Антоніна Листопад. «Ірпіньський зойк»

301

ОКУПАНТАМ

В мене зброї для тебе – багато!

І стріляю я метко – повір!

Кожне Слово моє – граната.

І крилата ракета – вірш!

А зі мною – Уся Україна!

Відкриваю останній секрет…

Кожна буква – для тебе міна.

Кожен звук – то мій кулемет!

В мене стільки для тебе терняків!

В мене – тисяча тисяч долонь…

Кожен день я іду в атаку!

Відкриваю щоночі вогонь.

Кожне Слово моє – граната.

І крилата ракета – вірш!

20.03.2022

 

ВІРЮ!

Летальна тривога.

Осквернений Час!

Я вірую Богу,

Поможе й в цей раз.

Господь не покине.

Не вбити Святинь!

Я вірю у Київ.

І вірю в Ірпінь.

Палає офіра.

Вкраїна горить!

У Вінницю вірю.

І – у Бровари.

Летять птахи з вирію…

Всевишній, прости!

…У Миргород вірую.

І -в Яготин.

Нестерпна розмова.

Священний взірець!

Я вірую Львову.

Люблю Трускавець.

Вкраїна – на скресах..

Себе не віддасть!

Я вірю Одесі.

І вірю в Бердянськ.

Море болю і суму…

Ведмедю – потоп!

Я вірю – у Суми.

І в наш Конотоп!

Безмежна безмірність…

Пекельний перон!

Я Харкову вірю!

І вірю в Херсон.

Страшні опояси…

І кожен з нас – ціль!

Я вірю в Черкаси.

І – у Чернівці.

Весна засміється.

Христос – біля нас!

Я вірю Донецьку.

І вірю в Луганськ!

Поглянь на це Небо –

Безодня й бальзам.

Я вірю – у себе.

І вірю в с і м ВАМ!!!

27 лютого 2022, 15 годин 20 хв., неділя

Прочитай… Передай іншим. Створи пісню!

 

ДО МАРІУПОЛЯ

Маріуполе! Маріуполе…

Де – лазурові куполи?…

Як вберегти журавля?

Впали кацапи – к р у к а м и.

В судорогах – Земля!

Строщені сонячні крижі.

Серед весняних світань!

Випливи. Вирини! Виживи!!!

Та піднімайся і встань!

Нечисть рашистська задрипана…

Заполонила ущерть!

Вилови. Викрути! Випали!

Вивітри… Вижени геть!

Нелюди з “людським” обличчям.

Кожен із них озвірів!

Витруси. Викини. Вичави!

Передуши, як щурів…

З Божими чистими Ликами

Праведний Голос ожив.

Викричи. Вигукай! Викінчи…

Висліди. Й переможи!

Звірища! Зайди-пройдисвіти….

Ллється невинная к р о в.

Вичисти. Випери! Висвіти!

Вилущи – с в і й АЗОВ!

18 березня 2022, вечір

 

НАЙБОЛЮЧІШЕ БЛАГАННЯ

Ісусе! Зведи Божі Сили – д о к у п и…

Гаряча черінь . І криваві бинти!

Господи! Змилуйся над Маріуполем!

Підмогу пришли хоч ТИ…

Ми разом усі – Господня сім’я.

Край моря – червоний канупер.

Мати Маріє! Твоє ІМ’Я

В стражденному слові – М А Р І у п о л ь.

Розбилась на іскри і кров, і калина…

Одну б хоч живісіньку брость…

Архангеле наш, Михайлику-Сину!

Зроби, будь ласка, хоч щ о с ь…

Ісусе! Зведи Божі Сили – докупи!!!

31 березня 2022, 13. 00

 

Я – Б У Ч А !

Європо! Зніми забрало…

І скинь пелену з палача!

Я – БУЧА! Мене – ґвалтували!

На Ваших, Панове, очах!

Це чули порти і портали.

Не треба ні вітру, ні віх…

Я – Буча… Мене розстріляли!

На вулицях рідних моїх…

Сирени і свідки… Сиґнали!

