У середині жовтня 2025 року, з 15 по 19 числа, у німецькому місті Frankfurt am Main відбувся 77-ий міжнародний книжковий ярмарок — одна з найпотужніших подій у світі видавничої справи. На кілька днів цей німецький мегаполіс знову став світовою столицею книжок. Понад 4000 видавництв із шістдесяти країн, тисячі авторів, десятки тисяч відвідувачів. У його межах українська книжкова спільнота представила себе надзвичайно масштабно: через національний стенд, низку авторських та видавничих подій, а також чіткі культурно-дипломатичні меседжі.
Цьогорічний український стенд на 77-му Франкфуртському книжковому ярмарку — це вже не просто полиця з книжками. Це — культурна заява. Організований Українським інститутом книги за підтримки Міністерства культури та стратегічних комунікацій, МЗС та інших, стенд зайняв площу близько 200 м². На полицях було представлено сотні книжок від 38 українських видавництв.
У програмі — понад 30 заходів: дискусії, презентації, читання, зустрічі з перекладачами, переговори з літературними агентами.
Візуальна концепція українського стенду була лаконічна й символічна: поєднання модерного мінімалізму з українським орнаментом школи Василя Кричевського. Простір говорив про ідентичність, що вистояла, і про культуру, що продовжує діяти навіть під обстрілами.
ВІД ВИСТАВКИ ДО ДІАЛОГУ
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Український стенд став не лише експозицією книжок, а справжнім форумом живої літератури.
Тут зустрічались видавці звідусіль, із всього світу. З Лондона й Львова, німецькі перекладачі, французькі критики, польські куратори, українські автори. Дискусії точилися навколо головного — як література може свідчити про війну, як зберігати мову, пам’ять і людяність.
Серед тем панелей — «Культурна стійкість у час війни», «Свобода Чорноморського регіону», «Дитячі книжки у світі після 24 лютого», «Майбутнє перекладу української літератури». Окрема виставка-інсталяція “Words in Flames” нагадувала, що під час війни росії проти України було знищено сотні бібліотек — але жодна книга не зникла з пам’яті. Слова горіли на стінах, та не зникали з сердець.
Цьогорічна участь України об’єднала три провідні смисли:
- Незламність і присутність.
Культура не відступає, навіть коли країна воює. Українська література не просить жалю — вона говорить мовою сили, гідності й правди. - Переклад як дипломатія.
Кожна продана ліцензія, кожен новий переклад — це не лише комерційний успіх, а ще одна нитка, що з’єднує Україну зі світом. - Пам’ять і свідчення.
Українська книжка сьогодні — це документ часу. Вона не лише розповідає історії, а й зберігає реальність, щоб ніхто не міг сказати «ми не знали».
ЄВГЕН ДУБРОВСЬКИЙ: ГОЛОС ЛІКАРЯ З ФРОНТУ
Серед учасників на Франкфуртському ярмарку дебютував Євген Дубровський, військовий лікар, вірусолог, письменник та медичний блогер. У програмі українського стенду, за підтримки «Українського координаційного центру у м. Франкфурт» та місцевої громади міста Ветцлар було анонсовано серію зустрічей із ним — автором книги «Історія, яку варто почути», документальної прози, написаної на основі власного щоденника лікаря про оборону Авдіївки 2022–2023 років. Книга написана між евакуаціями, під час чергувань, в укриттях й медпунктах — там, де кожна хвилина має ціну життя. Ця книга — не просто свідчення війни, а атмосферний глибокий твір, пронизаний ідеєю пошуку себе під час надлюдських випробувань. Питання, як вижити, зберегти в собі людяність та психічну рівновагу, витримати все й ефективно допомагати іншим – підіймаються в книзі на дуже глибокому рівні. За цю працю Євген Дубровський став лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського в 2024 році. Його присутність на ярмарку стала символом того, що українська література сьогодні народжується не в тиші кабінетів, а у вирі історії.
