Орест Князький. «Балади, народжені у дні війни»

348

(триптих)

 

  1. I. НАЩАДКУ АНДРІЯ БОГОЛЮБСЬКОГО

8 березня 1169 р. володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський піддав Київ небаченому доти опустошенню. Не було зроблено винятку ні для собору Софії Київської,ні для Десятинної церкви. Вперше за багатовікову історію так було розгромлено «Матір городів руських».

Енциклопедія історії України. Київ: «Наукова думка», том «Україна – Українці», книга 2, ст. 85, –  2019 р.

Новітній Боголюбський

На Київ точить зуб,

Як предок – не по-людськи,

Як предок – душогуб.

Історія на трупах

У генах запеклась,

Й лексеми «кат» і «згуба»

Тотожні слову «власть».

Кривавий до Чукотки

Влягався нащадків слід,

І крові чад солодкий

Вдихав весь родовід.

По світу двадцять перший

Крокує вік людей,

А він на «Град» опершись,

До пра-пра-пра… гряде.

Границі світ відверто

На мир виводить з гри,

А він штовха планету

До Чорної діри.

В ординців від політики

Біда одвік проста:

Ума в захланних – ви́топки,

І стільки ж – аналітики

У «русскава хріста».

Тож, світе, стільки битий,

Невже твій розум спить?

Чи не пора спинити

Цю боголюбську «прить»?..

  1. II. ГЕНЕТИЧНА БАЛАДА

 

Не шукаю предків.

Бо ж довкола – предки,

Що для них добрати б лиш

Сучасної поетики.

 

А все решта – спо́вна

В непідвладних генах,

Де зі світлим поряд

Кирпу гне й… мерзенне.

 

В генах – бронь! – одвічна ж

На одне й на друге,

То ж хіба в поступках лиш

Різни зрадця й друга.

 

А що вижив мій народ,

Не загруз в болото, –

Звіку ж – чесні! – брали верх,

Хоч були й… голота!

 

То й не омонголилась,

То й не опаношилась,

То й не ополячилась,

То й не одворянилась,

То й не омоскалилась –

Україна-мати!

Честь і нині – чесних! – зве

На побідні раті…

 

Йду щодня між предками.

Так! Так! Всюди ж – предки,

Ну, а в мислях крутяться

Положення генетики…

 

III. ПРИЙШЛА ВІЙНА…

 

Прийшла війна… Ціна життя – копійка.

Прийшла війна… Ціна життя – безсмертя:

Який нелегкий вибір в чоловіка –

За що і як в годину судну вмерти!..

 

Десь там, у генах, на жахних глибинах

Сховався – ВИБІР! – від пра-пра і далі –

Чи в судну мить тобі велить ЛЮДИНА,

Чи злото верх бере, срібло й коралі?!..

 

О вічний вибір, де життя як подвиг,

І ЧЕСТЬ живе поміж людьми й по смерті,

І смертю, де живий неначе б ходить,

Хоча давно вже встиг безславно вмерти…

 

Одвічний ВИБІР… Й рішення – за нами.

Прийшла війна. І всі – канатоходці:

Комусь творити – ГЕРОЇЧНІ ДРАМИ,

Комусь – пожадні рішення на сходці…

 

Прийшла війна…

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!