Земля Євгена Гуцала… Від села Нова Гребля, де народилася мати письменника і написалися перлина його ліричної прози «Запах кропу» та повість «Мертва зона», до Дружного, звідки родом його батько і де створено «окупаційні фрески» – «Співучу колиску з верболозу». Від Гулівців (тепер Бережани), де мешкала батьківська родина Євгена Гуцала і написано повість-дилогію «Шкільний хліб» – настільну книгу сільської української інтелігенції, до Корделівки, що надихнула прозаїка на одне з найзворушливіших оповідань про перше кохання «Ми з тобою не зустрілися у Вавилоні»…
Зрештою, усе Поділля, уся Вінниччина, як і вся Україна, – земля митця, найтоншого стиліста української літератури цілого тисячоліття.
На фото: Людмила Брендак, голова Вінницької письменницької організації Вадим Вітковський, архієпископ Афанасій
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Цієї весни в Калинівці, центрі громади, традиційно вручено Всеукраїнську літературну премію імені Євгена Гуцала. Відрадно, що відзнаки удостоєний архієпископ Афанасій, в миру Володимир Шкурупій, – автор пронизливої психологічної прози, літературний хрещеник Євгена Гуцала, з яким його пов’язувала багаторічна творча дружба. Пам’яті старшого товариша присвятив він книгу «Я зігрію тебе», що побачила світ у Полтаві два роки тому.
Людмила Брендак – Гуцалова землячка, родом із села Дружне. В один зі своїх останніх приїздів до малої батьківщини письменник зазнайомився з нею. Короткочасна зустріч запам’яталася пані Людмилі і певною мірою мотивувала її звернутися ще й до прози. Нині творчий доробок Людмили Євстратіївни чималий – від реалістичних речей до детективу та мілітарної поезії.
Слід зауважити і особливе шанобливе ставлення керівництва Калинівської громади до вшанування пам’яті видатного краянина, і грошовий еквівалент нагороди – кожен з лауреатів отримав десять тисяч гривень. Зараз, у сутужний час війни, коли чимало премій просто анулюється, премія імені Євгена Гуцала фінансується з бюджету Калинівської міськради на клопотання Вінницької обласної письменницької організації.
Після урочистостей у Калинівці Володимир Шкурупій відвідав Новогребельський шкільний літературний музей Євгена Гуцала і залишив зворушливий запис у книзі-дарунку: «Великі люди народжуються із болю душі і серця, в любові рідної землі. Пам’ять у моєму серці до останнього подиху».
Мистецьке свято не завершилося. Його своєрідним продовженням став семінар для молодих педагогів, що проводився в Новогребельській школі-ліцеї. Особливою подією в межах семінару був урок «“Ментальність орди” Євгена Гуцала – книга про історію рашизму». Вела його учитель вищої категорії, старший учитель та завідувачка літературного музею Вікторія Буйнівська.
…Пригадую, як навесні 1993 року я гостювала в оселі Євгена Пилиповича на Печерську і як він запропонував ознайомитися з його статтею, яку мав намір надрукувати в «Літературній Україні». То була «Ментальність орди» – болючі роздуми про національний характер Росії – характер хижий, загарбницький, ворожий Україні й українцям. Я, чесно кажучи, думала що Євген Пилипович перебільшує, адже всього кілька років тому було проголошено Незалежність України. Мирно, без жодної краплі крові! Якою ж наївною я була, і яким далекоглядним виявився письменник!
Пам’ятаю, як звернулися ми з Вікторією Казимирівною до полум’яного й нині дуже актуального твору. «Варто було б інсценізувати як суд історії – із захистом, обвинуваченням, суддею!» – раптом запропонувала молодша колега.
Здається, ще ніхто не інсценізував таку доволі складну публіцистику! Та ми наважилися. Цілісіньке літо я переводила «Ментальність орди» на мову драми. І Вікторія Буйновська з учнями здійснила її постановку!
На своєрідному історичному суді виступили свідками й самі вороги – Іван Грозний з його виразом «Русскіє моі – всє вори!», і «представники російського фольклору» – розбійники Ілля Муромець і Васька Буслаєв; і ворожий захисник «прогресивних самодержців» Петра І та Катерини ІІ.
Їм опонував геніальний Тарас Шевченко з вікопомним «це той перший, що розпинав нашу Україну»…
…Літературні весни на землі неповторного письменника… Хай вони започатковуються і продовжуються!
Наталка ТКАЧЕНКО