«Для мене, як письменника-початківця, це справжня честь — опинитися серед тих, хто творить сучасну літературу на одній із найвідоміших світових сцен, — сказав він. — Франкфуртський книжковий ярмарок — не просто виставка книг. Це місце, де перетинаються культури, мови та долі. Це не лише про книги – це більше про людей. Неординарних, щирих, енергійних та націлених на перемогу. І бути серед таких людей — неймовірне відчуття. Це і радість, і відповідальність водночас. Адже сьогодні кожен українець, який виступає на міжнародній арені, представляє не лише себе — він несе голос країни, що виборює своє право жити.
Під час ярмарку я мав багато зустрічей — із колегами, українськими громадами, німецькими читачами, представниками різних видавництв. Це були не формальні розмови, а живі, насичені розмови й обмін думками. Людей цікавить наш унікальний досвід, наше бачення, наш біль і наша сила. Бо правду про війну цивілізований світ має чути не лише з новин, а краще від тих, хто пережив її особисто.
Ця подія стала для мене не лише літературною, а й дуже особистою. Вона дала можливість розповісти, що насправді означає бути лікарем на війні — рятувати поранених під обстрілами, підтримувати побратимів, шукати сенс життя серед хаосу. Знайти відповіді на питання, які лежать глибоко в душі. Франкфурт став простором, де я міг говорити як людина, яка жила посеред цього пекла і побачила там не тільки біль та страх, але й приклади неймовірної людяності, дружби та підтримки.
Я представив книгу, яка народилася саме там — на лінії фронту. У ній — історії про мужність, втрати й віру, яка не гасне навіть у найтемніші часи. Мені важливо, щоб оборона Авдіївки не загубилася у тумані часу, щоб імена моїх друзів залишилися живими в пам’яті людей. Ця книга — моя подяка тим, хто вже не поруч. Мій спосіб зробити їх імена безсмертними.
Україна звучала у Франкфурті гідно й сильно. Наш голос — це голос правди, який нагадує світові: байдужість теж убиває. Ми всі — частина одного людства. І лише разом можемо зупинити зло, що руйнує цей світ. Лише разом ми здатні повернути цінність життя, любові й свободи нашим дітям.
Франкфурт залишив по собі відчуття надії. Бо слово — теж зброя. Тиха, але вперта. Вона може лікувати, об’єднувати і навіть рятувати.
Ми віримо у світло. І ми точно знаємо — воно переможе.
Слава Україні!»
ДОСЯГНЕННЯ, ЩО МАЮТЬ ПРОДОВЖЕННЯ
Участь України на Frankfurter Buchmesse — це не лише престиж. Для української книжкової галузі це потужний практичний майданчик для нових контрактів, перекладів, зустрічей із агентами.
Під час ярмарку відбулись переговори щодо прав на низку українських книг, відбулося кілька десятків зустрічей між українськими й іноземними видавцями. Це відчутні результати культурної дипломатії, що не вимірюються кількістю стендів, а кількістю небайдужих сердець, розчулених болем й бажанням підтримки України.
Дуже приємно усвідомлювати, що Україна – це країна, яку читають та дуже поважають. Франкфурт цього року знову довів: Україна не лише бореться, вона голосно звучить. Її голос чутно крізь сторінки, через переклади, через живі історії тих, хто бачив війну зблизька. У коридорах Frankfurt Messe, серед шуму, презентацій і автограф-сесій, український стенд вирізнявся спокоєм і змістом. Це був не просто стенд — це була країна в мініатюрі, яка мужньо тримає фронт. В тому числі, культурний.
Ярмарок у Франкфурті 2025 став для України одним із майданчиків підтвердження: література — це не лише книжки на полицях, а голос на світовій сцені. Український стенд, програма, автори й теми — усе це створює образ країни, яка, попри війну, не мовчить. І саме зараз ця чітка активна позиція має особливе значення.
Іван Степурін, директор видавництва «Саміт-книга»
Франкфурт-на-Майні, 15–19 жовтня 2025 року.