Замість радянських: перелік українських фільмів про Другу світову війну до 9 травня

8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення, а також згадують жертв Другої світової війни. Трагічні події того часу стали основою для багатьох стрічок українського виробництва, які зняті на високому технічному рівні, й за цим критерієм не поступаються тим, які звикли переглядати 9 травня громадяни пострадянських країн. Не кажучи вже про заангажованість радянських фільмів комуністичною пропагандою та спотворенням нею дійсності. До Вашої уваги – список українських художніх та документальних стрічок про період Другої світової війни, які варто переглянути.

  • «Хайтарма» – художній фільм українського режисера Ахтема Сейтаблаєва, знятий в 2013 році.

    ​Фільм «Хайтарма» розповідає про сталінські депортації кримських татар 1944 року. Цю трагічну дату в історії народу показали через призму сприйняття прославленого льотчика, двічі Героя Радянського Союзу – кримського татарина Амет-Хана Султана.
    Фільм починається з національного танцю «Хайтарма», який символізує повернення до життя. Ахтем Сейтаблаєв виступив режисером і виконавцем головної ролі. У масових сценах брали участь понад три тисячі людей, близько 700 із яких особисто пережили цю трагедію.

  • «Назви своє ім’я» –​ повнометражний документальний фільм режисера Сергія Буковського, знятий в 2006 році.Продюсером стрічки був американський кінорежисер Стівен Спілберг та український бізнесмен Віктор Пінчук. Для Стівена Спілберга, який має українське коріння (його предки походять з Одеси), це був особливий проект. Саме завдяки йому він вперше відвідав Україну.

    Фільм розповідає про трагедію євреїв у період Голокосту на території Україні під час нацистської окупації українських земель. Фільм базується на свідченнях очевидців трагедії, що їх зібрав Фонд Шоа і які зберігаються у Сполучених Штатах.

  • «Далекий постріл» – художня стрічка Валерія Шалиги, відзнята у 2005 році.Член спілки кінематографістів України Валерій Шалига дебютував у кінематографі як режисер в 1993 році на кіностудії імені Олександра Довженка.

    «Далекий постріл» описує події 1941 року. В часи Другої світової війни у німецькому полоні зустрічаються закляті вороги – боєць Червоної армії та вояк із лав Української повстанської армії. Вони обидва воюють за Україну, але кожен бачить її шлях по-своєму. Та потім стає зрозуміло обом, що їхні цінності спільні – це Україна. В описі до фільму вказано: «Стає зрозуміло, де справді цінують свободу, де справді воюють за Україну, де справді є друзі, які одне за одних не пошкодують життя, щоб звільнити з полону. З того, як закінчились їхні життя, можна зробити окремий висновок про жорстокість того часу»

  • «1377 – спалені заживо» –​ телевізійний документальний фільм Івана Кравчишина, знятий в 2009 році.1377 – це кількість сіл, які були спалені під час нацистської окупації території України.

    У документальній стрічці «1377 спалених заживо» особливу увагу приділено селу Корюківка на Чернігівщині, де 1-2 березня 1943 року спалили 1290 будинків і 6700 людей. Серед усіх знищених нацистами поселень, Корюківка була найбільшою, а тому й каральна операція зі знищення цього поселення вважається найбільш масштабною.

    Реклама

    Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

  • «Війна. Український рахунок» –​ український документальний фільм режисера Сергія Буковського, знятий в 2002 році.9-серійний документальний фільм є одним із найбільш відомих в українській документалістиці. Режисер Сергій Буковський за його виробництво був удостоєним премії «Телетріумф».

    В інтерв’ю Радіо Свобода режисер розповів про історію створення стрічки: «Ми робили її на якомусь неймовірному куражі, ентузіазмі, з неймовірним завданням закінчити і зробити це кіно. Тому що я виріс в сім’ї фронтовика – я знаю, що таке справжня війна, якою вона була на екрані, і якою вона була насправді. І ми у цьому фільмі дали слово простим людям. Це правда. Ми знімали їх. І це дуже, дуже, дуже цікаво. Для мене це дорого»

  • «Хроніка Української повстанської армії 1942–1954» – український документальний фільм, виробництва Громадського телебачення. Режисерами-постановниками виступили Тетяна Алфьорова та Олена Елісєєва.

    Стрічка розповідає про шлях українського політичного діяча, основного теоретика українського націоналістичного руху ХХ століття, а також розвінчує міфи навколо його постаті.
    Велику увагу автори стрічки приділяють саме періоду Другої світової війни та історичного контексту, в який вписана біографія Степана Бандери.

Анастасія Саковська, Радіо Свобода