У виданій в Україні книзі чеського письменника Міхала Шефари “Танцівниця з Донбасу” виявили проросійські наративи, які виправдовують повномасштабне вторгнення та поширюють антисемітизм. Книгу вже зняли з продажу.
Як пише realgazeta.com.ua, про це в Instagram повідомляє “Видавництво 21”, де було надруковано книгу.
“Танцівниця з Донбасу” отримала схвальні рекомендації від перекладачів, бетаридерів, літагенцій. Її перекладала українська перекладачка Олена Ващенко, яка теж спочатку не звернула уваги на російські кліше.
“Ця книжка потрапила мені на очі випадково. Я ще не знала всього сюжету, але вже виникло бажання перекласти роман — вистачило прочитати анотацію”, — зазначала перекладачка “Танцівниці з Донбасу”.
За її словами, вона сама запропонувала авторові перекласти книгу українською.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Деякі об’єктивні реалії життя в Україні розбігаються з уявленнями автора про них”, — написало “Видавництво 21” та заявило, що Шефара має проукраїнські погляди.
Тим не менше у книзі виявилися штампи російської пропаганди.
“Цього разу сумнівних моментів і переплетених із правдою російських наративів у книжці виявилось забагато — команда видавництва надто пізно звернула увагу на деталі. Ми перепрошуємо за ситуацію, яка склалася й надалі будемо значно уважніше контролювати проєкти на кожному етапі роботи”, — пояснили у видавництві.
Видавництво перепросило за продаж і закликало не писати погроз і образ працівникам “Видавництва 21”. Продаж книги призупинили.
Які проросійські меседжі знайшли в “Танцівниці з Донбасу”
Книга “Танцівниця з Донбасу” присвячена дівчині з Донецька, яка стає свідком початку війни у 2014 році. Головній героїні Тарі (Тамарі) 18, і вона мріє поїхати у Росію навчатися балету, бо “після Майдану” всі гарні педагоги перебралися до Москви. Автор стверджує, що “країна розвалювалася”. Тара зустрічається з Василем, який стає “ополченцем” і “хоче щось змінити, адже в Україні вже давно панує несправедливість”. Дівчина ходить на проросійські мітинги і танцює на святах у окупантів, виправдовуючи це тим, що нібито робить це “заради України”.
Батько Тари — місцевий бізнесмен, який допомагає “ополчєнцам” купувати їжу та зброю. Одночасно він збирає компромат на всіх, хто фінансує війну, який він передає доньці.
Згодом Тара опиняється у Чехії, де змушена працювати у друкарні. Інших українок вона описує як ледачих і тупих жінок, які за роки не змоги вивчити чеську і продовжують жити у злиднях. Головна героїня вирішує влаштуватися працювати у бар-бордель, аби не повертатися в Україну. Коли їй дають чайові, вона дивується, бо “в Україні такого нема”.
Героїня знайомиться з чехом, який розповідає їй, що у Донецьку після окупації вирує життя і будують нові гарні будинки. Сама ж вона наприкінці книжки в окупованому Донецьку “отримала нову квартиру після вимушених переселенців”. Персонажі бачать у новинах “зубожілі українські міста”, і розуміють, чому Тара соромиться і не хоче згадувати, що вона родом з України. Автор називає проросійських бойовиків “повстанцями”, а про ЗСУ пише, що “на більше українська армія не спромоглася”. Також у тексті є фрагмент, де стверджується, що в Україні “євреїв намагаються знищити”, тому герой книги переїхав у Чехію — в Україні його “могли вбити, бо він єврей”.
Протягом книги дівчину переслідує ветеран АТО, який вважає її колаборанткою і хоче помститися.