Пандемія коронавірусу — виклик для планети: ми почали вживати слова, якими досі не послуговувалися.
Соціальна дистанція, самоізоляція, (без)бар’єрність.
Змінився спосіб життя: хтось став заручником громадського транспорту, хтось не може придбати своїх улюблених товарів чи продуктів, які продають на ринку ті, в кого купуєш уже впродовж кількох років…
Ми не можемо посидіти в парку, не можемо виїхати на природу, не можемо пройтися з друзями.. Це справді нова реальність, до якої світ виявився неготовим.
Відчули кризу освіти, відчули непідготовленість величезної кількості викладачів до роботи з цифровим середовищем. Загальнодержавна школа на українських телеканалах розкрила проблему методики викладання: учнів і учениць уже не задовольняють лекції… Потрібно шукати нові форми, нові механізми інтерактивної взаємодії.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Світ став закритішим: ми опинилися в межах своїх країн, а отже, величезної кризи зазнала сама ідея відкритого суспільства, ідея кордонів та їх нестачі в сучасному світі. Ми знову опинилися в межах своїх держав, у просторі національних спільнот, які стали для нас чинником життя, бо змінилась форма взаємодії зі світом. Тепер ми не можемо замовити певних товарів із ЄС, США чи Японії, з Китаю звичайна пошта досі не працює, а товари можна отримати через такі дорогі поштові компанії, як DHL.
Покладаємося на себе, на близьких друзів, які мешкають у певному близькому до нас територіальному просторі, в певному радіусі… між областями сполучень немає.
Напевно, після пандемії (але не відомо, коли вона закінчиться) світ буде іншим: зміниться система перельотів, система перевірки на кордонах, система послуг авіарейсів-лоукостерів і гостелів…
Щоб не стояти в чергах, потрібно навчитися максимально диджиталізувати наше життя, аби мати можливість сплачувати за послуги, не виходячи з добу.
Сформовано потребу в комплексі умінь і навичок, над якими ми раніше й не замислювалися. У глобальному плані розумієш, що система ВООЗ дала збій, утворилась тріщина, яка засвідчила слабкість цієї організації. ВООЗ потребує перезавантаження, бо коронавірус окреслив її кризу.
Коронавірус — перевірка планети на міцність. Ми відчули, наскільки умовними є відмінності, наскільки мізерні непримиренні баталії, на які витрачали стільки часу. Пошук безпеки, міркування про захист — найважливіше, і ця проблема об’єднала мільйони. Ми знову стали людством, яке почало шукати перспективні відповіді на непрості запитання; ми відчули, що потрібно знову запитувати, а не пропонувати готові відповіді; ми усвідомили, що далекі від того, щоб вважатися безпечним суспільством, а наш світ за кілька днів може кардинальним чином змінитися.
Ми стали людством. Цінності, властиві людині, якості, властиві людині, — предмет наших розмислів у «режимі» ізоляційного об’єднання, а не розбрату.
Можемо покластися тільки на себе, на спільноту близьких друзів, зрештою, на свою державу. А от далі.. далі межі, кордони, обмеження, які не залежать від волі однієї людини. Ми відчули, що таке жити з обмеженнями, відчули самоізоляцію.
Але пандемія — це виклик, який потрібно переосмислити, аби йти вперед. Ми зрозуміли, що є платформи, для онлайнового спілкування. Є можливість здійснювати викладання дистанційно, проте потрібно вдосконалити навички роботи в цифровому середовищі. Час на карантині для декого став іще більш ущільненим. Тепер ми не витрачаємо часу на доїзди, на різні наради-планірки-летючки, які забирають стільки часу, який можна присвятити конкретним справам.
Під час карантину підготував кілька наукових матеріалів, які надіслав до українських фахових видань. Написав дві статті, які зараз проходять оцінювання незалежними експертами у виданнях із баз SCOPUS. Зараз готую один матеріал для міжнародного видання про сучасну ірландську літературу. Цей матеріал став для мене також викликом, оскільки довелося відкрити новий літературний світ, прочитати кілька нових творів (від Дж. Джонстон до М.Дж. Гайленд).
Здійснив аналіз проєкту Державного стандарту базової середньої освіти, надіслав до МОН низку зауважень, які мали б посилити роль літератури в системі шкільної освіти. Деякі із рекомендацій було схвалено в МОН. Крім того, згідно з листом МОН до Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України підготував теоретичний тезаурус (словник) 68 понять, які викликають дискусію в різних освітянських спільнотах і не мають чіткого тлумачення. Зараз дирекція Інституту літератури готує відповідь на лист МОН, щоб допомогти Міністерству у формуванні нової концепції викладання дисциплін мовно-літературної галузі.
Узяв участь у якості голови журі в проєкті «Нова доба» Національної спілки письменників України. Цей проєкт дав можливість відчути «на дотик» сучасну поезію, передусім творчість молодих авторів, які надіслали збірки. Як літературознавцеві мені важливо зрозуміти естетичні й світоглядні орієнтири молоді, явлені через поетичне слово. Зізнаюся, що для себе знайшов справді кілька відкриттів. Вдячний Єлені Дорофієвській за цю ідею, за її прекрасне втілення.
