Спершу – мільйони переглядів, а тепер і тисячі прочитань на папері. Збірка ранньої та фронтової поезії Павла Вишебаби під назвою “Тільки не пиши мені про війну” вийшла нечуваним для України накладом – 15 тисяч примірників. І вже перекладена понад десяткою мов.
Автор рядків щемливого вірша “Доньці” – командир відділення 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. В інтерв’ю “Апостроф” він розповідає, що з гумором ставиться до ризику смерті, не приховує, що боляче переживає втрату побратимів та вірить, що українське суспільство змінилося.
Він пише про те, що переживає. Поезія Вишебаби жива в буквальному сенсі, адже існує на межі реальності, відваги і, звісно ж, історичності моменту.
І саме про нього – історичний момент – поет-військовий розповів у літературному подкасті для проєкту “UГолос: Книжкове укриття” мобільного ресурсу про книжки LitCom. Він обрав книгу, яка допомогла знайти відповіді, чому українці саме такі, як є. Це – “Подолати минуле: Глобальна історія України” Ярослава Грицака. Для Вишебаби це текст, передусім, про те, як народилася українська нація.
“За 7-10 років у 1920-х роках постала нова еліта модерної України… Сталінські репресії знищили 230 з 260 українських письменників”, – Павло Вишебаба згадує книгу “Подолати минуле” Ярослава Грицака.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
І якщо у ХХ столітті радянській владі вдалося понівечити українство розстрілами, засланнями та катуваннями, свій вибір українці не змінили, вважає Вишебаба.
“Тоді, у 1920-х креативний клас зробив свій вибір у бік Європи”, – Павло Вишебаба.
Вишебаба вірить, що українці не повторять помилок ХХ століття.
“Ми переможемо і не буде розірвана єдність поколінь, як це трапилося після сталінських репресій”, – Павло Вишебаба.