У культурному центрі „Смолоскип” видавництво „Грані-Т” представило нову книжку молодіжної прози
„Людина в (м)асьці” з не зовсім звичною концепцією – по-перше, це книжка, що
повністю складається з діалогів у ICQ, по-друге, в ній не зазначено жодного
автора, навпаки, написано “книга без автора”.
Навіть під час
презентації ані ведуча, журналістка Наталя Меценко, ані головна редакторка
видавництва Олена Мовчан так і не розкрили таємницю, хто ж саме чи то вигадав,
чи записав ці діалоги, присвячені переважно віртуальним закоханостям, настроям
та іншим проявам креативної „самотності в мережі”.
– Цю книжку міг
би написати будь-хто з нас, і вона – про будь-кого з нас, – сказала Олена
Мовчан. – Адже всі ми регулярно ведемо розмови в інтернеті, під час яких перебуваємо
в специфічних масках, і на ці маски після прочитання книжки, можливо,
захочеться подивитися знову. Власне, можливо, саме для того цей електронний по
суті текст з’явився в книжковому форматі – щоб подивитися на маски збоку.
Більш
по-філософськи підійшов до цього питання присутній на презентації
літературознавець і директор видавництва „Смолоскип” Ростислав Семків.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
– Сучасні
літературознавці люблять формулу Барта „Автор помер”. А я би навів інший
приклад: у Павича є такий герой, монах-іконописець, що загордився зі свого
таланту, але був за це покараний – янгол дав такий самий дар усім монахам усіх
довколишніх монастирів. Щось подібне ми спостерігаємо тепер, у добу інтернету.
Література стала демократичною, стало дуже багато спілкування, нового досвіду,
і автором справді може стати будь-хто. Тож книжка „Людина в (м)асьці” –
красивий артефакт такої епохи.