Карантин став викликом для культурних індустрій. Через перерозподіл коштів у бюджеті чимало проєктів, які підтримали експерти УКФ, не можуть бути реалізовані, крім того, відмовлено проєктам із міжнародною складовою, позаяк зараз участь міжнародних партнерів у «живому» форматі неможлива. Ми побачили, наскільки незахищеною є культура в період коронавірусної пандемії, оскільки відповідно до рішення держави, що цілком закономірно, відбувся перерозподіл коштів. І ті проєкти, яким присвячено кілька місяців життя, не будуть реалізовані. Загалом зрозумів, що досі немає досконалого механізму підтримки культури: ані в Україні, ані в світі. Висновки окремих експертів УКФ вразили непрофесійністю, що зумовлює потребу в дискусії про подальші принципи роботи цієї організації.
Узяв участь у роботі загальнодержавної онлайн-школи, яку ініціювали Офіс Президента, Міністерство освіти і науки України, Комітет ВР з питань освіти, науки та технологій. Побачив слабкі місця сучасного викладання української мови й літератури, проте це вже матеріал для окремої розмови. Наскільки можу, допомагаю в здійсненні експертизи уроків на етапі постпродакшену. Хотів долучити до експертного пулу проєкту членів журі та переможниць конкурсу «Учитель року – 2018», але, на жаль, не вдалося. Мені здається, що наша команда могла б бути корисною в цьому проєкті, але, на жаль, не отримав від колеги з МОН усіх контактів.
Сьогодні важливо інтенсифікувати нашу роботу, пришвидшитися, об’єднатися. Лише тоді можна досягнути успіху, вийти на новий рівень життя, щоб подолати бар’єрність і ізоляціонізм. Вдячний Інституту розвитку освіти та іншим інституціям за підтримку проекту онлайн-школи.
На жаль, через карантинні заходи перенесено зустріч журналу «Всесвіт» у Верховній Раді (захід мав відбутися 19 березня на день народження видатного тлумача Максима Рильського), тож чекаємо на завершення карантину, щоб поновити перемовини. Також, на жаль, через коронавірус не відбудеться запланованого візиту Світлани Алексієвич у травні до Києва та її зустрічі на Читацькому клубі Верховної Ради.
Радію, що з’являються потужні міжнародні видання, які засвідчують успіх української літератури в світі. Знаю, що в США готується до друку книжка поезій Ігоря Павлюка «Артанія» (вже ось-ось має надійти сигналка). Це важливо, коли маємо такі міжнародні видання, які здійснюють функцію культурної дипломатії.
Узяв участь в онлайн-заході, який організувала Солом’янська бібліотека. Було цікаво в такому форматі спілкуватися з читачами й передплатниками журналу «Всесвіт».
Величезним успіхом у журналі «Всесвіт» став проєкт «Новий Декамерон…». У першому номері за 2020 рік ми надрукували 3 оповідання Бориса Фінкельштейна. Це три історії з нової книжки «Новий Декамерон, або Розповіді біля каміна», яка писалася взимку 2019 – на початку весни 2020 р. Десяте оповідання присвячене всім жертвам коронавірусної пандемії. Так от, саме це 10 оповідання вирішили перекласти різними мовами світу. Маємо італійську, іспанську, португальську, турецьку версії, навіть два переклади оповідання мовою фарсі. Це засвідчує величезний інтерес світової громадськості до гуманізму в літературі, до літературних творів, які утверджують цінності людини, які об’єднують за найскладніших умов. Ці переклади, які з’являються в Італії, Португалії, Чилі та ін., розміщуємо на сайті журналу «Всесвіт», а також на соціальній сторінці на ФБ. Проєкт викликав величезний резонанс, зокрема іспанську версію оповідання через ФБ прочитало більше 2000 відвідувачів. «Новий Декамерон…» Б. Фінкельштейна став знаковим текстом коронавірусного самоізоляційного часу, який привернув увагу тисяч читачів.
Що ж, пандемія — це виклик, який має бути осмислено. Ми вперше зустріли Великдень у режимі «самоізоляції». Вперше не поїхали на природу, щоб відпочити, готуючи шашлики в колі друзів. Справді дещо змінилося в нашому житті. Ті, хто під час «нормального» життя трималися бар’єрів, програють тим, хто під час посиленої бар’єрності (як нового соціально-психологічного феномену) шукають форми виходу за її межі.
Мені здається, що під час карантину зробив набагато більше, ніж традиційно роблю в звичному режимі. Заощадження часу через роботу вдома в умовах власної бібліотеки — це плюс, який дає можливість прочитати те, до чого давно не доходили руки. Час від часу провідую редакцію «Всесвіту» на Гончара, здійснюємо обговорення нової концепції журналу, провели онлайн опитування наших читачів (від 18 до 35 років) через ФБ, щоб дізнатися думку про те, які твори варто перекласти й опублікувати в журналі для молоді. Карантин колись завершиться. Треба вже думати, як жити далі в новому темпі, в новій якості реальності після пандемії… та й коронавірус може бути нашим «супутником» ще на кілька років… Варто починати жити по-новому. І це не пафосна фраза, а нагальна потреба.
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/