Презентація книги Юрія Шевельова
«Триптих про призначення України» відбулася 4 вересня у Харківському Клубі
письменників.
В
організації та проведенні заходу взяли участь Харківська письменницька
організація, Український клуб Слобідщини, клуб «Апостроф» та Харківське
історико-філологічне товариство. А презентована книга вийшла за сприяння Українського клубу
Слобідчини. Статті, що увійшли до видання, були написані автором в різні часи,
але об’єднані спільною ідеєю. Великий харків’янин аналізує в них чому саме так
трагічно складалася історична доля України, чому українці так погано вивчають
досвід власної історії і що саме сьогодні заважає їм долучитись до провідних
європейських націй. А. Порохівник – автор вступу до цієї книги так характеризує
головну ідею першого твору збірки «Москва, Маросейка»: «Автор констатує злам у
вольовій ментальності України, коли провідна верства, полишивши надії на власні
сили, почала вдаватися по допомогу до чужинців, – що й стало ідеологічною
підкладкою Руїни як явища історії та породило гріх кочубеївщини, як хронічного
недовір’я в свої сили і продажу себе для скороминущих вигід, як правило,
меркантильного характеру».
Есей «Над озером. Баварія» присвячений роздумам про те, як можна
зрозуміти й опанувати ходу часу, спираючись на відкриті закони. Український
«гріх провінціаналізму» унеможливлює це, призводить до насадження в сучасності
дійсність традицій, що зорієнтовані в минуле, а не в майбутнє. При цьому, на
думку Ю. Шевельова, перенесення на вітчизняні терени форм розвитку передових
суспільств не повинно відбуватися без урахування національних традицій, які
становлять метафізичну серцевину етносу. Він пропонує, спираючись на кращі
національні традиції, творити власну концепцію доби.
В есеї «Четвертий Харків» Ю. Шевельов розглядає покоління
харків’ян і їхній духовний розвиток в різні періоди існування міста. За його
періодизацією, четвертий Харків – Харків радянських часів. Це стан зубожіння і
глибинної провінційності. Але тепер, за словами автора, щоб змогло народитися
покоління п’ятого Харкова, йому потрібна найжорстокіша критика і найглибша
віра. Віра як в себе, так і в Україну.
Своїми міркуваннями й рефлексіями з присутніми поділилися Сергій
Вакуленко, Ігор Михайлин, Вікторія Склярова, Анатолій Троян та інші.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал