченкові.
Григір Тютюнник
26.VІІІ.1977 р.
У книжці „Климко” (К.:
Веселка, 1976 р.).
Милому Толі, славному і скромному до мудрості ? Гр.Тютюнник.
27.ХІ.78 р.
У книжці Василя
Шукшина “Калина червона” / З рос. Переклав Гр. Тютюнник (К.: Молодь, 1978 р.).
Моєму любому Толі Шевченку ? Григір, отой, що Тютюнник.
29.ХІІ.79 р.
У книжці “Вогник
далеко в степу” (К.: Веселка, 1979 р.).
Шупті Д.Р.
Дмитрові Шупті, ласкавому і чесному в дружбі і з людьми ? з
почуттям товариської шани і вдячності… Увагу твою, Дмитре, треба карбувати на
мармурі!
Гр. Тютюнник
12.ІІ.79 р.
У книжці Василя
Шукшина “Калина червона” / З рос. переклав Гр. Тютюнник (К.: Молодь, 1978 р.).
Ярмолюку М.Я.
Веселому і активному товаришеві й доброму письменникові –
Ярмолючку нашому.
Гр. Тютюнник
29.V. 74 р.
У книжці “Батьківські
пороги” (К.: Молодь, 1972 р.).
Публікується вперше