Микола Дудар. «Небо… небо одне для всіх»

266

Зникають дні «аполітичні».

Ані здогадок, ні дзвінка…

А лютий був все ж симпатичний –

Зі слів, я чув, садівника…

Ну що ж нехай, йому видніше.

У нього нюх в передчутті…

Ти запитаєш щось про вірша –

А він тобі про конфетті…

Мовляв, весною все можливо.

І навіть березень, мовляв…

Постогне трохи, вип’є пива

І гаркне вслід: Ну, хто стріляв?..

21.02.2022.

 

Прости, синочку, почерком – Боїв

Пишу про смерть… наплакалась охоче

А ти такий… прости, як надоїм…

Приходиш спілкуватися… щоночі

Я вже втомилась… Боже, як на зло

Ні хліба, а ні солі – де поділось?…

По шкірі наче Всесвіту мороз

І я одна на безліч понеділків

Лютневий Київ змійкою скорбот

Тече – стоїть, це видно аж до неба

Вже сотня завойованих висот

А я ще тут… не вибратись із пекла

У кожному куточку погляд твій

Торкається до серця гострим лезом

Я згодна настромитися… тоді

Чому при пам’яті,

Чому твереза?..

Прости, синочку…

22.02.2014.

 

***

…Переможем! сто відсотків!

Спіч диявола – ху-ла.

– Діду, дай свою пілотку.

Можеш дати ще й ствола.

 

А ще краще кулемета!

Чи гармату… Діду – дід,

Я зроблю таку віндетту,

Весь здригнеться мокши світ…

 

Є у мене свої «мітки»:

Це з-під пива пляшок сім.

А коли і де, і звідки –

Розкажу, але не всім…

 

Хто поліз, прийшов, хай каркне …

Посягнулись на Святе?

Діду, сядь, чи випий чарки

Не хвилюйсь, і я про те…

04.03.2022.

 

 

Новин би добрих на обід….

І на вечерю, на сніданок

І щоб не знати інших бід,

Окрім претензій від коханок…

Мені би сон, звичайний сон

Як до війни – спокійний, сочний

І дух набутий, і фасон…

І вголос щоб з любов’ю: – Отче…

 

Все той же страх…  до літа крок

Черешня бджолами обвита…

Скажи, що взведений курок –

Душа неправдами надпита!?

Скажи мені, що все, кінець

Святкуєм, радуєм і плачем!

І ми для всіх навік – взірець!

Скажи, це ж небагато наче?…

18.04.2022.

 

– Місту Вишгород –

Брате-Вишгороде, брате…

Відстояли, вберегли.

Зустрічай! Сьогодні свято!

Там де море й береги

Ми розквітнем, заспіваєм…

Обійму тебе, а Ти

Тихо вимовиш: – Навзаєм,

Не хвилюйся, ми ж брати!

12.04.2022.

 

О дваднадцятій сорок сім

Знову чути ракетний обстріл

Я вже вкотре не сплю, не їм

Від плеча не відводжу постіл…

Ой лелечий у небі крик…

Розважаються прийшлі орки

Я ж до цього в житті не звик

Ось такі у нас тут вівторки…

Небо… небо одне для всіх

Навіть сонце не сміє… знаю

Не кажіть мені: вбивство – гріх

З неба морок не осідає…

11.04.2022.

 

***

Віршуємо! Снаряд – бронижилет…

Ніяких образів, тим більш, сюжету.

Колись згадають, жив такий поет

У дні війни на полі інтернету…

 

Заряджений пістоль, не будь війни,

Він цілив би у пляшку, чи в повітря.

– А заповідь “не вбий”? – Господь звільнив.

У кожного митця своя палітра…

Згуртуємось і вибачимо дням,

Де одне одного охоче гризли…

– Несіть сюди і винесіть із ям

Лицем на світ, до Матері – Вітчизни

Не плачте діду, сестро… (- Тут ще пес!)

Ми помстимось за убієнних, знайте!

І зробим все, щоб кожен з вас воскрес…

– Народ! Ви бачили усе, вставайте!!!

 

Заряджений пістоль, не будь війни,

Він цілив би у пляшку, чи в повітря.

– А заповідь “не вбий”? – Господь звільнив.

У кожного митця своя палітра…

03.04.2022.

 

***

Сидів би ти краще, загарбнику, дома

Цідив би бояришник, смоктав би собі…

Дивись не опухла б твоя аденома

І невалявся б на колінах в ганьбі…

 

Можливо й здолав би житейські проблеми

З портретом не вбивці, і загарбника… Тож

А як тебе вбити – посталу дилему –

У полі, у небі… пізнаєш – примнож…

05.03.2022.