Сусідко! Почути – пора!

Я – Буча. Мене катували!

В підвалах. У власних дворах!

Я – Буча! Розтерзані діти…

Лежать у холодних пісках.

Ви зможете це простити?!.

Здригнеться Господня Рука.

Година страждальна, нестерпна!

Хоч краплю б живої води…

Я – Буча! Не бачили пекла?!

Приїдьте на день хоч – с ю д и…

Я – Буча… Не плачте… Не треба!

Освятиться Час і Гора.

Спускається Янгол із Неба.

…Мене вже до раю забрав.

Із нами – мільйони! І юрби…

В нас Місія – на Роду.

Я – Буча. Приїду у Нюрберг!

В Ґааґу я пішки прийду…

На троні появиться титул.

Відновим і мур, і межу…

Я – Буча! Я буду ж и т и!

На попелі Сад посаджу…

Я – Буча… Мене не забудеш!

Я Пам’ять свою не віддам!

Без всякого присуду Суду

Щоночі Я с н и т и с я буду

Своїм озвірілим к а т а м…

В гарячих й холодних пустелях…

Усі Рубікони пройду!

Я – В И Р О К! ПАЛАЮЧА СКЕЛЯ!

На тебе, Москво, упаду!

Я – Б У Ч А ! ! !

Європо! Зніми забрало…

І скинь пелену з п а л а ч а!

04.04.2022, ніч

 

ІРПІНЬСЬКИЙ ЗОЙК

Болю! Мій болю… Болю неспинний!

Небо над лісом Ірпіньським зомліло.

Що ви зробили з моєю Ірпінню?!!

Що ви зробили?! Дебіли… Дебіли!

Що ви зробили з Ірпінню, прокляті?!

Щоб у вас руки навіки заклякли!!!

Що ви зробили із Янголом Білим?..

Що ви зро-би-ли? Дебіли. Дебіли.

Я би усіх вас – на ешафоти!

В середньовічне пекельне кострище…

Я би вас – у мезозойське болото.

В первопечерне сліпе ристалище!

Я би вас в клітку – із тиграми лютими!

Разом із вашим безумним путіним!

Що ви зробили з Ірпінню ніжною?..

Де тепер будуть рости підсніжники?

Що ви зробили з моєю Ірпінню?..

Що не зосталося навіть і тіні…

Що ви зробили, нелюди, нелюди?!

Я б вас із вихором – на дикі скелі!

…Та, що і пташки ніколи не скривдила.

Та, що усіх наділяла крилами…

Та, що завжди рятувала хворих.

Я би у с і х вас – в олов’яне море!

Що ви зробили з моєю Ірпінню?

Навіть здригнувся римський триклиній.

Навіть каміння в землях ворушиться…

Навіть злякались мертвії душі.

Що ви зробили з Ірпінню Квітучою?..

Щоб на вас впали всі гради і кручі!

Щоб кип’ятком все потомство ошпарено!

Щоб потопились могили і правнуків…

Щоб ви горіли в десятім коліні!

Навіть здригнулась Гора у Сардинії…

Тенькнув дзвіночок в тонкім передзвінні…

Що ви зробили з моєю Ірпінню?..

Хай розірвуть вас Святі Блискавиці!

Хай у нащадків спотворяться лиця!..

Хай на очах ваших зникнуть повіки…

Хай у вас виростуть сині хвости…

Я – проклинаю!

Проклинаю… Навіки!

Про-кли-на-ю…

Хоч і не можна клясти…

Болю, нестерпний… Болю неспинний!!!

То – вже не сльози.

То – к р о в КАЛИНИ!

23 березня 2022 року Божого, п’ята година ранку

Прим.: з Ірпінню. Ірпінь – для мене жін. роду, українська дівчина. Ірпінь, над Ірпінню, в Ірпіні, наголос

на пі. Не сприймаю і не сприйму русифіковану ратифікацію: Ірпєнь, Ірпєнєм, в Ірпєнє

 

ДВА ЯНГОЛИКИ

(замість реквієму)

В Ірпіні при зачищенні руїн знайшли двох

мертвих дівчаток, їм не було ще й десяти років.

