Буквально напередодні святкування у нинішньому році 199-ї
річниці з Дня народження Тараса Шевченка на вітчизняному книжковому ринку
з’явилося книжкове видання, яке для багатьох шанувальників української
класичної літератури одразу стало раритетним. Маємо на увазі
літературно-художнє видання «Скарби літературних архівів» С.А.Гальченка, що
побачило світ у київському видавництві «Атопол» в рамках бюджетної програми
«Українська книга».
Книга є своєрідним підсумком багатолітньої пошукової роботи
добре знаного в наукових колах вченого-літературознавця, архівіста і музейного
діяча, заступника директора з наукової та видавничої діяльності Інституту
літератури ім.Т.Г. Шевченка, кандидата філологічних наук Сергія Анастасійовича
Гальченка.
Послужний список зробленого цим авторитетним науковцем,
котрий упродовж останніх десятиліть брав активну участь у поповненні
національних музейних фондів рідкісними матеріалами і документами, включає в
себе і комплектування архівів видатних письменників минулих століть ‑ Уласа Самчука, Василя Барки, Олеся Гончара, Василя Симоненка,
Павла Тичини, Володимира Сосюри, Остапа Вишні, Михайла Драй-Хмари й інших,
твори яких увійшли до золотого фонду української літератури.
Окремою сторінкою його творчо-пошукової біографії була
робота у статусі директора Національного музею Тараса Шевченка у 2000-х роках,
коли музейний фонд, завдяки ініціативі Сергія Гальченка, збагатився надзвичайно
цінними експонатами.
Власне в книжці «Скарби літературних архівів» автор детально
розповідає про раритети, пов’язані з іменем Великого Кобзаря. Це насамперед
прижиттєві видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, його листи до відомих на той час
письменників і художників, рукописи, графічні й акварельні твори, особисті речі
поета тощо. Саме Сергію Гальченку вдалося повернути їх до музею через багато
років, здійснивши подорож за океан та в інші країни Східної та Західної Європи.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Заслуговують на уважне прочитання і статті, в яких
надзвичайно цікаво й інтригуюче розповідається про пошуки різних текстових
матеріалів з особистих архівів П.Тичини, В.Сосюри, О.Вишні. Сергій Гальченко,
як досвідчений текстолог, намагається зрозуміти за написаним, чим керувалися ці
талановиті майстри слова, створюючи свої літературні шедеври в умовах жорсткого
ідеологічного пресингу, тотального контролю з боку держави.
Автор книги «Скарби літературних архівів», аналізуючи
маловідомі твори видатних українських літераторів ХХ століття, приходить до
висновку: «Доля творчої спадщини кожного письменника складається по-різному:
основну роль у цьому відіграють суспільно-політичні умови оточення, в якому
народжується і формується талант майбутнього письменника, своєрідність
«екологічного» середовища як умови для реалізації його творчого потенціалу,
взаємовідносини творчості письменника з культурним життям суспільства, тобто
його безпосередній зв’язок із читачем». Додамо, що Сергій Гальченко чи не
вперше відкриває правду, наводячи переконливі і водночас маловідомі факти, про
істинне ставлення патріархів української літератури до радянського режиму.