У видавництві “Електрокнига” вийшла перша в
Україні книга, з’єднана гіперпосиланнями з багатьма різноманітними сторінками в
інтернеті.
Роман “Гаугразький бранець” письменника та
журналіста Яни Дубинянської – про глобальний соціум: світ високих технологій,
цілком комфортний для життя, і про Гауграз – єдину у світі країна, що
тримається за свої традиції. З нової книжки можна уявити, до чого можуть
призвести конфлікти між глобальним та етнічним, між особистим та суспільним, і
головне, між чоловічим та жіночим.
Сюжет роману стає багатозначним, коли натискаєш на
гіперлінки, які розставлял письменник та журналіст Артем Захарченко. Він
досліджує сучасні медіа-мистецтва, в тому числі гіпертекстову літературу.
Більшість із гіперпосилань побудовано за принципом
гіпертекстової метафори, і веде до інтернет-мемів, сторінок енциклопедій, новин
та літературних текстів. Тобто, сторінка, яка відкривається при натисканні на
посилання, змушує по-новому розуміти значення слів та фраз із роману.
Перший том роману “Гаугразький бранець” викладений
для безкоштовного скачування. І оплачуватимуть книжку лише ті, кому вона
сподобалася і вони вирішать замовити другий том. Окрім того, можна замовити
паперову версію книжки.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Цитати з книги:
“Капсула мчала міським тунелем. За її прозорими стінами
пролітали житлові блоки: деякі сріблясто-сірі, деякі білі чи золотаві, а
більшість із віртуальними картинами різних екосистем, цифрознімками тварин і
людей чи просто різнокольоровими візерунками. Якщо загадати число й рахувати
блоки, то по тому, якого він буде кольору, можна дізнатися про свою долю”.
“Жінки народжують і народжують постійно лише для того,
аби глобалам було кого вбивати! У цьому немає сенсу, самий голий інстинкт.
Дике, замкнене коло, яке треба розірвати, і я його розірву, от побачиш!”
“Якби, припустімо, смертовики зараз визнали свою
причетність до дестрактів, — я наголосила на слові “зараз”, —
Глобальний соціум відповів би військовим наступом на Гауграз. Ми ще недостатньо
деморалізовані, аби нам можна було диктувати умови”.
“Жінки великого Гау-Гразу можуть усе — але за численні
століття жоден чоловік не здогадався використати їхню силу для війни. Оскільки
це протиприродньо, як зимовий виноград чи гарячі сніги на гірській
вершині.”