Василь Овсієнко споминав про Василя Стуса на зустрічі зі студентами

Розмова про Слово, поезію
й пам’ять не потребує особливих приводів. Доказом цього є зустріч з українським
громадським діячем, розповсюджувачем самвидаву, членом Української Гельсінської
Групи, політв’язнем, публіцистом, істориком дисидентського руху – Василем
Овсієнком, яка відбулася 10 квітня в рамках Літературної студії імені Максима
Рильського в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка.

 

Ім’я Василя Овсієнка не
настільки відоме, як інших політв’язнів Української Гельсінської групи. Проте
саме йому випала доля стати соратником великого поета України – Василя Стуса. Про
тяжкі умови «прямостояння» у часи «покосів» української інтелігенції пан Василь
розповів філологам у проекції на власне та Стусове життя.

«Моя книга про Стуса
«Світло людей» має символічну назву. Василь був тим світильником, який горів у
тьмі. Він писав сповідальні вірші, перебуваючи у карцері, і при цьому не
втрачав духовності. Він завжди залишався собою, – розповідав пан Василь,
пояснюючи філософію режиму. – У ті часи покаяння в антирадянських гріхах давало
свободу всім арештантам, проте серед Стусового кола таких людей не було.
Пригадую, повернувся Стус з Коломиї, а більшість учасників Гельсінської групи –
Олекса Тихий, Левко Лук’яненко, Ігор Калинець та інші були заарештовані. От
тоді Василь Стус вирішив вступити до цієї групи. Знову почалися звинувачення і
арешти…».

          Василь
Овсієнко розповів студентам про умови життя у концтаборах, про те, як шукали у
кожного в’язня вірші Василя Стуса: «Пригадую, як Михайло Хейфец запропонував
мені вивчити вірші Стуса напам’ять, мовляв, «з пам’яті не вишкребуть». Я дещо
вчив, але нині шкодую, що не запам’ятав кілька верлібрів з «Палімпсестів», бо у
мене боліло серце і я не встигав виконувати норму».

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

          Василь
Овсієнко як людина, яка перебувала в одній камері з Василем Стусом, розповів
студентам багато трагічного і драматичного про «українського світильника», адже
знав його і переживав з ним поетові духовні перепади, яскраво відчутні у його
творчості: «Важкі, як камені, образи. Держава тьми, страх і водночас боротьба з
ним, нестерпна рідна чужина – це все присутнє у страждальних віршах Василя
Стуса, які виринали з глибини душі …».

          Насамкінець
Василь Овсієнко подарував усім слухачам роздруковані вірші Стуса та закликав
вивчати їх напам’ять.

 

Олександр Касьянов