 

***

1.

10000 – лиш початок…

20000 – перший крок…

Що, кацапи, на останок

Вам зіграти укра рок?

Нумо личико до стволу…

Ось і вступ з акорду на

Ху-ху-ху, а тут вже соло

І це тільки ще весна…

А під Осінь сотні тисяч

Повертались із «навчань»

А кричали сила бича…

А лежить в мішках, як срань…

05.03.2022.

 

2.

Вже двадцать дві і більше тисяч…

Ще тільки квітень надворі

І перекошені обличчя,

Цікаво, хто поводирі?

Думки, цікаво, хто заквасив

І який бог благославив?

З якої видано ім каси

О той квиток – “крадій і вбив…”

Ця, істинно, картина ночі…

Квадрат Малєвича – міраж…

Не знаю я на світі скотча,

Щоб все це склеїти, щоб аж…

Господь, помилуй, вбивці поруч…

Не ми до них, а вони тут

І серцю нашому – ліворуч,

У далечінь кремлівских пут!!!

26.04.2022.

 

***

Не питай мене хто я, і звідки…

І чому я похмурий і злий

Ми з тобою, так сталося, свідки

Навіть в снах хтось шепоче: – Убий

Свого ворога ху – московита –

Світу білого нечисть – чортів!!!

Україна моя буде! жити,

Якби ворог цього не хотів…

Відбудуєм, схороним, засієм

І загоїм, але не простим…

І в Премудрому Храмі Софії

Одне одному скажем: – З роси…

05.03.2022.

 

 

***

Приходять канцлери в мій дім.

Не по-сусідськи… щоб украсти.

І безлад залишають в нім.

На стінах креслять згини свастик…

Втомивсь від їхніх “перемог”…

І на душі моїй дніпрово…

Я єсмь ніхто для них, та Бог

Колише золоті діброви…

Я єсмь прихильником стихій.

Життя – моє високе кредо.

Лиш підкажіть, осиний рій –

Він дійсно тут шукає меду?..

10.07.2014.

 

Окупантам – смерть по смерті!!!

Пекло мразям кожним вже!

Українці – Божі тверді!!!

Воїн Правди оживе

У піснях! У книгах наших!

В обелісках! У кіно!

Ну а вам, ублюдкам раши –

Забуття і мох. І дно…

27.03.2022.

 

Ну що ж іди, бери ковтай.

Не подавись, я попередив.

Згризе потилицю Китай

Без чорної ікри і меду…

 

Ну що ж грабуй, гріши, сміши,

Цапоязичний ти ісконець…

І пам’ятай – ще до Іши

Тебе чекатиме японець…

 

Якщо залишиться хоч щось…

Якщо Дніпро тебе не втопить…

А ще Десна, Дністер і Рось…

Якщо кіндрат до них не вхопить

22.02.2022.

 

***

Ти уяви – не на виставі…

І ти – глядач. Осмілюсь, наче

Одні помпезності в оправі…

Второпав, так чи ні, козаче?

І раптом вистріл – підлий, сучий…

І слідом вибух, хата в друзки

Задовго Ворзеля і Бучи…

І шмат чогось… скоріше блузки…

Ще тільки перший акт, ще перший

Ти розумієш, все це справжнє…

І кожен третій поруч вмерший

І зала наче з крові плавні…

Комусь схотілося на берег…

А човен втомлений, без весел

Ти довіряв завжди паперу –

Пуста затія із ремесел…

Не вітер виє по підвалах!

Не в школах  вчитель поміж діток!

І тут і там орди навала

Мандрує знову білим світом…

 

Не уявляй, не на виставі.

28.04.2022.

 

 

– Нашептав мені… –

З того дня відкриті двері…

І життя змінило зміст…

Крики… стогін… волонтери

Музикант поет лінгвітс…

 

З того дня короткі ночі…

Довгі дні сльозові дні

Старця божого… дівочі…

Різне встрітиш на весні

 

То коти співають оди…

То цвіте то моросить

А орда свої уроди…

Словом плаче і болить

 

З того дня вже все інакше

Нам сьогодні не до свят

Тільки щоб не так як завше –

Пятдесят на п’ятдесят…

 

З того дня ми – одне ціле

З того дня не біс в ребро

Там де чорне буде біле —

Нашептав мені Дніпро

З того дня…

22.04.2022.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!