Зґвалтованих, зі слідами катування…

Кати, кати кацапські! Заплатите за все!

А наших Янголяточок Господь в раю спасе…

Дві дівчинки – сонячні мальвочки!

Навіть ще НЕ розцвіли…

Пелюсточки – теплі пальчики

Звивалися по землі.

Дві дівчинки, як суниченьки…

Рвав їх звірячий клик!

Рожеві людяні личка.

…У горлі – нелюдський крик.

Дві дівчинки – голуб’яточка.

В яструбів, у пазурях..

Їм би в колисочці – спаточки…

Чи ж то уявиш т о й страх?!.

Дві дівчинки – Янголяточка.

Крилечка їм розп’яли!..

Ні мамочки і ні таточка…

Дощик ірпінський умив.

Як розпинали – кати реготали.

Кожен по черзі рвав!

Світле волоссячко дибочки встало…

Взіскрилася голова.

Кат усміхався до ката.

Стукало пір’ячко – в дно…

Вснулих навік Янголяток

За горлечко – і …за вікно.

Раптом стріпнулися крильця…

Мова в катів пропала!

Янголки вверх знялися.

Вітрець …заспівав хорали.

Дві дівчинки – сонячні мальвочки…

Дві дівчинки – рожеві суниченьки…

Дві дівчинки – святі голуб’яточка…

Дві дівчинки – Небесні Ангелики!

Моє особисте прохання – до в с і х!

Як стануть відомі з часом ім’ячка,

Передати батькам чи родичам –

Мій Реквієм – на могилочку

04 04.2022,вечір – 05.04.2022, ранок

 

Я – У К Р А Ї Н А

Я – У к р а ї н а!

Яку розстрілюють щ о д н я…

Яку не раз, не два – с т о раз! – вбивали.

Душа пророщувалась, як зерня…

І я, як Фенікс, знову воскресала!

Я – Україна. Вільна і Вольготна!

Ніхто не зніме з голови вінка.

Уперше! Всьоме і усоте –

Не скориться ні Дух мій, ні Рука!!!

В нещасті навіть – а щаслива…

До ворога – нещадний гнів!

Нікому не віддам с в о є ї Ниви.

Своїх Престолів й Вівтарів!

Я – Україна. Плачу і молюся…

Збиваю вражі танки й літаки…

І до останньої секунди б’юся!..

Зі мною – Гори і …Віки!

Зі мною – пращури й нащадки.

Незгасний і Незламний Рід!

Я – Україна!

Мою щедрівку і колядку

Співає Цілий Білий Світ.

Не раз вдирались посіпаки…

І надривались Дзвонарі!

Зі мною – Значення і Знаки!

Я – Україна, непохитна скрізь!

Я – У к р а ї на. ЦЕНТР ЄВРОПИ!

Хіба ж то взяти у полон?!

У мене – Європейський Компас.

Зі мною весь Центуріон…

Дочка Свого Осяйного Народу.

Сини в нас – месники і ковалі…

Провісниця – Я.

Волі і Свободи!

Усіх народів на Святій Землі.

Мене не подолав і стронцій…

Повсюди – Небо Голубе!

Я – Україна. Сходить Сонце!

І бачу в п р о м е н я х – себе…

7 квітня 2022 року , на Благовіщення!

 

НАМАЛЮЮ М У Р А Л…

Українка Ольга Сабадін створила

на стінах Берліна і Цюріха мурали про

нашу сьогоднішню війну…

Намалюю м у р а л…

Як сокіл вмирав…

Дивитись готові?!

Малюю своєю кровію…

Намалюю мурал.

Намалюю в Берліні!

Черлена кора!

Розплавлені тіні…

Намалюю мурал.

Намалюю …у Цюріху.

Судома і страх…

Здригнувся й Меркурій!

Намалюю мурал.

Намалюю в Стамбулі.

Як біжить дітвора…

Доганяють кулі!

Намалюю мурал…

Намалюю в Парижі.

Савур-Гора!

