16
січня 2014 року українська влада перетнула червону лінію, яка відокремлює
напів-авторитарні режими від справжніх диктатур. Низка законів, проштампована провладною
більшістю з кричущим прорушенням усіх належних процедур, завдала несамовитого
удару громадянським правам і політичним свободам громадян України, в тому числі
свободі слова, інформації та зібрань; поставила фактично поза законом
діяльність непідконтрольних владі громадських організацій, усунула залишки
незалежної судової системи, криміналізувала будь-які спроби незалежного
громадського нагляду за діяльністю державних органів і остаточно унеможливила
вільну політичну конкуренцію в країні.
Антиконституційні
закони цілком передбачувано активізували антиурядові протести, які тривають у
країні з кінця листопада. Вперше в історії незалежної України до учасників
протестів було вжито насильство, принаймні двоє протестувальників у Києві
застрелені міліцією, дуже багато поранені.
Нашу
особливу заклопотаність викликає жорстокість міліції супроти журналістів.
Судячи з усього, міліція не лише ігнорує їхні посвідчення та означені куртки, а
й свідомо цілиться в них, б’є, затримує, ламає камери та нищить відеоматеріали.
Найбільш тривожним є викрадення людей у різних містах, які чинять співробітники
спецслужб та кримінальні злочинці, що співпрацюють із владою. Використання
незаконних парамілітарних груп – так званих «тітушок» – для переслідування
громадянських активістів і влаштування різноманітних провокацій ставить
українських владоможців у один ряд із найпотворнішими диктаторськими режимами
сучасності.
Під каток переслідувань потрапили і письменники та творчі
працівники. Так, за вигаданими звинуваченнями в «організації масових
заворушень» ув’язнені активісти мирного Євромайдану Юхим Дишкант – молодий
поет, Дмитро Москалець – музикант і організатор кінофестивалю, й Артур
Ковальчук, що займається економічними дослідженнями. Обставини затримання та
відкриття кримінальних справ свідчать про кричуще порушення процесуальних норм
і демократичних свобод.
Упродовж
двох місяців президент України та його уряд не виявили найменшої схильності до
консультацій, переговорів і компромісу. Навпаки, вони вперто закручували гайки,
чинили дедалі цинічніші беззаконня, поглиблювали конфронтацію й провокували
насильство. Вони залишались глухими до всіх поміркованих голосів і мирних
закликів. Вони, схоже, розуміють лише мову сили.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ми
вважаємо, що настав час для міжнародного співтовариства вдатися до такої мови.
Ми закликаємо наших колег у всьому світі не лише висловити свою підтримку
українським письменникам і журналістам, а й продемонструвати солідарність із
українським народом. Ми закликаємо мобілізувати ваші демократичні суспільства й
посилити тиск на ваші уряди, щоб ті зайняли жорсткішу позицію супроти режиму,
який веде країну до подальшого насильства й кровопролиття. Ми закликаємо до
впровадження негайних санкцій проти режиму, який порушує права людини, в тому
числі найбільш фундаментальні – на життя та свободу. Людей, які зневажають
демократичні цінності і всіляко оббріхують Захід у своїй пропаганді, які
позбавляють українців гідного життя та європейського майбутнього, слід
позбавити змоги насолоджуватися всіма благами західного світу, подорожувати по
ньому без віз із так званими службовими паспортами і відмивати через західні
банки вкрадені у власного населення гроші.
Допоможіть нам їх
зупинити!
Мирослав Маринович,
президент
22 січня 2014