Віктор Єрофєєв Світлані Алексієвич: російська інтелігенція мовчить, бо її більше не існує

856

На пристрасне звернення білоруської письменниці, нобелівської лавреатки Світлани Алексієвич до російської інтелігенції відповідає письменник Віктор Єрофєєв. Про це пише dw.com

“Чому ви мовчите, коли бачите, як топчуть маленький, гордий народ?” Світлана Алексієвич, світла людина зі світовим ім’ям, гуманістичний письменник Білорусі, здивована, чому з приводу державного тероризму Лукашенка мовчить російська інтелігенція. З ким же ще, як не з письменником, поговорити про метаморфози духовних цінностей, які відбуваються як на сході, так і на заході від білоруських кордонів?

Світлано, російська інтелігенція мовчить, бо її більше не існує. Її не знищили ні царизм, ні радянська влада, хоча особливо остання її жорстоко викорінювала, але вона згнила докорінно, коли в пострадянську перебудовану Росію прийшли політичні свободи, куці, але для Росії просто небачені.

Російська інтелігенція була чудовою, міфотворчою кастою, яка боролася за свободу, справедливість і народне щастя. Наприкінці ХХ століття стало зрозуміло, що у кожного своє уявлення про щастя, справедливість – і про народ також. Російське суспільство зараз перебуває в стані дифузії. Воно роз’єднане до такої міри, що нервово, нещадно ворогує саме з собою, борсається у внутрішніх протиріччях. Одні не подають руки іншим, інші підозрюють в компромісах з владою третіх, четверті реально продалися владі, п’яті просто вийшли з гри. Такого розброду не було в післясталінському СРСР, де існували шістдесятники, “деревенщики”, дисиденти – тобто різні форми спільного протистояння владі.

На лист Світлани Алексієвич відгукнуться або вже відгукнулися з Росії кілька совісних немолодих письменників, мужні групи ідейних опозиціонерів, які пишуть листи протесту з різних приводів, і – все. Російські телеглядачі цих листів не читають. Протести проти побиття мирних жителів Білорусі потонуть в диких вигадках кремлівської пропаганди, яка, як Змій Горинич, володіє відразу декількома головами і версіями подій, що збивають обивателя з пантелику.

Це стосується не тільки Білорусі. На наших очах відбувається жахлива історія з Олексієм Навальним. Ми так само не бачимо, Світлано, особливої ​​підтримки Олексія з боку російських діячів культури і науки.

Якщо немає в Росії інтелігенції, то немає і народу, який вигадала інтелігенція. Народу, який задавлений владою і який мріє про звільнення. У нас є населення. Воно може обурюватися, як це трапилося в Хабаровську, але це емоції, а не політична зрілість.

Навіть в тих словах підтримки, які прийшли в Білорусь від російських незалежних діячів, видно, що події в Білорусі заскочили їх зненацька, що вони не очікували такого розвороту подій, що Білорусь і Європа для безлічі росіян – несумісні речі. А тим часом ми (російська постінтелігенція) тепер зі старшого брата, культурного, мудрого, після подій в Білорусі перетворюємося на молодшого, ще не надто тямущого. Тож надії на краще відкладемо на майбутнє.

А навколо нас, над нами, а подекуди й усередині нас щільно поселилася держава, яка ототожнює себе з Росією, і замість Людовика XIV, який говорив, що держава – це він, в Росії є президент, про якого начальник Думи каже, що він і є Росія, а Росія – це він. Справа Путіна живе і перемагає, система зріє і працює вже двадцять років, і її прямий вплив на Білорусь Лукашенка може стати військовим, поглинаючим, фатальним.

Ця система кидає виклик не тільки сусідам, що збунтувалися, а й усьому Заходу. Вона безцеремонна, мобільна, впевнена в тому, що говорить від імені істини, яка має винятковий духовний базис (православ’я) і найкращі в світі моральні і матеріальні можливості (про які грубо і солодко сурмить телевізор).

Як не дивно, Захід сахається, як переляканий, від птаха-трійки путінського режиму. Він то обурюється, лякає санкціями, запроваджує їх, то розколюється на групи за національними, економічними, антиамериканськими і іншим інтересами. Західна демократія, що має глибоке філософське коріння, яка перемогла комунізм, явно не знає, що робити з Росією, і програє їй в мобільності, швидкості ухвалення рішень. Та й з великими спільними економічними проєктами занадто боляче Заходу розлучатися.

Майбутнє Росії залишається загадкою. Виросте нове покоління, і воно, можливо, піде білоруським, європейським шляхом. А можливо, силові прийоми, підкуп і ідейна порожнеча, що залишилася у спадок від російської інтелігенції, запропонують Росії інший шлях – шлях вічного антагоніста західної цивілізації.

Але в будь-якому разі, люба Світлано, мирне повстання в Білорусі – це велика історична подія, і я схиляюся перед героїнями і героями вашого бунту.

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!