***
Коли падає зір
Ніби тятива тоншає слух
Пандемія зневір –
Отже більшає приспаних слуг
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Якщо званих багато
То обраних – хоч би Один!
Я стомився мовчати
До глухо обернених спин
Їм ніхто не сурмач
Не “в законі” у них сурмачі
Кажеш “поле удач”?
На тім полі лише копачі
І махає крилом
Чи то Фенікс чи просто стерв’як?
Видно світ загалом
Лиш своїх не розгледіть ніяк…
Бачить тризну зневір
Не бажаю ні потім ні вже
В мене падає зір –
Може Бог мене т а к
береже?
21.03.2009р., Київ
***
Ігореві Павлюку
Навіть не конче іти по воді
Нині чи прісно,
Хай лиш зоря вифлиємська ТОДІ
Віще нам зблисне.
Сяйво оте переплавивши в ліс
Бунту й молитви,
Скаже поет: “Хто до ласки доріс,
Доріс і до битви”.
Втішаться юди (бо що ж їм робить?)
Його маломов’ям,
Битви не буде, будуть любить –
“Странной любовью”:
З імені петлі сотворять йому
Згадками всує
І наворожать з любові тюрму..,
Але – почує
Рано чи пізно, вже чи не вже,
Стиснувши простір,
Ангел не витрима – і вбереже
Й прийме у гості.
11.12.08 р. в Києві
ГЕРОЯМ (НЕ)НАШОГО
ЧАСУ
коли втома вже валить з ніг –
це героєм знов стать не зміг
ані ти ані той хто мав –
той найкращий із наших лав
той що вірив у нашу рать
так що міг воєдино зібрать
тих що стислись в соборний спів
і… зреклися до третіх півнів
в цій країні герої в ціні
коли мирно лежать у труні
ті – надійні а ті що – ні
мають стати у чергу (в запас)
десь подалі від стиснутих нас
їх запишуть в єдиний реєстр
їм зіграє щемливий оркестр
і дарма що – по смерті лишень
зроблять пам’ятник з їхніх наймень
бо зійшовши на той п’єдестал
захлинеться їх вправний хорал
унісон їх умить підведе…
та зненацька (не втямити де)
саме в цей негеройський (наш?) час
споживацько-пластмасових мас
з цього боку чи з того Дніпра
хтось безпафосно скаже:
п о
р а
14.03.2009р., Київ
***
ранок як рана – а
треба жити
Альбіна Маляр
Бракне найбільше тих, що нема і не буде.
Лащиться вірш. «Відболить і мине», – кажуть люди.
Дихає вічність тихим невтомним наганом,
Дихає відчай десь у кутку під ногами,
Дихає хрипко незвана антиосанна:
Так мені, скрипко, рано
б е з о
т а м а н н о…
21.03.10р., Варшава
***
І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в
руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і
науки!
Тарас Шевченко
AПОСТОЛ ВІТРУ
Така твоя доля, –
Найбільш тебе люблять вітри,
Така Божа воля,
Такою її і бери
Надій захалявних
Набилось – аж ніде сховать,
З хрестів православних
Збираю своє військо-рать…
Неприйшлий Апостол
Незнано-тривожно мовчить,
Шукає цей острів
І ніг не боїться змочить,–
Людей там без ліку,
Та острів безлюдний однак,
Там ждуть чоловіка
Із тембром горішніх ознак
А голос той срібен
Туманом розтане вгорі:
– Кому ти потрібен,
Крім митників і лихварів?
Лиш вітру, що з поля
Присвисне «да-раз-два» і «три»,
Така твоя доля –
Такою її і бери
14.10.10р. в Києві на
Покрову
ЗВІДКИ
Звідки ця дика туга,
Звідки відсутність друга,
Звідки цей час невчасний?–
Все найрідніше – гасне!
Найяскравіше – терпне,
Де ви, рожденні в серпні?
Де мій бадьор колишній?
Звітрився цвітом з вишні,
В Яр у Холодний з міста
зникнути, пересісти,–
Може, зросте екстерном
Щастя палке й мізерне?
30.10.10р. в Києві
ЕЛЕГІЙНО-ІРОНІЧНЕ
Я не бачу облич – силуети
Пізнаю по ході й голосах
І кивають назустріч поети,
Що незримо пливуть в небесах
Барвоплями прядуть мій всесвіт
Павичами плетуть мене
І, можливо – багато честі,
Та всміхнувся з картини Моне
Може, навіть позаздрив художник
Власній пісні ступив на хвіст –
Бо почулося з уст тривожне:
– Хто з нас більший імпресіоніст?