Роса уже р и ж а…

Намалюю мурал.

Намалюю у Токіо…

Пекельна жара…

Окоп вирлоокий!

Намалюю мурал!

У своєму Київі…

…На кручах Дніпра

Дівча розстріляне.

Намалюю мурал

У с в о є м у серці.

Останній хорал…

Перша терція.

Болем здавлена

Вічна лампадка…

Намалюю мурал.

Намалюю у серці!

Щоб ніколи не стерся…

Ні у правнуків.

Ні у нащадків!

7 квітня 2022

 

Б О Ж И Й З Н А К

Флагман російського флоту, крейсер

“Москва”, що ніс на палубі 64 ракети для нас,

збитий українськими ракетами, отримав

смертельний удар. Після вгамування пожежі, повз

до Севастополя, затонув з екіпажем. Півтисячі

ворогів – на дно, винирнуло – якийсь десяток.

Зустрічайте, рибки…

Крейсер цей збудований в нашому

Миколаївському порту, саме тут зі стапелів зійшов

на велику воду.

… Страшно – спокута смерділа.

Чмихав Дніпро і Прут!

Горіла М о с к в а! Горіла…

Сміялося море довкруг.

…Луна – у голос зозулин.

Знов – Каїн. І знову – Авель!

Втонула М о с к в а. Утонула!

Царство – їй… Царство Диявольське!

Тінь Благодаті. Притишеність…

Дякую, Боже, за Божий Гнів!

Радій, Миколаїве!

Це ж – твоє дітище…

Не можуть діти вбивати батьків!

Усе передбачено в Небі зарання.

Хто і кого, і куди завезе!

Здохнуло в морі, як пес останній.

Буде акваріум. Буде – підводний музей…

Є Справедливість у Бога!

Оце тобі – флагман. Король морів…

Перехняблений, простягнув криві ноги…

На дно – п і в т и с я ч і ворогів!

Враже! Це вирок – розстрельний.

Боже, і Ти не прости!

Впала Москва – у котел пекельний…

Ко-о-рму! Для всіх морських чортів…

Закрилась у нас ще одна чорна рана.

Веселка – на кримській росі…

Ракетникам нашим – Осанна!

Осанна – Вкраїнцям Усім!

Вклонилася Мати сива.

Із Неба моргнув Зодіак…

Вкраїно! Та це ж – Божий Символ!

Це, справді, – Господній Знак!

15 квітня 2022 р.Б.

 

М Р І Я

Гостомель! Гостомель… Колиско!

Найбільшої в Світі із МРІЙ!

Та Грім, як Диявол, – с в и с н у в…

І падали бомби, як рій!

Чорти вирували у пеклі.

Зломили Святе Крило!

Вулкан! Котловани… І спека.

.Спалили Орлу нутро…

Зостався скелет, як свідок.

Що Мамут той був Живим!

… Сідає на воду Лебідка.

І Лебідь летить – на стави.

Як “Мрія” плила по Небу,

Дивився на Диво Весь Світ!

То, наче Небесний Молебень!

У всій громовій красі…

Розтерзана, а – нетлінна …

Зосталося серце неспинне!

Чи Янголом став літак?!.

І раптом вмикнулась турбіна!

То – Справжній Господній Знак!

Гостомелю, світлий Гостомелю!

Прошу тебе, рідний , не плач…

…Ті бомби влетять в їхній комин.

І вибухне навіть м’яч!

А ми – Літак Надзвичайний

Поставим на два крила.

Поможе і Київ, й Почаїв.

І Господу – Вічна Хвала!

Настане погода і тиша.

І знов заблищить Алмаз!

Літатиме в и щ е і ш в и д ш е!

І крила – с и л ь н і ш і! – в сто раз!

Вкраїна – то справжній феномен.

Злютована – із поколінь!

Знов буде літати Гостомель.

Засяє і Буча, й Ірпінь.

Поранити можна й Надію.

Та низом не зробиться Верх.

Не можна убити М Р І Ю,

Яка у нас в серці живе!

4-5 квітня 2022

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!