У Римі відкрили “музей-вітальню” Гоголя

154

Майже п’ять років Микола Гоголь провів у Римі. Тепер у
помешканні, де він завершив написання першого тому “Мертвих душ”, відкрили
“музей-вітальню”, пише Deutsche Welle.

Невелике трикімнатне помешкання на вулиці Сістіна, 125
придбала дирекція Міжнародної асоціації “Премія ім. М.В. Гоголя в Італії”. “Але
це буде не музей, – зазначає директор асоціації Наталія Солоділіна. – Тобто
звичайний турист не зможе будь-коли піднятися у квартиру. Її можна буде
відвідати лише з нагоди культурних заходів. Тут відбуватимуться презентації
книжок, поетичні читання, музичні вечори, художні виставки, спрямовані на
слов’янсько-італійський культурний діалог”.

Відкриття “вітальні” відбулося святково: у театрі “Сістіна”
поруч із будинком письменника відбувся пам’ятний вечір. На нього прибули 11
лауреатів премії ім. М.В. Гоголя. Вони символічно запалили маленькі свічки від
однієї великої та вшанували пам’ять письменника і своїх колег-лауреатів, яких
уже немає серед живих: італійського режисера Тоніно Ґуерра, російську поетесу
Беллу Ахмадуліну, українського актора Богдана Ступку.

Усі лауреати зізнаються, що теж, так би мовити, “вийшли з
“Шинелі” Гоголя”. А для італійського актора Паоло Вілладжіо гоголівська
“маленька людина” стала долею. Вілладжіо увічнив у відомому кожному італійцеві
багатосерійному фільмі інженера Фантоцці – вайлуватого, смішного та водночас
зворушливого невдаху. “Працюючи над цим образом, я надихався творами Гоголя”, –
каже актор.

У часи Миколи Гоголя вулиця Сістіна називалась via Felice,
тобто Щаслива вулиця. Для письменника це так і було. Живучи у кварталі художників,
у районі площі Барберіні, Гоголь плідно попрацював: тут з’явилася на світ
остання редакція “Тараса Бульби”, були написані знамениті “Шинель” та “Рим”. За
власним визнанням, італійська столиця була для письменника “батьківщиною душі”.
Ініціатори відкриття письменницької вітальні обставили її в дусі Гоголя; деякі
меблі справді з тієї епохи, інші виконали на замовлення.

Святковий вечір став чудовою можливістю пригадати
гоголівських героїв. У цьому організаторам допомогли студенти римського
театрального вишу. Вони втілили Манілова й Коробочку, Хлєстакова й Чичикова,
Городничого та Плюшкіна. А насамкінець сталося маленьке диво: почулося
цокотіння копит, і на вулицю Сістіна в’їхав справжній фіакр, з якого вийшов
Микола Васильович (актор Павло Кіпніс), обійняв своїх персонажів, а потім
піднявся у “своє” помешкання. Для лауреатів премії вечір продовжився вже
“вдома” у письменника.

Прокоментуєте?