11.11.10р., Київ
МУЗИКА РІЗЬБИ
…смертні в музиці, яка
– ні
Василь Герасим’юк
Як воно – бути поетом в повітрі?
Як воно – горе горами всотувать?
Як не згубитись в чужій палітрі?
Не оніміти вперше і всотеє?
Як не здрібніти без мрій і метафор?
Як не забути – Земля ця була*
є і вітчизн перевернутий прапор –
з вогнем і водою, отож не зі зла!
Звідки ця справжність і спрага до справи?
Звідки спромога жить не в злобі?
Дасть прикурити журбі Прокурава,
Їй – прикурити, горіти – тобі
Пісня єднала, пауза стримала,
Все недоспіване наше – в землі, –
Як воно жити без рим і без Римара? –
Два залишенці – оба Василі!
Поет у повітрі, бо – сила літати,
А з ним тільки ангел на ймення Пегас,
Поет після себе залишить цитати
І свічку залишить, щоб світ не погас
Із глини веселої виліпить, вимісить,
З пеклом земним переплутавши піч,
З ритму мелодію зринути вимусить,
Зринути вимусить, стишивши річ,
І, пригадавши, яри всі і вибалки,
Заки вже треті запіють півні,
Тихо розчиниться, праведно й глибоко
Смертним у музиці, в тій, яка –
ні…
___________
* «Була така земля» – назва збірки Василя Герасим’юка
16.11.10р., у Києві
РАДІСНЕ
А ходімо дзвін вивчать?–
Зазвучить як зазвичай,
Вилий молоко у чай
Чи – у каву, може, краще,
Щоб життя оце пропаще
Зрозуміти трохи краще.
І Михайлівський дзень-бом,
Чуєш – дзвонить нам обом?
Ну, а більш у цьому світі
Нам збагнути і не світить –
Це шумне, розлоге «сіті»:
Сонце, брук, асфальт пече,
Майка із гламурним Че…
Ну, а ще – твоє плече,
Що від мене не втече.
Затихає світлий дзвін –
Вгору ми собі ходім,
Оминувши меінстрім,
Де нежданий дощ і грім.
Краще нас прихистить дім.
І тихенько, так як дітям,
Несподіванкам і квітам,
Всім безглуздощам і літу
Залишається радіти
Їм усім!
22.06.10р., Варшава
***
Це – ти в глухому межичассі,
Де ні повітря, ні подій,
Ніхто нікому не крадій,
Твій час або уже почався,
Або застиг, сказавши: «Мрій».
А мрії ті, як палаші,
…в них – ти – веселий песиміст
Шукаєш зміст в одному з міст…
Та все, що маєш для душі –
Тривогу й ріст
16.11.10р., Київ
IN MEMORIAM
Притулюся до горіха як до батька,
Він мене, гіллястий, розуміє,–
Навкруги картярська веремія:
Ділять світ не мій скоробагатьки…
Спомин мій – розорана могила,
Ластівко, накрий його крилом
Господи, Твоя пречиста сила –
Дай нам витримать до зустрічі обом
20.08 – 20.11.2010р.
Боровиця-Київ
***
життя таке клопітне кланове
клястись не спіши в нім і кланятись
однаково вичавлять висушать
спробуй сховатись –
не стишуйся
15.01.2011р., Київ
ДЕ ВОНИ?
На світлині старій, на стіні
Я це бачив (а, може, вві сні?) –
Ці красиві, загонисті, вушлі,
Хто сховав їх в невидимій мушлі
Тих, котрих би злякались і демони, –
Де вони, гайдабури ці,
д е в о н и ?
15.01.2011р., Київ
***
Цей час крихкий, немов розруха,
Цей час торкнувся мого вуха,
Настав, навчив мене в юрбі:
Шукать в люстерку відчайдуха,
Мовчать, молитися і слухать
Ту Музику, яка в тобі
15.01.2011р., Київ
***
Скажіть, коли зустрінете, до речі,
Усім, хто прагнув, падав, знову біг:
«Вам сніг, мов ангел, упаде на плечі,
Лиш треба вірить в ангела як в сніг!»
м. Київ